Я завжди любила їжу і письмо. Минулий рік провела досліджуючи гастрономічну журналістику, а цього місяця – розпочала викладати її в Університеті прикладних наук Haaga Helia у Фінляндії. Це перший у Європі курс про гастрономічну журналістику.

Журналісти, шеф-повари, гастро-блогери, професійні розробники рецептів, а також один власник ресторану відвідують лекції про розслідувальну журналістику та гастрономічні тренди, воркшопи з творчого письма про їжу, а також із написання рецептів та фотографування їжі. Наступного тижня відвідуємо McDonalds.

Їжа – чудова тема, і все більше журналістів пишуть про неї. Кожен автор має якийсь стосунок до неї, хтось більше захоплений темою, хтось менше.

“Це як секс, він усім подобається”, – так описує популярність їжі у медіа Елізабет Ретер (Elisabeth Raether), кореспондентка ZEITmagazin (тижневика німецької газети Die Zeit).

Тож, що потрібно, аби пристрасть перетворити на професійну компетенцію? Багато знань для початківців. Гарний гастрономічний журналіст показує, як працюють харчова промисловість та ресторанний бізнес. Такі журналісти розуміють ланцюжок виробництва харчових продуктів, знають, що таке “стале сільське господарство” і кронат.

Ви не мусите бути поваром, хоча вміння готувати їжу допомагає, так само як і глибокі знання про інгредієнти.

Звісно, все залежить від того, якою саме гастрономічною журналістикою ви хочете займатися. Тут є великий вибір, який все розширюється: рецепти, новини, есе від першої особи, кулінарні книги, розслідувальна гастрономічна журналістика, людські історії, статті про законодавство щодо харчових продуктів, довкілля або ж тексти про харчові тренди та явища.

Аби стати гастрономічним журналістом, вам, як правило, знадобиться навчання у кулінарній школі чи на факультеті журналістики. Крім цього, є кілька інших навичок, потрібним кожному “гастрономічному” авторові.

1.”Показуйте, не розповідайте“. Даян Джейкоб (Dianne Jacob), авторка та тренерка з написання текстів, у своєму посібнику Will Write For Food пише: “Не розповідайте своїм читачам те, що не любите сидіти за столом зі своїм батьком. Покажіть, як воно, посадіть їх за стіл поруч із собою”. Ви маєте бути очима, вухами, носом та ротом вашого читача, перенести його на місце події. Чи шумить хтось там на кухні? Чи скриплять стільці, коли ви сидите за столом? Макаронна запіканка щойно трішки підгоріла збоку , і це не просто хрусткі крапочки, котрі ви так любите?

2. Прикметники. Як у гастрономічного журналіста, у вас має бути велика палітра смаків, настільки ж велика, як палітра прикметників. Потрібні слова для опису не лише смаку, а й загалом відчуття від страви чи інгредієнту: текстури, вигляду, запаху та емоції. Порада: забудьте означення “хороший” та “смачний”.

3. Допитливість. Пробуйте їжу та інгредієнти, яких ніколи не куштували, досліджуйте кухню, відвідуйте ферми та фабрики харчової промисловості, спілкуйтеся з людьми, залученими до виробництва їжі. Важливо не соромитися запитувати, якщо чогось не знаєте чи не розумієте, особливо якщо не маєте кулінарної освіти чи досвіду роботи в ресторані.Одне просте запитання “з чого це зроблено?” може додати нову точку зору на страву чи інгредієнт. І це також означає бути чесним із вашими читачами. Якщо ви чогось не знаєте, вони, ймовірно, також. Допитливість може привести вас у такі місця і до таких страв, про існування яких ви і не здогадувалися.

4. Перевіряйте факти. Наприклад, якщо ви працюєте над історією про печиво із передбаченнями, не припускайте, що воно походить із Китаю (насправді – ні). Не припускайте взагалі нічого. Якщо ви пишете про поживність, будьте обережними: чи знаєте ви як читати наукові дослідження? Чи можете ви пов’язати одні дослідження із попередніми? Чи справді ви знаєте, про що пишете чи потрібно зателефонувати експертові? Якщо статистика каже, що сушене орегано є гарним джерелом клітковини, подумайте, наскільки маленькою є порція сушеного орегано, перш ніж оголошувати цю приправу переможцем у вашій історії “Звідки черпати клітковину”. Я бачила, коли таке траплялося.

5. Працюйте над власним стилем. Це єдиний шлях заявити про себе. Для початку, пишіть так само, як говорите, а не так, як ви гадаєте потрібно писати. Ви хочете бути особою, на яку читачі можуть покластися, якій довіряють і яку знають. Отже, повинні впустити їх у своє життя, поділитися чимось людським. Аудиторія – не лише для того, щоб слухати про соковиті фрикадельки вашої бабусі чи про ваші ідеальні тістечка – щоденне життя додає вашому письму текстури. Пишіть також і про ваші невдачі.

6. Живіть своїм життям. Як одного разу мені розповіла поважна ресторанна критикиня Анна Пальякка (Anna Paljakka), ви мате жити таким життям, аби мати про що написати. Це найкраща порада гастрономічним журналістам, яку я коли-небудь чула.

Переклад з англійської мови статті “How To Be A Food Journalist: Curiosity, Adjectives And Cronuts“

Право на фото: Flickr Creative Commons, Dennis Wong