Балтійський центр дослідницької журналістики Re: Baltica – один головних гравців у проєктній та колабораційній журналістиці регіону. Він базується у Ризі і входить до міжнародних організацій, присвячених розслідувальній журналістиці.

Коли проєкт запустили вісім років тому, він представив дві ідеї, досить нові для тамтешньої журналістики в той час. По-перше, узяв за основу новий підхід до розповсюдження журналістських матеріалів: Центр проводить дослідження та створює історію, а потім безкоштовно надає її медіа. По-друге, ввів нову бізнес-модель, що забезпечується за рахунок грантів та пожертв. Ще в 2011 році в  інтерв’ю EJO співзасновниця Re:Baltica Інґа Спрінґе (Inga Springe) висловлювала сумнів щодо двох речей: чи вдасться їм переконати редакції співпрацювати  та  чи зможе вижити некомерційна журналістика в довгостроковій перспективі?  Майже через десять років здається, що і те й інше можливо: ЗМІ стають все більш готовими до співпраці, і проєктний підхід може стати успішною бізнес-моделлю.

Нещодавно EJO знову поговорила зі Спрінге та розпитала її про щоденну роботу неприбуткового медіа та проблеми, з якими вона зіштовхується зараз.

Навчайтеся у конкурентів

Чи «правильну» газету читають люди – це запитання вже давно не актуальне, каже Інґа Спрінґе. Зараз проблема в тому, що люди взагалі не використовують традиційні ЗМІ.  Ось чому проєкт нещодавно запустив новий бренд Re:Baltica Light та серію онлайн-матеріалів під рубрикою #StarpCitu (#ByTheWay), доступних на YouTube та Facebook.  «Ми зрозуміли, що нам потрібно представити наш контент на платформі соціальних медіа, щоб охопити їхню аудиторію», – пояснює Спрінґе .

Вона також зазначає, що латвійські ЗМІ зрозуміли, що зараз люди існують у взаємовиключних інформаційних бульбашках, тому нічого втрачати від співпраці.  «Я думаю, що ЗМІ зрозуміли, що ми живемо в новій ринковій ситуації, в якій їм не потрібно боротися один з одним, а натомість потрібно мобілізуватися проти великих гігантів технологічної галузі, таких як Facebook та Google.  Вони усвідомлюють, що ЗМІ повинні об’єднати зусилля, щоб пережити цю битву», – каже вона.

Вона також визнає, що за останні кілька років їй довелося переосмислити багато своїх попередніх припущень, і тепер вона обрала новий підхід: «Не звинувачуйте своїх конкурентів, вчіться у них!».

Вона зазначає, що немає сенсу звинувачувати відео з милими кошенятами за їхню популярність.  Натомість журналісти повинні проаналізувати ці відео та спробувати дослідити, що саме робить їх настільки привабливими для аудиторії.

Знайте свою аудиторію

За словами Спрінґе , ключовим фактором успіху Re:Baltica протягом останніх кількох років було її вольове рішення вивчити свою аудиторію та надати їй цільову інформацію.  «Для нас донори є основним стейкхолдером.  Тож ми думаємо про речі, які цікавлять і важливі для наших донорів, зокрема вплив наших історій.  Ми добре обдумуємо аудиторію наших матеріалів та як до неї звернутися», – пояснює співзасновниця Центру.

Наприклад, нещодавній проєкт був присвячений насильству в сім’ї і спрямований на жінок, які насправді зазнали такого насильства, оскільки саме вони можуть бути вмотивованими змінити стан справ. Для цього грандіозного проєкту Re:Baltica співпрацював з різними професійними та громадськими організаціями та регіональними ЗМІ, а також зі своїми постійними медіапартнерами. Це – щотижневий журнал Ir, латвійські суспільні медіа та новинний портал Tvnet.  Центр також пропонував контент Latvijas Avīze – найбільшій щоденній газеті країни, яку переважно читають в регіонах.

«Перш ніж почати, ми подумали про те, що може зацікавити та допомогти постраждалим від домашнього насильства. Ми побачили, що, висвітлюючи цю тему, ЗМІ часто роблять одну помилку – використовують страшилки, – розповідає Спрінґе. – Тим, ​​хто постраждав від насильства, не потрібно говорити, як це – бути побитим і як це страшно, оскільки вони знають про це з власного досвіду.  Для них корисніше знати, що є вихід і краща якість життя після цього».

За словами журналістки, важливо брати до уваги те, що говорить ваша аудиторія: «А що ми часто чуємо?  Що люди перестали використовувати засоби масової інформації, контент яких є надзвичайно негативним». Спрінґе  підкреслює, що це ще одна причина вийти за рамки звичного підходу «історії жахів».

Здорове фінансування

Бізнес-модель Re:Baltica не залежить від прибутку з реклами чи передплати, а зосереджена на кількох альтернативних джерелах доходу.  Найбільша частина надходить за рахунок грантів та пожертв.  Журналісти, які беруть участь у проєкті, також приносять дохід від плати за навчальну роботу (наприклад, проведення лекцій з медіаграмотності), модерації заходів, дослідницької роботи та транскрибування документальних фільмів.  На сайті проєкту сказано, що у 2018 році конкурсні гранти становили 67% бюджету, 22% надійшло від пожертв і ще 11% – це заробіток.

Спрінґе  рішуче відкидає припущення про небезпеку, що проект стане занадто залежним від донорів.  «Їхні цінності ніколи не суперечили моїм і їх цікавлять теми, які цікавлять і мене»,  – каже вона.  В будь-якому випадку, всі донори, які дають більше 4999 євро, повинні підписати угоду, в якій зобов’язуються поважати редакційну незалежність Re:Baltica.

Також Спрінґе  не хвилюється про доступність можливостей такого фінансування.  Вона зазначає, що з початку української кризи та президентських виборів у США 2016 року не бракувало коштів для організацій, що борються з дезінформацією та сприяють медіаграмотності. Вона прогнозує, що ця ситуація навряд чи зміниться найближчим часом.

У неї є амбіції для подальшого розвитку фактчекінгового проєкту їхнього Центру – Re: Check. Також вона повідомила, що їхня організація подало заявку на участть у Міжнародній мережі перевірки фактів, якою керує Інститут Пойнтера.  Отримання такого статусу дасть Re:Check змогу стати офіційним фактчекером Facebook і може відкрити нові горизонти на освітньому фронті.

Ключове – це просування

Штатний персонал Re:Baltica невеликий – лише троє журналістів. Та Інґа Спрінґе  прагне найняти фахівця із залучення аудиторії та розвитку спільноти. Така людина має поєднати в собі навички журналістики, маркетингу та інших сфер – що нечасто поєднується в одній особі.

«Я зрозуміла, що ми приділяємо багато часу створенню контенту, але недостатньо для його розповсюдження», – говорить Спрінґе. Вона ділиться важливим уроком, який почерпнула на занятті з медіаменеджменту. «Лектор сказав нам, що зазвичай, якщо журналісту та підприємцю дати 100 тисяч євро, журналіст витратить усе на дослідження, а підприємець витратить мінімум 10–20% на маркетингову діяльність.  І це правда. Що стосується Re:Baltica та всіх подібних проєктів у Східній Європі, вони страждають від однієї проблеми: ми всі чудові журналісти, але не маємо бізнес-погляду», – підсумовує співзасновниця Re:Baltica.

Переклад з англійської мови статті «How a Baltic investigative journalism startup learned to embrace the new»: Дарія Сингаєвська