Євромайдан і війна створили в Україні хвилю національного піднесення, коли патріотом бути модно. Відповідно, вишиванки та “типові” українські жарти стали своєрідним трендом у суспільстві, яким користується бізнес та уряд. Українські телевізійники також не оминули цієї моди.

Зокрема, “1+1”ще з часів Євромайдану обрав патріотичний фрейм новин, а після анексії та початку війни зосередився на патріотичних шоу. Наприклад, канал створив програму “Хоробрі серця”, де розповідав про сміливих захисників Вітчизни на Сході.

Інший тренд – це комедійні шоу, де багато “проукраїнських елементів”, і які позиціонують себе як патріотичні. Вони містять багато жартів про політиків та висміюють різні негативні риси, які подаються як характерні для українського суспільства.  Схожі комедійні шоу були і на інших каналах, як-от “Країна У” на ТЕТ чи “Файна Юкрайна” та Новому Каналі. “1+1” з-поміж інших каналів вирізняється своїми комедійними програмами, які так чи інакше залучають акторів “95 кварталу”.

Як приклад, можна виділити шоу “Розсміши коміка”, “Вечірній Київ” та “Вечірній Квартал”. Останні два показують у прайм-тайм вихідних днів, що свідчить про їхню чималу популярність. Обидва шоу схожі завдяки своїй назві, “95 кварталу”, та патріотичності, яка активно використовується у програмах. Йдеться про жарти, що нібито зрозумілі лише українцям та мають на меті утвердити національний дух і патріотизм.

Оскільки мета шоу – насмішити, “Вечірній Київ” запрошує гостей для інтерв’ю та пародіює серйозні вечірні шоу. “Вечірній Квартал”, натомість, використовує для цього кумедні скетчі на українських політиків та злободенну реальність.  Програма відома своїм простим і дотепним гумором, а ще – харизмою акторів, які вже стали впізнаваними. Ще до революційних подій та війни, “квартальці” часто жартували про українських політиків та українців загалом. Після революції політичних жартів стало ще більше.

Наприклад, у відео “Як козаки листа російському пахану писали”, актори у шароварах адресують своє невдоволення Путіну. Мова героїв  – суржик у перемішку з рідко вживаними українськими словами, що вимовляються з удаваним пафосом. Мета нібито проста – створити комічний ефект. Однак така вимова свідчить лише про те, що українську актори вживають рідко і вона для них – не рідна. “Козаки” сміються з імені Володя, бо воно російське, а ще жартують над гей-шлюбами, тонко натякаючи на “одномандатників” Путіна. Загалом, на зал враження справляють позитивне, у той час як зображають українців як пияків, які говорять на суржику і все ще асоціюють себе з вільнолюбними козаками

Проблема таких скетчів у тому, що за ширмою гумору вони утверджують поширені стереотипи. Замість того, аби зосередитися на якихось серйозніших питаннях  або ж навпаки – не порушувати межі доброзичливого гумору, такі жарти наголошують на правдивості певного образу українця, що є  упередженим. Відповідно, негативний імідж українця як вишиваного і обмеженого любителя сала утверджується як щось позитивне та характерне для цілої нації.

Інша, доволі суперечлива, деталь – постійна присутність “Януковича”  у скетчах, роль якого виконує Олексій Пікалов. Завдяки умінню копіювати голос президента-втікача, Янукович став коронною роллю актора, якого він зображає як такого-собі “екс-братка”, який після хаосу дев’яностих зумів досягти успіху та впливу у політиці. Янукович у “95 кварталі” – доволі обмежений, однак упевнений у собі, харизматичний лідер, який заграє з Тимошенко та, подібно до свого політичного аналога, мало цікавиться долею країни, адже не любить думати. “Квартал” не оминув долі Януковича, коли той давав прес-конференцію у Ростові,  а також пофантазував на тему його життя в Росії – знову ж таки, використавши у скетчі Тимошенко. Четвертий президент виглядає кумедно, уникаючи розмов про своє тюремне минуле, фліртуючи з екс-прем’єркою та розповідаючи жарти про Донбас. Утім, такий веселий і недорікуватий Янукович викликає у людей сміх, але аж ніяк не осуд людини, через яку відбулися розстріли на Грушевського та Інститутській, а також багато інших подій, з яких не пожартуєш. Загалом, жартівливе ставлення до Януковича – дуже суперечливе, зважаючи  на  його політичні рішення, а також стан України після його президентства та втечі. Тим паче, Янукович зараз не в Україні, а жарти про нього упереміш з висміюванням українських еліт видаються,принаймні, застарілими.

