Дослідження останніх років стверджують, що мілленіали цікавляться новинами менше, ніж старше населення. Також вони гірше обізнані в традиційних новинних ЗМІ і зазвичай покладаються на інформацію із соцмереж. Однак, ця вікова група не є однорідною, і способи отримання інформації про важливі суспільні події суттєво відрізняються залежно від середовища, в якому виховувалася людина, свідчить нове дослідження Стефані Едґерлі (Stephanie Edgerly) з  Північно-Західного університету США (Northwestern University).

Попри практично необмежений доступ до інформації майже в будь-який час, орієнтуватися у медійному просторі молоді не однаково легко. Частина людей, переважно з освічених родин, споживають новини цілеспрямовано. Іншим, чиї батьки часто не мають вищої освіти, бракує знань про новинні медіа і сценарію, як можна шукати інформацію. У першому випадку йдеться про усвідомлене використання новинних ЗМІ, у другому – про їх опосередковане використання чи свідоме уникання. Такий висновок Стефані Едґерлі робить на основі 21 глибинного інтерв’ю з молодими американцями віком від 18 до 27 років, що були проведені у 2011-2013 роках. Обираючи учасників дослідження, авторка  намагалася охопити людей з різним життєвим досвідом та соціально-економічним становищем. Під час інтерв’ю дослідниця пропонувала співрозмовникам гіпотетичні ситуації (на кшталт республіканських праймеріз чи політичного скандалу за участі губернатора штату) , запитувала, як саме вони б шукали новини на ці теми і які ресурси, на їхню думку, публікують достовірну інформацію.

Цілеспрямовані споживачі новин

10 учасників дослідження, дев’ятеро з яких виховувалися в освічених родинах, виявилися завзятими або ж дуже добре обізнаними користувачами медіа. Вони знали, до яких ЗМІ звернутися у конкретній ситуації. Приміром, розповідаючи про пошук інформації щодо республіканських праймеріз, один із інтерв’юйованих сказав: “У Washington Post є дуже зручна карта, хто і де переміг. Я б пішов туди”. Інший навів приклад CNN: “У них багато графіків, я міг би за дві секунди глянути і зрозуміти, у кого більше шансів перемогти”.

Крім того, ця група інтерв’юйованих згадувала Вікіпедію, як джерело, де можна було б отримати базову інформацію про незнайоме питання або скористатися джерелами наприкінці статті, щоби вивчити ситуацію глибше. Визнаючи вразливість ресурсу, який може редагувати будь-хто, вони виправдовували свою прихильність до онлайн-енциклопедії. Один із учасників згадував, що Вікіпедія посилила свої правила стосовно того, хто може редагувати статті на контроверсійні теми. Інший казав, що Вікіпедія є лише першим кроком для подальшого збору інформації.

У відповідь на запитання, де шукати достовірну інформацію, ця категорія людей здебільшого не називала конкретних ресурсів і зазначала, що такого джерела не існує. Лише кілька з них згадали конкретні медіа, а саме такі традиційні ЗМІ, як New York Times, Washington Post, NPR та BBC. “Я би прочитав усі можливі статті на таких вартих довіри сайтах як Washington Post. Але я необов’язково довірятиму лише одному. Думаю, треба прочитати кілька різних точок зору і, можливо, тоді ти зможеш сформувати власну думку, яка інформація правдива”, – сказав один зі співрозмовників.

Ця група добре обізнаних споживачів, безумовно, згадувала серед джерел новин і соціальні мережі. Однак, у їхньому випадку йшлося про свідоме керування новинним потоком для отримання актуальної інформації про поточні події. Як стверджував один із учасників, соцмережі допомагають швидко дізнатися про гарячі новини, аби потім шукати більш детальну інформацію.

Хаотичний пошук новин і уникання традиційних ЗМІ

Друга група інтерв’юйованих керується іншою логікою. Зокрема, частина з них при пошуку новин покладається на Google, дозволяючи пошуковику привести їх до релевантних джерел інформації. Коли одну з учасниць запитали, чи користується вона розділом “Новини”, яку пропонує Google, вона відповіла негативно. На думку авторки дослідження, використання пошуковика для отримання новин не обов’язково призведе до споживання гіршої інформації. Однак, цей факт свідчить про меншу обізнаність у джерелах новин і, відповідно, менше можливостей отримати специфічні дані.

Частина представників цієї групи отримує новини від інших людей: родичів, друзів, учителів. На запитання про те, де б він шукав інформацію про збільшення податків, один зі співрозмовників сказав, що запитав би свою маму, брата чи сестру. Пояснив це тим, що вони краще розуміються на поточних новинах і він довіряє їхній точці зору. Інший розповів, що, шукаючи інформацію про республіканські праймеріз, запитав би свого друга, більш обізнаного в політиці.

У відповідь на запитання про достовірні джерела, ця група людей намагалася виокремити конкретні опції. Приміром, одна учасниця сказала, що шукала б достовірну інформацію на урядових сайтах, бо там можна прочитати “лише факти”. Інший співрозмовник також висловився на користь урядових сайтів під час пошуку відомостей про кандидатів, адже інші ресурси, в тому числі новинні, “можуть висміювати вибори” або викривлювати картину.

Використання соціальних медіа представниками цієї групи також було відмінним від першої, більш обізнаної. Якщо у випадку першої групи йшлося про свідоме використання соцмереж із метою отримання інформації про поточні події, то в другій групі домінував підхід, що важливі новини їх знайдуть.

Такі різкі відмінності у споживанні новин молоддю, вважає авторка, згодом можуть впливати на її участь у суспільних процесах. “Сучасна медійна епоха пропонує безпрецедентний вибір. Як наслідок, людям треба знати, як орієнтуватися у цьому світі – як розрізняти новинні медіа і оцінювати якість джерел новин. Озброєні такими знаннями, вони зможуть користуватися широким спектром інформації”, – пише Стефані Едґерлі. Вплинути на стратегію використання медіа, на її думку, могли б сім’я, школа, а також самі новинні ЗМІ. Останнім, на її думку, варто створювати продукти, які б перегукувалися із досвідом та інтересами молоді.

Stephanie Edgerly (2016): Seeking Out and Avoiding the News Media: Young Adults’ Proposed Strategies for Obtaining Current Events Information, Mass Communication and Society, DOI: 10.1080/15205436.2016.1262424

Фото: Pixabay, Terimakasih0 (CC0 Public Domain)