У 2022 році російське вторгнення в Україну спричинило не лише фізичні бої, але й великий потік візуальної дезінформації в інтернеті. Дослідження, опубліковане в журналі Digital Journalism авторами Полін Зеккінон і Олів’є Стандаертом (Pauline Zecchinon, Olivier Standaert), розглядає роль Les Décodeurs, підрозділу фактчекінгу відомої французької газети Le Monde, у боротьбі з цією проблемою. Стаття зосереджується на мультимодальній природі візуальної дезінформації, яка часто поєднує автентичні зображення з оманливими підписами. Цей підхід створює унікальні виклики для фактчекерів, які змушені адаптуватися до нестійкого медіасередовища.

Les Décodeurs відіграли ключову роль у виявленні та розкритті неправдивих наративів, використовуючи як колективні, так і індивідуальні методи аналізу. У цьому контексті особливу увагу приділено взаємодії тексту з візуальним контентом, що становить основу багатьох дезінформаційних кампаній. Дослідження підкреслює, як Les Décodeurs використовують інноваційні підходи для забезпечення точності у відповідь на виклики цього складного ландшафту.

Розвінчання ілюзій

Les Décodeurs — це спеціальний відділ фактчекінгу французької газети Le Monde, яка є однією з найвідоміших у Франції та широко висвітлює міжнародні теми. Les Décodeurs був заснований у 2009 році як окремий блог, а потім у 2014 році став частиною зусиль Le Monde з пояснювальної журналістики на основі даних. Він розвивався, черпаючи натхнення з проєкту The New York Times The Upshot, що поєднує візуалізацію даних зі звичним журналістським аналізом новин.

У своїй діяльності Les Décodeurs дотримуються статуту, в якому основна увага приділяється перевірці фактів, систематичному цитуванню джерел та вільному доступу до статей (без вимоги платного доступу на сайті Le Monde). Окрім діяльності з перевірки фактів, команда з приблизно двадцяти журналістів займається переважно розслідуваннями, журналістикою даних та проєктами з медіаграмотності. Не всі члени команди займаються фактчекінгом щодня; для виконання цих завдань залучені три журналісти, які працюють на повну ставку. 

Les Décodeurs створили спеціалізовану вебсторінку, щоб перевірити найбільш вірусні зображення, які поширюються в інтернеті, коли почалося вторгнення Росії в Україну, і побачити, як вони використовувалися в інформаційній війні. Майже вся візуальна дезінформація, яка була проаналізована, поширювалася через соціальні медіаплатформи, зокрема Facebook і X. Однак певна дезінформація походила й від проросійських медіа або міжнародних видань, які ненавмисно її поширювали.

Дослідники провели п’ять інтерв’ю з членами команди Les Décodeurs. У результаті цих інтерв’ю автори дізнались про процедури, проблеми та підходи фактчекерів. Окрім інтерв’ю, дослідники провели контент-аналіз 48 спростувань, опублікованих Les Décodeurs з лютого по жовтень 2022 року. На цей час припав початок повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну та поширення візуальної дезінформації на цю тему. Контент-аналіз визначив види візуальної дезінформації, методи розвінчання та основні наративи.

Співпраця та адаптивні практики

Фактчекери з Les Décodeurs перевіряють джерела, досліджуючи осіб та мережі, що поширюють дезінформацію. Вони проводять моніторинг на різних платформах соціальних мереж, перехресно перевіряючи інформацію, щоб переконатися, чи вона не є вірусною.

Команда Les Décodeurs зазначила, що після пандемії COVID-19 соціальна мережа Telegram стала одним із найважливіших каналів розповсюдження дезінформації. Вони називають Telegram «передпокоєм» неправдивої інформації, де вона з’являється та звідки поширюється іншими платформами. Фактчекери проникають у певні Telegram-групи, щоб стежити за особами, яких вони називають «проросійськими», «антивакцинаторами», «прихильниками теорії змови» тощо.

Частина спостережень здійснюється також й в Х (Twitter) з кількох причин. По-перше, фактчекери відзначають, що ця мережа масово використовує алгоритми подібні до ехокамер та алгоритмічних бульбашок. По-друге, X — це єдина соціальна мережа з доступними інструментами (X Pro, раніше — tweetDeck), що дозволяють відстежувати певні тенденції та людей або збирати твіти за хештегами. Це значно спрощує та адаптує моніторинг. 

До 2022 року Les Décodeurs співпрацювали з компанією Meta. За допомогою цього партнерства фактчекери отримали прямий доступ до контенту, який користувачі соціальних мереж Meta вважали неправдивим. Журналісти визнають й існування «білих плям» у своїй роботі, таких як TikTok, 4chan або Reddit. Вони пояснюють це невеликим розміром команди, браком часу для якісного моніторингу великої кількості соціальних мереж та відсутністю на інших платформах інструментів, схожих на X Pro.

