Як і в будь-якій війні, в Україні традиційні медіа намагаються забезпечити репортажі з місця подій, попри фінансові та людські витрати. Професійність журналістів, відправлених на фронт, стає головним чинником у боротьбі з дезінформацією. Для охоплення більшої аудиторії, деякі традиційні медіа виробляють нові форми контенту, такі як подкасти. Наприклад, іспанські газети El País і El Mundo публікують щоденні подкасти, де розповідають про війну в Україні. У цих подкастах беруть участь журналісти, відправлені на фронт, які надають аудиторії безпосередню інформацію та демонструють прозорість і професіоналізм своєї роботи. Ці подкасти були предметом нещодавнього дослідження під назвою «Прозорість через подкастинг: журналістська стратегія в пошуках авторитету».
Споживання інформації змінюється, і люди все частіше шукають цифрові формати. Подкасти стали популярними завдяки зручності та доступності. Вони допомагають журналістам демонструвати прозорість своєї роботи та відновлювати довіру аудиторії. Висвітлення військових конфліктів також змінюється і має свої особливості. Журналісти грають важливу роль як свідки подій. Багато західних медіа, попри фінансові труднощі, докладають великих зусиль, щоб відправити своїх журналістів на місця подій в Україні. Ризикуючи життям, вони передають новини з зон конфлікту. Проте, їм доводиться конкурувати з соціальними мережами і дезінформацією. Незалежні журналісти також мають важливу роль, надаючи контент як традиційним медіа, так і через свої власні канали.
Від початку війни в Україні два найбільші іспанські медіа — газети El País та El Mundo створили серію військових подкастів, присвячених висвітленню новин і репортажам з місця подій в Україні. Ці подкасти, «Hoy en El País» та «El Mundo al día» стали важливим джерелом інформації для іспаномовної аудиторії.
Подкаст «Hoy en El País», який почав виходити 2 березня 2022 року, пропонує щоденний аналіз актуальних подій, зокрема про війну в Україні. Формат подкасту передбачає глибоке розкриття обраної теми, і ведуть його двоє журналістів — Іньїго Домінгес і Ана Фуентес. Кожен епізод триває понад 20 хвилин і має пояснювальний, спокійний тон. Інший подкаст, «El Mundo al día» виходить з липня 2021 року. Його веде Хав’єр Аттард, журналіст з досвідом роботи на радіо. Подкаст фокусується на одній з ключових подій дня, а епізоди тривають приблизно 15 хвилин.
Обидва подкасти використовують якісну постпродукцію, зокрема аудіовставки з інтерв’ю, звуки середовища та музичні фрагменти. Це допомагає створити атмосферу подій і краще зрозуміти контекст. Ведучі та журналісти діляться процесом підготовки матеріалів, поїздками на місця подій та труднощами, з якими вони стикаються. Це дозволяє слухачам отримати унікальний погляд на журналістську роботу і відчути атмосферу війни. Подкасти «Hoy en El País» та «El Mundo al día» стали важливими джерелами для іспаномовної аудиторії, пропонуючи глибокий аналіз і експертну думку, а також демонструючи прозорість журналістів.
Історії з місця подій
Прикладом того, як складаються стосунки між переміщеними журналістами та їхніми фіксерами, є випуск «Хто продовжує працювати під час бомбардувань?» подкасту «Hoy en El País», де журналіст Крістіан Сегура спілкується з людьми на районному ринку (м’ясником, кухарем, продавцем книжок та фармацевтом) за допомогою свого водія та перекладача.
Зрозуміло, що журналістська рутина також включає написання текстів. У подкастах розповідається про моменти, коли журналісти збираються вночі, щоб писати свої репортажі. Це описує Рохас у фінальних хвилинах вже згаданого подкасту, коли, після робочого дня, розповідає, що зумів переночувати в орендованій квартирі, «тому, що готелі зайняті». Звідти він пише репортаж і готує теми на наступний день. Також варто згадати розповідь Марії Сахукільо про те, як вона написала свій репортаж напередодні вторгнення, перебуваючи в кафе в Києві. Вона живо описує цей момент в епізоді «Україна, як ми до цього дійшли?».
У розповідях журналістів також показуються їхні дії щодо спростування фейкових новин, скориставшись тим, що вони знаходяться на місці подій. В епізоді «Від виходу до ядерної кнопки: наслідки вторгнення», опублікованому «El Mundo al día», Альберто Рохас зазначає, що на польському кордоні багато волонтерів, які допомагають біженцям, і спростовує проросійські чутки про те, що пускають лише білих: він каже, що того ж ранку бачив, як нігерійські та камерунські біженці були добре прийняті в Польщі.
