Чи може Твіттер перемогти у виборах? Якщо так, то яким чином? Майже не залишилось сумнівів, що соціальні медіа змінюють спосіб комунікації між журналістами і політиками, а також із виборцями під час виборчої кампанії. Проте значення і наслідки цих змін поки залишаються незрозумілими.

Група американських науковців дослідила використання Твіттеру політичними журналістами під час висвітлення президентських виборів 2012 року. Мета дослідження полягала у тому, щоб з’ясувати, яким чином використання Твіттеру впливає на журналістську діяльність.

Регіна Дж. Лоуренс (Regina G. Lawrence), Логан Моліньо (Logan Molyneux), Марк Коддінгтон (Mark Coddington) (всі вони з Університету Техасу в Остіні) і Ейвері Голтон (Avery Holton) (Університет штату Юта) дослідили, яким чином політичні журналісти і експерти використовували Твіттер і наскільки використання соціальних медіа вплинуло на прозорість і об’єктивність журналістів. Вони також проаналізували, чи вплинуло використання Твіттеру на роль журналістів як контролерів (за англ. – gatekeeper).

У дослідженні було проаналізовано, яким чином такі технічні аспекти Твіттеру, як лінкування, ретвітти і пошук інформації можуть підважити традиційну роль контролерів.

Дослідники також проаналізували зміст індивідуальних твіттів. Вони хотіли з’ясувати, чи пишуть журналісти у Твіттері про власну роботу, бажаючи тим самим підвищити прозорість своєї діяльності. Дослідники розглянули посилання на стратегії кандидатів, персональні характеристики і політичні перегони як показники об’єктивності. Вони звернули увагу на висловлення журналістами власних політичних поглядів, думок і перевірку фактів як засіб зміни меж традиційної об’єктивності.

Аби відповісти на дослідницькі питання, науковці провели кількісний контент-аналіз твіттів понад 400 політичних журналістів і експертів, опублікованих під час з’їздів Республіканської і Демократичної партій. До вибірки увійшли журналісти провідних загальнонаціональних новинних видань (наприклад, Los Angeles Times, The New York Times, ABC, CNN, BuzzFeed, Huffington Post, NPR і Associated Press). До вибірки також увійшли ще 76 журналістів, які працювали у менших виданнях в тих штатах, де результати голосування були незрозумілими до останнього моменту, оскільки обидва кандидати мали приблизно рівні шанси на перемогу.

Аналіз зв’язків і ретвіттів показав, що політичні дискусії у Твіттері відбуваються здебільшого між журналістами і до них рідко долучаються ті, хто не належать до кола професійних журналістів або політичних експертів. Іншими словами, нові технології використовуються більше для посилення традиційної ролі журналістів як контролерів, аніж для залучення до обговорення інших людей. Дослідження виявило, що журналісти майже не використовують Твіттер для пошуку інформації (лише 1,7% від загальної вибірки). Було виявлено, що журналісти (14,7% від усіх твіттів) використовують Твіттер для так званих “розмов про роботу”, тобто вони публікують інформацію про свій робочий день, професійну рутину і у такий спосіб підвищують рівень прозорості.

У дослідженні також було проаналізовано два головних напрямки традиційного висвітлення виборчої кампанії: висвітлення політичних стратегій і висвітлення політичних перегонів, коли журналісти слідкують за даними екзит-полів та іншими виборчими показниками, щоб з’ясувати, який з кандидатів має більше шансів на перемогу.

Дослідники виявили, що два згадані вище аспекти виборчої кампанії не висвітлювались у Твіттері взагалі. Зокрема, лише 4,8% від усіх твіттів під час президентської кампанії зачіпали питання електоральної стратегії і всього 2,35% твіттів – політичні перегони. Однак, автори відзначили, що такі результати можуть бути наслідком недосконалої методології дослідження, використовуючи яку важно визначити новинні рамки у Твіттері.

Журналісти рідко використовували Твіттер з метою перевірки фактів (1,5%). Попри те, що вони так само рідко писали у твіттах особисту інформацію про власні політичні переконання і симпатії, все ж найбільша підгрупа твіттів (29,1%) містила власні думки авторів.

Дослідження вказує на необхідність подальшого вивчення включення журналістами соціальних медіа до їхніх традиційних професійних практик. Воно також свідчить про можливі недоліки методології, яка застосовується для вивчення традиційних медіа і не може використовуватись для аналізу технологій нових медіа і динаміки комунікації, яку вони викликають.

Regina G. Lawrence, Logan Molyneux, Mark Coddington, and Avery Holton (2013) Tweeting Conventions: Political journalists’ use of Twitter to cover the 2012 presidential campaign. Journalism Studies

Переклад з англійської мови статті “A friendly chat? Journalists and Twitter in US Elections”