Варто зазначити, що скетчі не викликають негативу чи осуду своїх героїв, а навпаки – сміх. Постійна присутність цих персонажів та їхнє представлення під кутом доброзичливого гумору робить  їх “нормальними”  у масових уявленнях. Тому глядачі можуть сприймати корумпованих політиків та суперечливих персон як незамінних елементів українського суспільства.

Патріотичні жарти пропонує шоу “Вечірній Київ”. Нещодавно Володимир Зеленський зі своїм співведучим Валерієм Жидковим запросили до себе телеведучого та актора Юрія Горбунова, щоби поговорити про українське кіно.  “Тяжко знайти спеціалістів у тому, чого нема”,– пожартував Зеленський про українське кіно. Горбунов (який знявся у серіалі «Останній москаль»), звичайно, говорив про “файну патріотичну” комедію, до якої причетний. Крім того, розповідав анекдоти про “москалів”. Жидков, якого Горбунов назвав “нашим росіянином”, чемно зізнався, що серіал не бачив, і жарти про москалів його мало ображають.

У цьому, щоправда, нема нічого дивного, бо згадуваний “Останній москаль” навряд чи зможе образити будь-кого,окрім українців. Так само, як і “квартальці”, актори серіалу грішать неприродною українською та пародіюванням традицій. Життя гуцулів у серіалі перекручують, а єдина освічена героїня – пасія “москаля” – розмовляє з ним лише російською, ніби натякаючи, що це і є мова розумних людей.

Як результат, замість обіцяного патріотизму, телеканал сміється із українського продукту,  бо воно ні своїм інтелектуальним рівнем, ні потенціалом не дотягує до російського. Дивлячись на квазіпатріотичний продукт, може скластися враження, що творці телевізійного контенту  намагаються зробити те, про що мають дуже обмежене або поверхове уявлення. Тобто задум – похвалити українців був, але не було розуміння, як його втілити.

Причини – різні. По-перше,творці телепродукту часто є заручниками стереотипів та упереджень щодо українців, які дуже поширені навіть на підсвідомому рівні. Комплекс меншовартості, про який часто говорять, у багатьох випадках перетворюється в описаний у цій статті простацький гумор. Ситуація на “1+1” – цікаве явище внутрішнього дисонансу, адже патріотичні спроби тому ж таки патріотизмові шкодять.

Інша проблема – багато вітчизняних телезірок, режисерів та ін. Довго працювали у Росії, де ринок більший, і,відповідно, кращі прибутки. У Росії українців зазвичай показують дуже однобоко, і цей підхід скопіювали вітчизняні експерти, створюючи телепродукт тут.

Крім цього, існує страх зробити щось складніше, ніж шароварний гумор. Українців дуже довго розважали примітивними серіалами і російськими стрічками про «незрозумілу душу» північного сусіда; фактично, це триває і досі. Колись “1+1” пробував запускати інтелектуальні програми, як-от “Імперія кіно” із Юрієм Макаровим чи політичні шоу у прайм-тайм із Ганною Безулик та Миколою Вереснем. Утім, тоді канал втратив рейтинги, після чого змінив контент орієнтуючись на своїх конкурентів. Загальна ситуація на українському телебаченні впливає і на окремий канал, адже складно бути іншим і якіснішим, передбачаючи втрати рейтингу.

Якщо подивитися на проблему ширше, то її можна вирішити, маючи добрих професіоналів, фінанси та керівництво каналу, яке хотітиме мати якісний та інтелектуальний продукт. Спрощення та квазіпатріотизм грає поганий жарт із глядачами і каналом, суперечить загальному становищу всередині країни. Українське суспільство сильно змінилося і має нові інформаційні запити; відповідно, телеканалам варто на них орієнтуватися та творити якісний вітчизняний продукт.

Зображення: скріншот з відео “Як козаки листа російському пахану писали”