Події Євромайдану, війна на Донбасі та неймовірна хвиля волонтерських ініціатив актуалізували тему громадської активності в Україні. В сучасних умовах медійний вимір активізму є вкрай важливим, оскільки дозволяє привернути увагу більшої кількості людей та навіть залучити їх до спільних ініціатив. Наприкінці вересня у Львові відбулась Школа громадської активності “Media Stream” для молодих медійних активістів, учасники якої отримали можливість дізнатись від найкращих українських та іноземних експертів про ефективні медіаінструменти для громадської діяльності .

Проект “Media Stream”, який здійснює Магістерська програма з медіакомунікацій Українського Католицького Університету спільно з Deutsche Welle Akademie, покликаний створити майданчик для навчання молоді інструментам нових медіа для активістських проектів.

Локальні медіаініціативи

Змінювати середовище на краще – про це говорили учасники Школи. П’ятнадцять активістів приїхали з різних областей України, аби показати – їм небайдужі їхні громади, і вони готові для них працювати. Як доказ, ділилися досвідом зробленого. Наприклад, учасник з міста Суми, Дмитро Тіщенко, розповів історію про власний досвід стрімерства та активізму. Разом зі Студентським братством, він поширив у місті провокаційні білборди “Суми – місто бидла”. Каже – не хотів нікого образити, лише змусити людей замислитися. Білборди подіяли, бо сумчани на них зреагували – хтось заперечував тезу, а хтось визнавав проблему.

Дмитро також розповів, як почав стрімити події в Сумах під час Євромайдану. “На багатьох камера діяла магічним чином, – говорить він. – І коли ми, скажімо, з’являлися з камерами перед міліціонерами, то ті починали зовсім по-іншому себе поводити”. Наприклад, Дмитро транслював затримання хабарника. За його словами, лише завдяки зйомці, знайдені гроші не пішли у кишені міліціонерам, так як камера змушувала правоохоронців робити все згідно з законами. Дмитро буде й далі стрімити, однак уже зі студії та з невеликою командою, адже після досвіду Євромайдану, люди вирішили підтримати його ідею.

Проект іншого учасники, рівнянина Володимира Хильчука – популяризація здоров’я через Інтернет. Він працює над медичним блогом. Лікарі туди писатимуть статті, а не-лікарі читатимуть і запитуватимуть. На думку Володимира, так люди матимуть доступ до лікарів онлайн, і їм не треба буде чекати в чергах, аби дізнатися щось від фахівців.

Медіаінструменти для активістів

Зміни, про які говорять учасники, треба змусити працювати. Про те, як це зробити, розповідали тренери. Киргизький блогер та журналіст Бектур Іскендер розповів про те, як відкрив власний Медіа-центр, де вчить молодих журналістів, і як разом з ними запустив сайт новин “Kloop”. Разом із командою школярів та студентів, Бектур зробив Kloop третім за популярністю сайтом в Киргизстані, тож учасникам розповів, як монетизувати власну медійну ідею, стрімити та робити відео. А ще – як непрофесійним журналістам використовувати медіа для важливих цілей. Наприклад – змінювати громаду. “Журналістика всіх проблем вирішити не може, – говорить тренер. – Тому все залежить від рівня громадського активізму”. Іскендер розповів про те, як громадська активність звільнила його з в’язниці під час революційних подій у Киргизстані. І додав: ті ідеї, які ми маємо зараз, і які існують лише онлайн, можуть змінити громаду та призвести до дій, якщо їх правильно розвивати в мережі.

Думку Бектура підтримав Роман Заяць, керівник “MJoyMultimedia”. Він розповів про радіо як ще один засіб, яким можна скористатися для громадського активізму. За словами тренера, онлайн-радіо можна присвятити будь-якій темі, знайти свою аудиторію, і говорити про те, що важливо. Створити аудіо-контент простіше, ніж багато-хто думає, і він здатен вплинути на велику кількість слухачів, тому активістам варто використовувати радіо для суспільних цілей.

Блогінг та соціальні мережі – ще один дієвий засіб громадського активізму, переконаний тренер Отар Довженко, журналіст та медіаексперт. “Ми можемо говорити із дуже впливовими людьми завдяки соцмережам, – говорить він. – І передати свою ідею тим, хто має набагато більше контактів”. У соцмережах активіст може обмінюватися думками, шукати підтримку і дивитися на реакцію людей. “А ще, – додає Отар, – у соцмерераж є усі, хто потрібен”.

На Школі активісти зрозуміли, що бути громадянином важливіше, ніж бути лише журналістом, тому потрібно використовувати медіа там, де це може допомогти суспільству. Оксана Панасівська, медіафахівець та один зі спікерів Школи, переконана: “Ми повинні підвищувати градус громадського суспільства. Як активісти та громадяни, ми повинні хапати за горло тих, хто має владу, аби вони працювали на суспільство”. На її думку, журналісти привезли до подій Євромайдану, коли перестали просто інформувати, але й висловили свою громадянську позицію. “Зміни в головах “Диванної сотні” зробили журналісти і стрімери – ті, хто працював онлайн і показував все, як було, – говорить Оксана. – Медіаактивісти – це ті люди, які мають вести суспільство до змін”.

Часто активісти перебирають на себе роль журналістів, і це теж добре, переконаний Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики, який на “Media Stream” представив проект StopFake – вебсайт, що публікує спростування пропагандистських та неправдивих матеріалів у російських медіа. “Ми заснували цей проект для активістів, а не журналістів,” – розповів він. За його словами, проект отримав як підтримку, так і критику. “Це теж частина змін, – додав Євген Федченко. – Якщо хтось тролить твою ідею, значить, вона важлива, і проект діє”.