Дагестан є не лише важливою республікою у складі Росії, але й характеризується багатонаціональним суспільством, в якому медіа відіграють вирішальну роль. Через велике етнічне розмаїття існує також безліч думок, які природно відіграють певну роль у суспільно-політичних процесах і коливаннях. Це яскраво проілюстрував нещодавній інцидент в  аеропорту Махачкали, де преса спровокувала заворушення. Тому роль інформаційних ресурсів у регіоні має велике значення для висвітлення подій та сприяння діалогу між різними етнічними, ідеологічними та культурними групами.

З медійного погляду Дагестан займає ключову позицію серед інших територій півдня Росії, оскільки тут знаходиться найбільша кількість зареєстрованих державних і недержавних компаній. За даними на 2022 рік, у республіці зареєстровано 245 медіа, зокрема 120 газет, 27 телеканалів, 24 радіостанції, 2 інтернет-видання та 72 інформаційні агентства.

Історія преси Дагестану налічує більше століття, перша газета під назвою «Дагестан» вийшла ще в 1906 році.

Події, що змінили медіа Дагестану

Особливий інтерес становить сучасна недержавна преса Дагестану, яка виникла і розвивалася в надзвичайно бурхливий період — під час розпаду Радянського Союзу, демократизації суспільства, надання суверенітету суб’єктам Росії та інших чинників. У 1990-х і 2000-х роках приватні медіа в Дагестані належали різним власникам, зокрема місцевим бізнесменам, олігархам, політикам і релігійним організаціям. Місцеві підприємці та бізнесмени часто інвестували в пресу, щоб захистити свої інтереси та посилити вплив. Політичні діячі та партії використовували медіа для просування своїх ідей і програм. Релігійні організації також іноді фінансували інформаційні ресурси для поширення своїх поглядів.

Ці власники впливали на редакційну політику, що відображалося в розмаїтті політичних та ідеологічних орієнтацій приватних медіа того часу. У 1992 році спостерігався великий наплив сепаратистських ідей національного руху, який бойкотував державні структури та вимагав виходу Дагестану зі складу Росії, що призвело б до перетворення республіки на ісламську. Результатом цього стала «Комплексна програма розв’язання проблем національних відносин в Республіці Дагестан», прийнята в 1993 році постановою Верховного Суду Республіки Дагестан. Ця політична програма містила принципи, спрямовані на узгодження національних інтересів і оптимальну гармонізацію національно-громадянського миру на основі принципів плюралізму. Це, своєю чергою, також знайшло відображення в медіа.

На зламі 20-го та 21-го століть видання набували різної політичної орієнтації, але національна преса підпадала під дію різноманітних негласних регуляторних механізмів, які часто запроваджувалися непомітно та неформально. Однак вона потребувала фінансових ресурсів для регулярного видання, а також технічних ресурсів для підтримки видавничої діяльності. Тому приватні друковані видання дотримувалися норм федеральної преси, контрольованої Міністерством національної політики та Міністерством інформації та друку, оскільки вони отримували державне фінансування. Однією з сильних сторін приватної преси була її здатність задовольняти потреби певного сегмента дагестанської читацької аудиторії в різноманітній політичній інформації, яку вони не знаходили на сторінках офіційних державних видань. Недержавна преса пропонувала більш відкритий, ліберальний та актуальний інформаційний порядок денний. У газетах розміщувалися великі блоки комерційної інформації та реклами. Газети Дагестану можна умовно розділити на два типи: газети, орієнтовані на ділову аудиторію, такі як «Нова справа», «Меджліс», «Молодь Дагестану»; й газети, спрямовані на отримання прибутку та популяризацію, так звана бульварна преса й розважальні матеріали, такі як «Новий день, «З рук у руки».

Зі зростанням кількості та різноманітності інформаційних ресурсів у республіці знижується інтерес і тиражі державних періодичних видань. У відповідь на цю тенденцію з’явилися традиційні та онлайн медіа, такі як zamana.ru, vm.ru і dagpravda.ru. Останні два з них належать державі.

Поява приватного медіаринку

Медіа в Дагестані традиційно засновувалися і контролювалися державою та різними органами влади, які отримували фінансування з державної скарбниці. Однак із відкриттям медіаринку для приватних видань незалежні медіа ставали все більш помітними.