Журналісти визнали реверсивний пошук зображень найбільш ефективним та простим інструментом перевірки. Реверсивний пошук, доступний за допомогою Google або Яндекс, дозволяє ідентифікувати джерело зображення та сторінки, які його вже публікували. Згадуються й інші цифрові інструменти, створені членами спільноти OsiNt, журналістами, медіаорганізаціями та дослідниками з усього світу. Наприклад, для цифрової журналістики особливо важливим є Faktisk, розроблений у Норвегії, що визначає тип військового озброєння на зображенні. Зважаючи на доступність таких інструментів, журналістам не обов’язково мати сильні комп’ютерні навички або військові знання,  щоб здійснювати цей вид перевірки.

Перевірка зображень вимагає технічного аналізу, але контекст є другою важливою роботою. Кожен фактчекер використовує власні методи: «Іноді треба просто знайти в зображенні зачіпки, які дозволять простежити весь ланцюжок» (фактчекер 3). Для розвінчання дезінформації не існує магічного рецепта, це — своєрідне мистецтво. Досвід, набутий цими журналістами протягом багатьох років, є важливою частиною процесу верифікації. Попри те, що ніхто з членів команди не має спеціальних знань у воєнній галузі, вони використовують свої навички та повторюваність певних механізмів поширення неправдивої інформації в інших ситуаціях.

Крім того, дослідники виявили короткий, але не завжди миттєвий проміжок часу між датою поширення фейкової новини та публікацією її спростування, який в середньому становив два з половиною дні. Самі фактчекери пояснили таку швидкість реакції «ретельним моніторингом вірусності». Журналісти погоджуються, що перевірку не варто проводити та публікувати, якщо неправдива новина не набула широкого поширення в мейнстримних соціальних мережах, таких як X або Facebook.

«Telegram є інкубатором для подальшого поширення публікацій у Twitter. Отже, це стало нашим стандартом: коли ми бачимо щось у Telegram й це починає поширюватися в Twitter, ми вирішуємо це  перевірити» (фактчекер 3).

Коли справа доходить до розвінчання візуальної дезінформації про війну в Україні, Les Décodeurs також використовують висновки інших команд фактчекінгу з французьких медіа (AFP, France 24, Libération). Les Décodeurs визнають, що з огляду на час, відведений на перевірку, невелику команду (лише три особи) та нестачу ресурсів, використання спростувань від колег, «яких вони добре знають і яким довіряють», значно допомагає  досягнути мети. Перед публікацією спростувань з інших джерел, Les Décodeurs систематично проводять «фактчекінг фактчекінгу», повторно застосовуючи процес перевірки, щоб гарантувати точність результатів. Вони також завжди посилаються на авторів розвінчання.

Дослідження також виявило, що методи фактчекінгу адаптуються до обставин. Робота Les Décodeurs поєднує спільні та особисті методи, що свідчить про динамічний характер їхньої роботи. Вони добре співпрацюють, але кожен приносить власну думку та досвід. Таке робоче середовище стимулює інновації та дозволяє боротися з різноманітною дезінформацією. Однак є й недоліки: фактчекінг неможливо запланувати наперед через те що дезінформація спонтанно виникає і вірусно поширюється. Фактчекери повинні бути гнучкими та швидко реагувати. 

Фактчекери як гейткіпери

Більшість візуальної дезінформації не передбачала складних маніпуляцій із зображеннями. Натомість вона значною мірою спиралася на автентичні зображення в поєднанні з оманливими підписами.

Ця витончена, але потужна форма дезінформації мала на меті ввести аудиторію в оману, представляючи реальні візуальні образи в оманливому контексті.

Les Décodeurs зосередилися на цих випадках, ретельно перевіряючи походження та контекст зображень, щоб розвінчати неправдиві твердження.

Автори виявили мультимодальну природу візуальної дезінформації, яка часто поєднує зображення з текстом для створення переконливих, але неправдивих наративів. Таке поєднання створило унікальні виклики для фактчекерів, яким довелося аналізувати як текстові, так і візуальні елементи (дослідники використовують термін «фотоманіпуляція»).

Фактчекери Le Monde фільтрували величезну кількість контенту, підтримуючи делікатний баланс — протидіяли неправдивій інформації без її ненавмисного посилення. Це вимагало тонкого розуміння цифрової екосистеми та вірусності контенту. На думку авторів, журналіста-фактчекера можна вважати гейткіпером, що фільтрує певні фрагменти інформації. Контент, над яким працюють фактчекери, переважно надходить від невідомих або анонімних користувачів. Це відрізняється від  традиційної ролі «наглядової журналістики» («watchdog journalism», — автор), зосередженої на політиках. Фактчекери Les Décodeurs, а також двоє їхніх керівників говорили про складний баланс між «інформацією та видимістю» як про постійне питання, що стоїть за кожною перевіркою. Це означає протидіяти дезінформації, яка вже набула певного рівня вірусності, не надаючи більшої видимості проблемному контенту. Така дискурсивна позиція ілюструє двоступеневу модель гейткіпінгу, коли за первинними редакторськими рішеннями відхилити або включити матеріал у новинний продукт слідують рішення про підвищення або зниження видимості цього матеріалу для аудиторії.

Приклад Les Décodeurs демонструє, як фактчекінг може адаптуватись до мінливих обставин, підкреслюючи роль журналістики у боротьбі з дезінформацією під час війни.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Знімок екрана, Les Décodeurs / Le Monde.

Стежте за нами у Facebook.