Лаура Аміґо присвятила свою дисертацію вивченню зв’язків між місцевими редакціями та їхньою аудиторією. Дослідниця висвітлила різні образи, що виникають у дискурсах журналістів, які представляють аудиторію як еластичну, плюралістичну та рухому.

Зв’язки між місцевими медіа та їхньою аудиторією вивчає Лаура Аміґо (Laura Amigo), постдокторантка Університету Швейцарської Італії [Університет Лугано, Швейцарія — перекладач], у межах її дисертації «Близькість до аудиторії європейських локальних новинних медіа». Її дослідження ґрунтується на польовій роботі, проведеній з грудня 2019 року по серпень 2020 року у франкомовній Бельгії, Франції та франкомовній Швейцарії (у поєднанні з дослідницьким проєктом LINC), а також в Італії. Частина її роботи полягає у розумінні аудиторії через дискурси журналістів.

Лорі Шаппатт: Які образи аудиторії ви вивчали?

Лаура Аміґо: Вони пов’язані з концептуалізацією близькості місцевих медіа до їхньої аудиторії, яку я пропоную у своїй дисертації. Близькість розглядається як динамічний баланс між трьома вимірами: виміром gatekeeping (редакційний вибір і процес створення інформації), соціальним виміром (місія місцевих медіа створювати почуття спільності, сприяти зв’язкам з місцем, соціальності та солідарності) і комерційним виміром (стратегія, що дозволяє медіа утримуватися на ринку). Ці виміри пов’язані з центральною та плюралістичною фігурою аудиторії, визначеною відповідно до різних стратегій медіа, для яких вона є цільовою, та втіленою у дискурсах та діях акторів у певному контексті.

Щоб краще зрозуміти цей складний образ, один з розділів моєї дисертації, написаний у співавторстві з Наталі Піньяр-Шейнель (Nathalie Pignard-Cheynel), прагне прийняти малодосліджену перспективу місцевої журналістики. Ми хотіли зрозуміти обличчя аудиторії у дискурсах журналістів франкомовних місцевих медіа. А особливо — дослідити спосіб, у який професіонали сприймають свою аудиторію та передбачають для неї «роль» в ініціативах, які вони впроваджують у своїх медіа, щоб пожвавити зв’язки з аудиторією (читацькі кав’ярні, відвідування редакцій тощо). Ці прогнозовані ролі для аудиторії були визначені в динамічних відносинах, «віддзеркалюючи» ролі журналістів.

Що з цього вийшло?

У дискурсах журналістів виокремлюються три головні образи аудиторії. Вони пов’язані зі структурними вимірами близькості місцевих медіа до їхньої аудиторії, які я вже згадала. Пов’язаний з контрольним або gatekeeping виміром, образ «громадянина» стосується аудиторії, зацікавленої у контенті, створеному медіа, або навіть залученої до його створення. Окрім класичного сприйняття аудиторії як споживачів інформації, образ громадянина бачить їх як співавторів у редакційному процесі. Це робиться, наприклад, шляхом надсилання до редакцій різних типів контенту (зображень, відгуків тощо), обговорення редакційних пропозицій з журналістами або участі в опитуваннях, таких як опитування про неякісне житло в Марселі, проведене газетою La Marseillaise.

Другий образ «близького» пов’язаний із соціальним виміром близькості. Цей образ стосується аудиторії, прив’язаної до географічної території (що відповідає території, яку охоплює медіа), і передбачає її участь в ініціативах, що сприяють почуттю приналежності до колективу, що виходить за межі лише редакційних рамок. Аудиторія тут відіграє дві основні ролі. З одного боку, аудиторія розглядається як люди, з якими відбувається неформальний обмін думками. Цей формат набуває форми у дружніх ініціативах, які медіа створюють, щоб зустрітися зі своєю аудиторією і бути більш помітними на своїй території. Як у випадку з редакційними аперитивами, які організовує Rue89 Strasbourg. З іншого боку, аудиторія бере на себе роль у просуванні взаємодопомоги та солідарності, долучаючись до таких ініціатив, як збір коштів на благодійні цілі, такі як те, що організовується щорічно La Tribune de Genève. Тому образ «близького» має подвійне значення близькості, як фізичної, так і емоційної.

Третя схема розглядає аудиторію з комерційного погляду, з посиланням на бізнес-моделі та інші стратегії, спрямовані на підтримку медіа на ринку. Аудиторія розглядається як економічний важіль для медіа, як «клієнти», які допомагають генерувати джерела доходу для медіа. Цей внесок може бути зроблений безпосередньо через покупки, пожертви, придбання певних продуктів тощо. Одним із прикладів є конкурси La Liberté, де можна виграти зустріч з хокеїстом. Це також може бути зроблено опосередковано. Тут роль публіки полягає в тому, щоб спостерігати, профілювати та залишати цифрові сліди свого споживання або впливу, які можна використовувати в маркетингових цілях.

Яких з цих образів більше в досліджуваних редакціях?

