Кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні давно перевершила мільйонну, однак вітчизняні онлайн-медіа досі неготові писати про міграцію. Тестом на те, як глибоко журналісти ознайомилися з темою стандартів висвітлення вимушеної міграції стало зростання кількості біженців у Європі. На жаль, більшість популярних українських інтернет-медіа не змогли скласти цей тест, публікуючи непрофесійні, а подекуди і відверто расистські матеріали.

Українські медіа: контекст і спікери

Українські медіа вкрай рідко вписують поточну кризу біженців у ширший контекст. Людині, яка не слідкує за міжнародною ситуацією постійно, з новинних повідомлень, а подекуди і з матеріалів, що подані як експертні та аналітичні, почасти взагалі складно зрозуміти, що, скажімо, в Сирії триває війна. Новинні повідомлення майже не повідомляють про ситуацію з таборами для біженців в Туреччині, Лівані, Іорданії, Єгипті, а репортери вкрай рідко спілкуються з самими біженцями: від їхнього імені говорять журналісти, публіцисти та політики.

У цьому теж криється проблема, яка породжує викривлене зображення подій: новинні повідомлення більшості українських медіа надають непропорційно багато місця для висловлювань угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана. На перший погляд, давати йому слово доволі логічно, якщо зважити на те, що впродовж останніх тижнів саме Угорщина перебуває у епіцентрі подій. Та ЗМІ мало зважають на контекст, у якому лунають ці слова. Основна проблема навіть не у тому, що Орбан заанґажований чи в тому, що його точка зору сильно заідеологізована, а в тому, що потік повідомлень, який складається здебільшого з його висловлювань, нічим не вріноважується. Скажімо, коментарями експертів, активістів чи політиків усередині самої Угорщини, які мають протилежну точку зору чи хоча б бекґраундом щодо політичного клімату країни. Опонують йому на сторінках українських інтернет-видань в основному не угорці з іншою точкою зору, а австрійські та німецькі політики Ангела Меркель та Вернер Файманн. Це перетворює тему з такої, що є неоднозначною навіть на угорських теренах виключно в площину міждержавної політики.

Експерти швидкого приготування

Матеріали, що маркуються як експертні та аналітичні, дуже часто оперують не цифрами та даними, а емоціями, містять фактологічні помилки.

У багатьох  із них ставиться знак рівності між біженцями та мусульманами, і, в свою чергу, між мусульманами та бойовиками Ісламської Держави, що є не просто спрощенням, а і сильним викривленням. Особливо, якщо зважити на те, що бойовиків Ісламської Держави засуджують в тому числі і мусульмани, а багато біженців змушені покидати свої країни через цих бойовиків.

Кількість блогових записів та експертних матеріалів в українських онлайн-виданнях, щоне хибують на вищевказане, значно нижча, однак із рештою їх зазвичай об’єднує ще одна спільна риса. Директор аналітичного центру CEDOS, експерт в темі міграційних процесів Тарас Доронюк каже: “Висвітлення проблеми біженців і міграції в Україні відбувається лише в ключі і у стосунку до безвізового діалогу з ЄС. Більшість оглядачів не зважають на структурні причини цих процесів, а лише описують власну глибоку стурбованість тим, чи будуть українці їздити до Європи без віз. Для такого оглядача залишається тільки обрати, хто чи що стане причиною бажаного чи небажаного повороту подій”.

Коротка пам’ять європейських медіа

За словами Тараса Доронюка, коли йдеться про висвітлення міграційних процесів, не лише українські ЗМІ стикаються з проблемами: “Завжди, безвідносно до кризи, важливим елементом нагнітання ситуації є проблема термінології. Це не винятково українська проблема, але українські журналісти зовсім мало уваги приділяють цьому питанню, не пояснюють різниці між різними категоріями мігрантів, а почасти і самі їх плутають”, – каже він. Унаслідок цього у ключових медіа з‘являються конструкції на кшталт “незаконні переселенці” замість біженців.У найкращому випадку, додає експерт, медіа просто ставлять знак рівності між термінами “біженці” та “мігранти”. Така термінологічна плутанина, за його словами, трапляється не лише у новинних та репортажних повідомленнях, а й в матеріалах, які маркуються, як експертні та аналітичні.

Для європейських медіа ця ситуація теж стала перевіркою на готовність висвітлювати такі масштабні кризи. Тарас Доронюкстверджує, що оскільки міграційні процеси накладаються на економічні, політичні та соціальні проблеми всередині самого ЄС, це питання почасти використовується в контексті цих проблем як їх елемент або причина. “Ключовою проблемою в медіа країн Євросоюзу, — підкреслює він, — є зміна журналістських поколінь. Теперішню кризу не висвітлюють ті самі люди, які описували кризу біженців після розпаду і конфлікту в колишній Югославії, коли вони вчилися на власних помилках і поступово знижували негативне забарвлення зображення. Теперішньому поколінню доводиться наступати на свої граблі”.

Криза біженців унаочнила не лише невміння працювати з тематикою міграції, і, особливо вимушеної міграції, а і глибші проблеми української журналістики, як-то неперебірливість у доборі експертів, публікацію у блогах матеріалів, що є маніпулятивними, а подекуди і відверто расистськими та містять мову ненависті, недбалості у редагуванні матеріалів. Так, скажімо, редактор одного із видань зауважив, що у матеріалі, маркованому як “експертна думка”, авторка, коли йшлося про біженців, взяла слово “люди” у лапки, тільки після того, як на це звернули увагу читачі. Ці проблеми важливо вирішувати навіть безвідносно до конкретної кризи.

Пан Доронюк, однак, вважає, що і непрофесійного висвітлення однієї кризи достатньо для того, щоб українське суспільство зіткнулось із неприємними наслідками: “Вочевидь, з ряду причин ми не отримаємо безвізового режиму у ті терміни, про які говорить уряд. Через таку подачу матеріалів у цьому, звісно ж, звинуватять в першу чергу біженців. А це, у свою чергу значно посилить ксенофобні настрої всередині країни”. Експерт підсумовує, що аби уникнути більшості з помилок  медіа не потрібні значні фінансові затрати: “Достатньо ознайомитися з коректною термінологією, уважніше редагувати тексти та підбирати експертів, які справді досліджують цю тему — і цього вже буде достатньо, щоб рівень матеріалів значно покращився, а градус ксенофобії і однобокості суттєво знизився.”

Право на фото належить: Flickr, Josh Zakary