Журналістика даних – невід’ємна частина роботи сучасної редакції. Зображення: Pexels/Lukas – CC0

У медіа-індустрії – сум’яття. Падіння доходів від реклами змусило видавців тривожно переглядати свої балансові відомості. В особливо складному становищі опинилися невеликі медіа. Багато з них, побоюючись додаткових витрат, сумніваються, чи інвестувати в журналістику даних.

У Великій Британії – яку вважають авангардом, коли йдеться про журналістику даних – місцеві новинні видання докладають великих зусиль, аби втриматися на плаву. «Навіть у британській медіасистемі, де журналістика даних загалом добре інтегрована в новинний цикл, через дефіцит людських та економічних ресурсів спостерігається розрив між центром та регіонами», – пише Колін Порлецца (Colin Porlezza).

Журналістика даних важлива для малих ньюзрумів та місцевих видань

Сьогодні журналістика даних для менших видань важлива більше, ніж будь-коли. За словами німецької журналістки даних Кіри Шахт (Kira Schacht), «розповідь історії за допомогою даних часто дає змогу показати більшу картину, ілюструючи місцеві смисли, підкреслюючи локалізований аспект масиву даних». Шахт, яка також є співзасновницею німецького стартапу з журналістики даних Journocode переконана, що така форма журналістики допомагає меншим ЗМІ виокремитися і запропонувати своїй аудиторії унікальний досвід. «І, зрештою, журналістика даних може допомагати виконувати роль “сторожового пса”, що особливо важлива в місцевій журналістиці», – вважає Шахт.

Але якщо журналістика даних настільки важлива для маленьких редакцій та місцевих видань, як впевнитися що вони також можуть до неї долучитися? Щоби зрозуміти, як малим ньюзрумам успішно використовувати повний потенціал журналістики даних, я провела інтерв’ю з провідними експертам галузі, журналістами даних та керівниками дата-команд у Німеччині, Австрії та Великій Британії [1]. Деякі з них працюють у маленьких ЗМІ чи неприбуткових розслідувальних бюро, інші – співпрацюють із провідними газетами.

Мої висновки – такі:

1. Журналістика даних – це командна робота. Саймон Роджерс (Simon Rogers), який започаткував Datablog у Guardian і зараз очолює Google News Lab, описав свою «команду мрії» у журналістиці даних як групу з шести чи семи людей. Це число стабільне для всіх видань, з якими я спілкувався. Важливо, що розмір ньюзруму не впливає на розмір команди для роботи з даними. В цих командах часто поєднуються журналісти даних, програмісти та розробники; багато хто з них не має традиційного журналістського бекграунду. Наприклад, у Spiegel Online над проектами з журналістики даних працюють колишній містобудівник та фізик. Інші видання наймають людей з бекґраундом в комп’ютерних науках.

1. Невеликий розмір редакції може бути перевагою. «Якщо у вас є лідер, налаштований на інновації, роботу малої редакції налагодити простіше», – каже колишній головний редактор The Guardian Алан Расбріджер (Alan Rusbridger). Загалом менша експертиза всередині редакції не обов’язково є недоліком. Меган Лусеро (Megan Lucero), яка очолює Бюро розслідувальної журналістики Bureau Local, каже, що маленьким редакціям набагато простіше змінитися і представити щось нове. На її думку, меншим організаціям легше об’єднатися з науковцями та дослідниками, які можуть посилити журналістські матеріали. Але важливо знайти спільну позицію стосовно різних підходів та пріоритетів, а також організації робочого процесу та дедлайнів.
2. Здмухніть пил із навичок роботи зданими. Випадок Berliner Morgenpost ілюструє, як журналістика даних може змінювати організаційну культуру локальної газети. Юліус Трьоґер (Julius Tröger) почав робити журналістику даних з нуля. За кілька років він та його команда змогли створювати достойні нагород проекти. Berliner Morgenpost, що в минулому потерпала від свого старомодного іміджу, зараз славиться однією з найкращих команд журналістики даних у німецькомовному світі.
3. Диверсифікація. У журналістики даних – багато форм. За її допомогою можна розказати різну історію для кожного – а це унікальний виграшний момент для онлайн-журналістики. Чи-то йдеться про малювання колишнього кордону НДР чи про здогадки, як за час правління Барака Обами знизилося безробіття – користувачі люблять взаємодіяти, і подібні вправи також можуть бути навчальними. Є також формат стриманих історій з даними та краудсорсингова журналістика.