З огляду на розмаїття етнічних груп і мов у Дагестані, медіапростір регіону є надзвичайно різноманітним і складним. Кожна етнічна група має власні газети, журнали та інтернет-видання рідною мовою, що відображають багатство культурної спадщини регіону. Регіональна преса інформує населення про важливі події та явища, що відбуваються в республіці, включаючи наукові конференції, спортивні змагання та інші заходи.

У 1990-х роках розпад централізованої системи СРСР і поява національних рухів у республіці сприяли розвитку регіональної преси. Однак політичні та етнічні конфлікти впливали на роботу ЗМІ, а іноді використовувалися ними у власних інтересах.

З появою економічної еліти в Дагестані медіаринок став ще більш різноманітним і динамічним, але це також призвело до інформаційних конфліктів і загроз безпеці журналістів. Зниження купівельної спроможності читачів також вплинуло на розвиток преси. У змаганні за увагу читачів газети змушені зосереджуватися на важливих, актуальних проблемах. Оскільки загальнонаціональні видання не завжди можуть повноцінно висвітлювати регіональну тематику, все більшого значення в цьому плані набуває місцева преса.

Серед основних тем, які активно висвітлюють деякі дагестанські медіа, — соціально-економічні питання, політика, культура, релігія, проблеми міжетнічних відносин і боротьби з екстремізмом. Особливу увагу ці редакції приділяють комплексним державним завданням у боротьбі з релігійним і політичним екстремізмом і тероризмом, а також розробці заходів щодо запобігання формуванню ворожих ідеологій.

Впливовість релігійних медіа

Релігійні організації також створюють медіа, але вони поширюють насамперед релігійну інформацію. Це пояснюється високим рівнем релігійності населення та інтересом суспільства до релігійної інформації. У 1990-х роках іслам почав розглядатися як об’єднавча сила, і релігійне керівництво мусульман Дагестану активно використовувало пресу для просування своєї ідеології.

У цей період релігійні організації почали активніше висвітлювати релігійну тематику в республіканській пресі та видавати власні газети. Наприклад, релігійна газета «Ас-Салам», що видається Духовним управлінням мусульман, стала однією з найбільш продаваних в Росії та Дагестані. Ця газета першою почала поширювати проповіді в пресі й продовжує активно впливати на громадську думку.

У суспільстві також активно розвивається конфесійна преса, зокрема видання різних релігійних організацій і мечетей. Ці видання регулярно звертаються до питань віри та духовності, знайомлять громадськість з різними аспектами релігійного життя та обрядів.

З часом на республіканському рівні розвинулося релігійне телемовлення, журналісти активно висвітлюють релігійну тематику в різних регіональних та загальнонаціональних програмах. На республіканських телеканалах РГВК «Дагестан» і «Наше національне телебачення» програми про релігійне життя становлять лише незначну частину – менш як 10% від загального часу мовлення. Проте радіо «Ва-тан» (106,6 FM) має великий попит як в республіці, так і за її межами. На цьому каналі актуальні питання духовно-морального виховання молоді розглядаються з релігійних позицій. Медіа широко висвітлюють зусилля влади щодо зміцнення державно-конфесійних відносин та проведення спільних заходів із духовенством. На перший план виходять також історичні факти багаторічної співпраці між народами, які сповідують різні релігії.

Серед дагестанських газет, що фінансуються коштом реклами, прикладом може слугувати газета «Нова справа», яка робить ставку на охоплення широкої аудиторії з урахуванням інтересів своїх рекламодавців. Спочатку орієнтована на бізнес, газета стала популярною серед масової аудиторії завдяки різноманітним рубрикам та актуальним матеріалам.

Однак проблема підвищення інтересу до друкованих газет серед населення, особливо молоді, залишається актуальною. Деякі видання залишаються менш привабливими через брак реклами та роздрібного продажу. Цифрові технології та інтернет значно підвищили роль онлайн видань і соціальних медіа в поширенні інформації та формуванні обізнаності населення. Попри виклики та труднощі, вони продовжують розвиватися, підтримуючи діалог і сприяючи розвитку громадянського суспільства.

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 25 червня 2024 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: EJO.

Стежте за нами у Facebook.