Традиційний образ аудиторії як громадян, яких «треба інформувати», досить поширений у журналістському дискурсі. Цей образ пов’язаний з ідеєю про те, що журналісти мають надавати громадянам актуальну інформацію, яка дозволяє їм приймати обґрунтовані рішення як у політичній сфері, так і в повсякденному житті. Як зазначають дослідники Томас Ханіч і Тім Вос (Thomas Hanitzsch, Tim Vos), ця модель пов’язана з концепцією журналістики як такої, що має місію передачі інформації та сторітелінгу.

Чи є, навпаки, якийсь менш очікуваний образ?

Суспільство як клієнти в ролі придбання медіапослуг або продуктів, окремих від традиційної пропозиції редакційного контенту. Ми бачимо, як це відбувається, наприклад, на платних курсах журналістики, які пропонує Léman Bleu. Таким чином, це більш відкритий підхід до комерційних міркувань, який в основному виражений серед журналістів з керівними функціями (головні редактори або менеджмент), тоді як редакційні відділи історично прагнули бути непроникними для цього. Цей аспект аудиторії відображає потребу розглядати журналістику також як комерційну діяльність, особливо в той час, коли цифрові технології порушили традиційну бізнес-модель медіа, що базується переважно на продажах і рекламі, та змусили медіа шукати диверсифікацію джерел доходу.

Чи перетинаються ці образи?

Цілком. Ці три основні образи — ідеальні типи, які рідко виражаються виключно або ізольовано в журналістському дискурсі. Це свідчить про те, що відносини між медіа та аудиторією складні, нюансовані та динамічні. Таким чином, існує поєднання між gatekeeping, соціальними та комерційними вимірами, що структурують образи громадянина, близького та клієнта. Зауважте, наприклад, що аудиторія – це передусім споживачі редакційної продукції, роль, яка, безумовно, є ключовою для комерційних медіа, і яка підкреслює поєднання між gatekeeping та комерційним вимірами. Запозичуючи з gatekeeping та соціального вимірів, аудиторія також розглядається як сусіди, тобто громадяни, які поінформовані, але перш за все, які роблять внесок у виробництво інформації з метою зміцнення соціальної згуртованості та спільної ідентичності. Це поняття виникає, наприклад, коли журналісти La Tribune de Genève розповідають про колонку La Julie, яка публікує щось на кшталт настроєвих дописів, наповнених повідомленнями від читачів, які діляться своїми проблемами, своїми особистими історіями тощо. Інший образ, який ми іноді бачимо, — це аудиторія як фінансова підтримка. Цей образ на перетині комерційного та соціального вимірів, виражає більше, ніж просто грошовий жест — це сильне схвалення філософії медіа, визнання його впливу на суспільство. Він виникає в дискурсі журналістів, які бачать свою аудиторію в ролі амбасадорів бренду. Проєкт зі створення кооперативу в L’Avenir, а також краудфандингові кампанії, організовані Mediacités, ілюструють цей підхід.

Як виникають нові відносини з аудиторією?

Ініціативи, що формують різні образи аудиторії, є результатом різноманітних підходів, що змінюються залежно від медіа і часом. Вони часто виникають з експериментів, можливостей, структурованих проєктів тощо, які не завжди вписуються в організаційну стратегію або довгострокове бачення. Крім того, можуть існувати розбіжності між тим, що журналісти говорять про аудиторію, що вони повідомляють, і тим, що вони насправді роблять, тобто фактичною реалізацією цього розуміння.

Якби можна було зробити лише один висновок, що б це було?

Образ аудиторії еластичний, плюралістичний та мінливий. Образи з’являються з більш або менш вираженими рисами, залежно від стратегій, дій і практик журналістів та медіа. Згадані мною образи підкреслюють, що аудиторія розглядається більше як активний суб’єкт, залучений у відносини з медіа, аніж як одержувач контенту. Це свідчить про те, що медіа прагнуть налагодити зв’язки з аудиторією за межами редакційного периметра, використовуючи підходи, які часто ґрунтуються на прихильності, обміні думками та спільних справах. Такий підхід є відповіддю на виклики, з якими стикаються місцеві медіа у зв’язку з переходом на цифрові технології, невдоволенням або навіть недовірою аудиторії, а також пошуком нової економічної рівноваги. Це означає інвестування більшої кількості часу та ресурсів медіа у створення тісніших стосунків з аудиторією — стосунків, які вже давно сприймаються як належне.

Повне дослідження близькості місцевих медіа до аудиторії можна знайти в Amigo, L. (2022). La proximité́ aux publics des médias d’information locaux européens. Stratégies, actions et discours des acteurs dans leur contexte de déploiement. [Thèse de doctorat]. Université de Neuchâtel.

Аналіз образів аудиторії був представлений в Amigo, L., & Pignard-Cheynel, N. (2023). Les figures des publics au sein des rédactions locales d’Europe francophone. Les Cahiers du Journalisme, 9, 9-23. https://cahiersdujournalisme.org/V2N10/CaJ-2.10-R009.pdf 

Цей текст було вперше опубліковано на французькому сайті EJO 6 червня 2024 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Pixabay.

Стежте за нами у Facebook.