Побудова особистості журналіста
Ще одним елементом, який може допомогти журналістиці повернути свою авторитетність та довіру через подкасти, є прагнення зробити особистість журналіста ближчою до аудиторії. Розповідаючи про свій досвід, розкриваючи особисті деталі своєї роботи, свої страхи в небезпечних ситуаціях, свої почуття до жертв та чужого болю в умовах війни, журналісти стають більш людяними та глибше співпереживають зі своїми слухачами, які ідентифікують себе з ними.
Прикладами такого розкриття особистих деталей були ситуації, коли спеціальні кореспонденти Альберто Рохас і Марія Сахукільо фізично готувались до своїх поїздок на фронт війни. Але, крім того, у першому епізоді серії про війну в подкасті «El Mundo al día» під назвою «Путін йде на Україну» вражає розповідь Ксав’єра Коласа, спеціального кореспондента в Києві, про те, як він пережив початок вторгнення о 5:30 ранку. Оскільки це оригінальний аудіозапис того моменту, навіть чути, що його голос був схвильований, що надає розповіді людяності та правдивості.
В епізоді «Україна, як ми до цього дійшли?» привертають увагу два аспекти. По-перше, аудіозаписи, надіслані Марією Сахукільо в дні перед вторгненням, відображають у її голосі занепокоєння через все більш ймовірний спалах війни в Європі. Окрім того, Сахукільо живо описує свої враження та деякі образи, що закарбувалися в її пам’яті, які іноді не давали їй спати. Говорячи про солдатів, яких вона бачила, вона зазначає, що її вразило те, що «вони такі ж люди, як я і ти». У тому ж епізоді ведуча програми Ана Фуентес зв’язується з кореспонденткою Пілар Боне, досвідченою журналісткою, яка знає історію Росії та не може приховати свого здивування та страху перед новою європейською війною.
Зазвичай журналісти також висловлюють свої почуття та враження під час війни. Попри те, що багато з цих журналістів мають досвід роботи в зонах конфліктів, нові переживання все одно впливають на них. В епізоді подкасту «El Mundo al día» «Випалена земля: російська стратегія, щоб здолати Україну», Луїс Мігель Уртадо розповідає, як пройшла його ніч у Києві та яке враження на нього справили вибухи. Він також розповідає про біль, який бачив в оточеному місті Маріуполі. Він порівнює це з іншими конфліктами, які він також пережив особисто. У цьому випадку особистий досвід журналіста дозволяє читачеві відчути драму війни більш близько.
У тому ж місті Маріуполі кілька днів пробув спеціальний кореспондент El Mundo в Маріуполі та Запоріжжі Хав’єр Еспіноза. В епізоді «Смерть, руйнування та опір» він описує деякі зображення, які його глибоко вразили. Еспіноза зазначає, що це можна порівняти лише з деякими сценами, які він бачив у Сараєво під час війни в колишній Югославії.
Ще один приклад переживань журналіста під час війни — Кіко Альседо, який у програмі «Життя пробивається в Україні серед ракет» розповідає, як він, як і решта жителів міста, реагує на повітряні тривоги: спочатку з острахом спускається до укриття, а потім, поступово звикаючи іноді коли це відбувається вночі, перестає це робити. «Потрібно і відпочивати», — каже він.
Етичні норми журналістики
Щеодник аспектом дотримання прозорості є підтвердження журналістської культури. Це стосується певних моментів, коли репортери згадують принципи, цінності або загальні норми професійної культури. Це може включати роздуми про мету інформування, обґрунтування своїх рішень у випадках проблем, визнання етичних дилем або підтвердження основних норм. Ці вирази прозорості можуть бути розглянуті як проєкція журналістської культури назовні, стратегічно виставлені для того, щоб аудиторія оцінила соціальну цінність журналістської роботи.
Наприклад, в епізоді «Подорож на борту поїзда війни» Хав’єр Аттард запитує журналіста Луїса Мігеля Уртадо, яких людей він зустрічав на цьому незвичайному маршруті, який є зворотним для біженців, які їдуть із польського кордону до зон бойових дій. Він запитує, чи бачив інших журналістів: «так, є журналісти, ця війна потребує людей, які інформують про те, що відбувається попри кампанії пропаганди та дезінформації».
Ці подкасти не лише забезпечують важливу інформацію, але й активно борються з дезінформацією, що є критично важливим у воєнний час. Крім того, особистісний підхід журналістів, який включає розповіді про їхні особисті переживання і враження, допомагає створити глибоке емоційне з’єднання з аудиторією. Це, своєю чергою, підвищує довіру до інформації та підтверджує цінність журналістської роботи в умовах війни. Таким чином, подкасти не тільки інформують, але й показують журналістську прозорість та підкреслюють важливість професійних і етичних норм у сучасній журналістиці.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело зображення: Prisa.
Стежте за нами у Facebook.
Tags: європейська журналістика, воєнні журналісти, подкасти, репортери, фіксери