Лариса Денисенко та Ірина Славінська

Засоби масової інформації є головним чинником формування уявлень про права людини серед українців, випереджаючи сім’ю, друзів, власні роздуми та соцмережі, свідчить нещодавнє дослідження. Про те, чому донесення такої інформації є важливим завданням журналістів та про власний досвід роботи з правовими темами під час зустрічі «Праволюдяність у журналістиці» говорили журналістки «Громадського радіо» Ірина Славінська та Лариса Денисенко. Зустріч відбулася 15 вересня у рамках цьогорічного Форуму видавців у Львові.

За результатами дослідження «Що українці знають і думають про права людини?» Центру інформації про права людини, українці високо цінують особисті права, однак плутаються в поняттях. Тому журналістам треба брати на себе роль «перекладачів» зі складної мови законів на зрозумілу для звичайних людей мову, вважає журналістка та літературознавиця Ірина Славінська. «Звичайно, це можна перетворити на шоу, але сьогодні в медіа мало хто пропонує таку просту розкіш звичайної розмови, яка ведеться спокійним тоном, без криків, без емоцій, коли ти просто кажеш “стоп і давайте розберемося” і пропонуєш тих найкращих, хто може тобі допомогти розібратися»,  – каже вона. І додає, що саме з цієї причини у їхньому медіа не коментують блоґери чи депутати, а лише добре обізнані люди.

«Ми з самого початку домовились, що нас не цікавлять якісь комерційні речі. Натомість ми давали можливість висловитись тим, хто її, зазвичай, не має, – каже журналістка, письменниця та адвокатка Лариса Денисенко. –  І в цьому контексті тема захисту прав людини дуже природно присутня в роботі нашого медіа».

Лариса Денисенко зараз працює над проектом «Ген справедливості» –  циклом програм про успішні історії судових справ за участі пересічних людей. Програма, зокрема, допомагає розібратися у питаннях соціального забезпечення різних вразливих груп – від чорнобильців до учасників бойових дій. «Ми це робимо не тому, що очікуємо якогось визнання. Хочеться солідарності з аудиторією», – каже журналістка.

За її словами, після спілкування з експертами та експертками у правовій галузі у медіапрацівника може виникнути думка, що ти перетворюєшся на спеціаліста цієї галузі. Однак, на її думку, важливо чітко розрізняти завдання журналіста і правозахисника.

Щоби розмова із запрошеним експертом була продуктивною, Лариса Денисенко радить перед ефірами ретельно працювати з ними. Потрібно пояснювати, що важливо вжити не той термін, який є в законодавстві, а головне –  щоб людина зрозуміла, що цей термін означає і як цим користуватися. «Нам дуже важить на тому, щоб люди розуміли правову мову, розуміли міжнародну правову термінологію, як функціонує система правозахисту. І тут є два варіанти: або працювати завчасно з експертками та експертами, або нам фактично доведеться працювати сурдоперекладачами», – пояснює Лариса Денисенко.

За словами учасниць обговорення, редактори видань часто вважають, що тема прав людини не харизматична і нецікава, якщо в той самий час відбувається якийсь резонансний скандал. Але насправді будь-який скандал може звернути до правових тем, адже він містить багато питань, пов’язаних з правами людини.

За словами Ірини Славінської, чутливість до правової тематики не має сприйматись як особливе явище в сучасних медіа, оскільки воно за замовчуванням закріплене стандартами журналістики. «І якби редакційні політики в українських медіа були прозорішими і вимоги до журналістських стандартів виконувались, то ми б не горили сьогодні про досвід Громадського радіо як щось особливе, а таких досвідів сьогодні могло би бути значно більше»,  – підсумувала журналістка.

Фото: Анна Ютченко