травня 1, 2026 • Головне, Медіа і політика, Нещодавнє • by Susanne Fengler

Перемога партії «Тіса» на виборах поклала край 16-річному правлінню «Фідес». Однак реструктуризація медіасистеми, здійснена за часів Віктора Орбана, продовжує визначати правила гри, і ставить перед новим урядом складне завдання глибоких реформ.

Будівля угорського парламенту в Будапешті. Фото: Pexels

Зміна влади в Угорщині є без перебільшення історичною: після більш ніж півтора десятиліття Віктор Орбан втратив контроль над урядом. До влади приходять Петер Мадяр і партія «Тіса» — політична сила, що декларує відновлення свободи преси та фундаментальну трансформацію державних медіа.

Втім, як зауважив угорський експерт із медіаправа, професор Габор Поляк (ELTE) в інтерв’ю FAZ, «пропаганда не всемогутня». Це твердження водночас відображає значущість політичного зламу і вказує на його обмеження: навіть несподіваний результат виборів не означає автоматичного переформатування медіасистеми.

Медіасистема після політичної трансформації

Протягом останніх років Угорщина стала одним із найпоказовіших прикладів системного обмеження свободи медіа в межах Європейського Союзу. Як зазначається у Global Media Accountability Handbook, трансформації після 2010 року поєднували зростання концентрації власності, політичний вплив і регуляторні перекоси.

Ключовим елементом цієї перебудови стало створення медіахолдингу KESMA, який у 2018 році об’єднав сотні медіаактивів. Така концентрація фактично вивела значну частину ринку з конкурентного середовища й посилила політичний контроль. Паралельно регуляторні органи, зокрема Медійна рада, набули чітко політизованого характеру, ухвалюючи рішення на користь провладних акторів.

У підсумку сформувалася не класична цензура, а гібридна модель: формально плюралістичний медіаринок із глибоко нерівними структурними умовами.

Репресії без прямої заборони

Аналіз Mérték Media Monitor демонструє, що ця модель не лише збереглася, а й інституціоналізувалася. У звіті за 2010–2025 роки описано своєрідний «інструментарій» послаблення незалежних медіа, що включає правові, економічні та адміністративні механізми.

Серед них — вибірковий розподіл державної реклами, виключення критичних медіа з доступу до інформації, дискредитаційні кампанії та регуляторний тиск. Важливо, що незалежні медіа рідко зазнавали прямої заборони; натомість їх системно маргіналізували та економічно виснажували.

Така форма «м’якої цензури» мала довготривалі наслідки: значна частина медіаринку опинилася під контролем акторів, пов’язаних із владою, тоді як незалежні редакції працювали в умовах постійної нестабільності.

Європейське регулювання: можливості та межі

Питання демонтажу цих структур безпосередньо пов’язане з європейським медіаправом. У контексті аналізу угоди Ringier–Indamedia Габор Поляк розглядає Європейський акт про свободу медіа (EMFA) як потенційний інструмент змін.

Зокрема, EMFA передбачає оцінку медійних злиттів не лише з економічної, а й із точки зору плюралізму та редакційної незалежності. Це означає, що подібні до KESMA концентрації сьогодні було б складніше легітимізувати.

Водночас ефективність цього регулювання залишається обмеженою без належної імплементації на національному рівні. Без прозорих процедур і чітких критеріїв оцінки вплив європейських норм залишається радше потенційним, ніж практичним.

Поза межами законодавства

Не менш важливою є проблема слабкості професійного саморегулювання. Протягом років журналістські організації, профспілки та інститути підзвітності в Угорщині залишалися маргіналізованими або недостатньо впливовими.

У політично поляризованому медіасередовищі бракувало стабілізуючих механізмів, які могли б підтримувати стандарти якості та незалежності журналістики. Хоча окремі громадянські ініціативи частково компенсували ці прогалини, вони не змогли подолати системні дисбаланси.

Політичне вікно можливостей — без гарантій

Перемога «Тіси» безсумнівно відкриває нове політичне вікно можливостей. Однак вона не ліквідує автоматично ті структурні трансформації, які формувалися роками.

Перед новим урядом стоїть складніше завдання, ніж просто демонтаж політичного контролю: йдеться про створення нових інституційних основ — незалежного регулювання, прозорих правил ринку, рівних умов конкуренції та дієвих механізмів професійної самоорганізації журналістів.

Вибори продемонстрували, що навіть жорстко структурована медіасистема не здатна повністю визначати політичні результати. Водночас вони показали глибину трансформацій, які ще належить подолати.

І, перефразовуючи Габора Поляка: пропаганда справді не всемогутня. Але її демонтаж — це тривалий процес, який не завершується зі зміною влади.

Джерела:

Mérték Media Monitor (2026): Репресії проти незалежних медіа в Угорщині 2010–2025

Напередодні виборів в Угорщині, у звіті аналізується посібник з репресій щодо незалежних медіа та пропонуються рекомендації щодо реформ

Поляк, Г. (2025): Оцінка злиття Ringier та Indamedia в рамках EMFA

Реальний тест – Оцінка злиття Ringier та Indamedia відповідно до Європейського закону про свободу медіа

Урбан, А. (2022): Розділ про Угорщину в: Глобальний довідник з підзвітності медіа: Угорщина – Зростання концентрації, посилення контролю

Інтерв’ю FAZ із Габором Поляком, 14 квітня 2026 р.

Цей текст було вперше опубліковано 17 квітня 2025 року на німецькому сайті EJO. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті, належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.

Tags: Віктор Орбан, вибори, медіа і вибори, Угорщина