Українські медіа дедалі частіше потрапляють на гачок “фейкових новин”

Днями декілька українських онлайн-видань поширили повідомлення про те, що міністр освіти України Дмитро Табачник планує скасувати літеру “ї”, натомість запровадивши буквосполучення “йі”. За повідомленням онлайн-видання Watcher, першим новину опублікував популярний новинний вебсайт Обозреватель, посилаючись на газету Экономические известия. Після цього новину підхопили інші сайти. Прикметно, що “новина” навіть містила пряму цитату міністра. Як виявилось згодом, джерелом фальшивої новини став сайт Uareview.

Це далеко не перший випадок, коли українські медіа (особливо, онлайн) передруковують новинні “фальшивки”. У грудні минулого року ціла низка українських популярних видань поширили інформацію про те, що Марк Цукерберг вирішив закрити Facebook з 15 березня 2012 року. Знову ж таки, джерелом “новини” став сайт пародійних новин Weeklyworldnews. Заради справедливості, слід зазначити, що цю ж новину поширили й багато світових медіа. Більше того, навіть такі медіа-гіганти, як BBC та CNN, неодноразово ставали жертвами новинних “фальшивок”, передруковуючи їх. Так, наприклад, півроку тому служба CNN опублікувала інформацію про “дослідження”, згідно з яким користувачі браузера Internet Explorer мають в середньому нижчий IQ за користувачів інших браузерів.

Джерелом більшості сучасних фейкових новин є сайти пародійних новин, серед яких особливе місце посідає The Onion, який продукує пародійні новини з середини 1990х. Разом з тим, медіа дослідники наголошують, що новинні фальшивки не є сучасним винаходом, різні форми таких фальшивок існують стільки ж, скільки й журналістика. Медіа дослідники вже навіть виокремили цілий жанр – новинна сатира (news satire), куди відносять зокрема й фальшиві новини. Проте, безперечно, можливості Інтернету, а також виклики новинного циклу 24/7 посприяли розповсюдженню фейкових новин та зниженню рівня критичності журналістів до інформації, яку вони знаходять онлайн. Крім того, в умовах, коли медіа дедалі більше вимагають від журналістів швидкої реакції та постійного поновлення контенту, журналісти все частіше потрапляють у “пастки” фейкових екаунтів на твіттері чи у соціальних мережах, які начебто є джерелами цікавої та важливої інформації.

Декілька місяців тому American Journalism Review опублікував матеріал про поради відомих американських журналістів Крега Сілвермена (Craig Silverman), автора вебсайту RegretTheError.com, та Менді Дженкінс (Mandy Jenkins) з The Huffington Post, про те, як розпізнати фальшиву інформацію та уникнути помилок.

Сілвермен та Дженкінс радять ретельно перевіряти джерела інформації з соціальних мереж: наскільки той чи інший екаунт виглядає реальним, коли його було створено, наскільки часто він поновлюється, хто є серед друзів/фоловерів. Навіть такий простий спосіб, як перевірка у пошуковику імені особи, що повідомляє ту чи іншу інформацію, може дати несподіваний результат. Крім того, журналісти наголошують на необхідності особисто зв’язатись з інформатором, розпитавши всі дрібні подробиці. Ну і звісно, всі можливі джерела (офіційні відомства і т.д) мають бути задіяні, щоб підтвердити інформацію. В кожному разі, слід добре подумати, наскільки критичною є нова інформація, щоб ризикувати своєю репутацією.

Дженкінс та Сілвермен також зазначають, що не лише повідомлення про події можуть бути фейковими; навіть фото, які здаються очевидним підтвердженням інформації, можуть бути результатом маніпуляцій із зображенням. Вони наводять приклад з фотографією, розміщеною у твіттері, яка начебто зображувала станцію метро в Нью-Йорку після урагану Айрін. Як виявилось, це фото було зроблене ще у 1996 році під час прориву водопроводу в Нью-Йорку.

Презентація Дженкінс та Сілвермена, яку вони провели в рамках Online News Association Convention, містить й інші поради для журналістів, які, на перший погляд, здаються очевидними, адже є золотим стандартом журналістської діяльності. Втім, масштаби розповсюдження “фальшивих” новин свідчать про те, що визнані стандарти в роботі журналіста потребують постійного нагадування та практики.