Однак, переломний момент – це те, які кроки можуть зробити невеликі ньюзруми, аби покращити свою журналістику даних і сформувати відповідну команду, зважаючи при цьому на обмежений бюджет. За результатами свого дослідження я сформулювала такий список із десяти кроків для малих редакцій для того, щоб почати займатися журналістикою даних.

1. Ставте обгрунтовані цілі. Візуалізація даних, сторінка даних, графік, глибоке багатомісячне дослідження, що триває місяцями – все це журналістика даних. Однак, важливо, щоби проекти та сподівання щодо журналістики даних підходили конкретному медіа. Подумайте, чого може досягти ваша дата-команда і чого ви хочете, щоб вона досягла – і відповідно до цього починайте роботу.
2. Зацікавленість вищої ланки. «Шансів не буде, якщо у вас немає головного редактора, який у це вірить», – каже Алан Расбріджер. І він не єдиний, хто підкреслює важливість залученого керівника. «Зараз перешкодами переважно є культура та керівництво, а не технології», – підтверджує експерт із цифрових стратегій Нік Ньюман (Nic Newman).
3. Ентузіазм нижчої ланки. Загальне бачення безумовно потрібне, але часто ініціатива знизу та перші результати дозволяють переконати скептичних редакторів.
4. Комунікація – найголовніше. Щоби досягти стабільних змін у ньюзрумі, надзвичайно важливою є комунікація. Знову ж таки Алан Расбріджер каже: «Єдиний шлях до змін – постійно змушувати людей говорити про це».
5. Покращуйте навички. Є три способи отримати навички, потрібні для дата-команди у редакції: 1) навчайте ваших працівників, наприклад, пропонуючи їм майстер-класи; 2) Залучайте нову експертизу, наймаючи журналістів даних, розробників чи/та програмістів; 3) співпрацюйте з іншими редакціями чи експертами, наприклад, науковцями у сфері даних чи аналітиками.
6. Найміть кількох ґіків.
7. Дайте команді (та ґікам) простір та ресурси.
8. Кооперуйтеся. Спільнота журналістики даних у Німеччині скоріше невелика і дуже гнучка. Тут поширеною практикою є навіть «кооперація+конкуренція».
9. Починайте з малого і з гіпотези.
10. Не бійтеся.

Без сумніву, цей список – не все і вся. Тим не менш, сподіваюся, що він буде корисним відправним пунктом для маленьких редакцій, які б хотіли розпочати займатися журналістикою даних.

Звісно, багато в чому журналісти завжди тим чи іншим чином працювали з даними. Тим не менш, з розвитком індустрії журналістики даних буде складно уникнути. «Не кожен журналіст повинен знатися на очистці даних чи вміти програмувати, але кожен ньюзрум повинен мати уявлення про комп’ютеризовану журналістику. Вам потрібно знати, що є можливим і мати базові знання зі статистики та Excel», – каже Меган Лусеро.

Юліус Трьоґер із Berliner Morgenpost погоджується. «Журналістики даних ставатиме більше. Сьогодні навіть найменші редакції мають когось, хто працює з даними і цей тренд посилюватиметься, – каже він. – Всередині колективу ми обговорюємо чи потрібні нам яскраві візуалізації. Washington Post має 24 людей, які працюють над інтерактивними проектами журналістики даних, і вони роблять чудові речі. Але, можливо, це занадто». Коли всього багато, головне – знайти баланс.

[1] Для дослідження були проведені інтерв’ю із представниками Berliner Morgenpost, SZ.de, ZEIT ONLINE, Spiegel Online, Dossier, CORRECT!V та The Bureau of Investigative Journalism’s Bureau Local.

Переклад з англійської мови статті “Bigger is Not Always Better: Data Journalism for Small Newsrooms“

Повне дослідження “Bigger is not always better: What we can learn about data journalism from small newsrooms” опубліковане Інститутом Ройтерз із вивчення журналістики за цим посиланням.

Можливо, вас також зацікавить:

“Чому за журналістикою даних майбутнє”

“Журналістика даних повільно змінює ньюзруми“

Пропонуємо підписатися на щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа від “Європейської обсерваторії журналістики”