Діджиталізація – загроза для демократії?

лютого 6, 2018 • Медіа і політика, Нещодавнє • by

Використання інтернет-тролів та ботів у соцмережах під час німецьких виборів, про які неодноразово повідомлялося, стало прикладом того, як фейкові новини впливають на демократію. Історії, в яких стверджувалося про фальсифікації з голосуваням, мали на меті мобілізацію виборців правого крила і швидко поширювалися  у соціальних мережах за добу до голосування у вересні 2017 року.

Оскільки роль журналістів як ґейткіперів все частіше опиняється під загрозою, для постачальників фейкових новин, теорій змови та дезінформації процес привернення громадської уваги став простішим. Як наслідок, економіка уваги швидко видозмінюється у бік економіки дезінформації.

Економіка дезінформації

Теоретичну базу для аналізу економіки дезінформації запропонували щонайменше троє вчених із галузі соціальних наук. На порозі нового тисячоліття, перш ніж інтернет та діджиталізація порушили рівновагу традиційного інформаційного бізнесу, Джордж Франк (Georg Franck) представив свою концепцію “Економіки уваги”, яку продовжили розробляти Томас Девенпорт та Джон С. Бек. (Thomas Davenport and John C. Beck).

Франк описав, як установи, а також політики, керівники підприємств, митці, спортсмени та знаменитості стають все жадібнішими до уваги громадськості. «Знаменитості отримують мільйони завдяки увазі до них. Слава є найкрасивішою із земних нагород, адже тому, хто нею володіє, забезпечує статус навіть після смерті», — писав Франк. Він також додавав: «Чим багатше та відкритіше суспільство, тим більш відкритою та дорогою стає боротьба за увагу».

Посилене змагання за увагу змінило публічний дискурс, стверджував Франк. Він протиставляв попередній матеріальний капіталізм новому ментальному капіталізму. Дослідник говорив про другий бізнес-цикл, що все більше заперечує традиційний обмін товарами та послугами за гроші. За словами Франка, в умовах економіки уваги інформація дедалі частіше обмінюється на громадську увагу.

Економіка уваги спричинена швидким зростанням та професіоналізацією галузі зв’язків з громадськістю. PR пропонує своїм клієнтам публічну видимість. Проте журналістика втратила довіру, бо вже не могла визначати своє панування над «галуззю постачання» – PR-фахівцями. Останні не лише безкоштовно доставляли новини журналістам, а й підсолоджували її в інтересах своїх клієнтів.

Цифрова революція та соціальні мережі також поставили під загрозу довіру до журналістики.

Споживачі новин перевантажені вибором

Однак те, чого є у надлишку, втрачає цінність. Точно так само, як ми вагаємося у супермаркеті, коли вибираємо серед десятків злакових сніданків, потік новин перевантажує нас як споживачів. Економісти говорять про «парадокс вибору».

Все більше і більше користувачів сподіваються, що важливі новини знайдуть їх: вони поводяться пасивно, і залишають вибір новин своїм друзям, а також алгоритмам Facebook і Twitter.

ІТ-гіганти викрали доходи старих медіакомпаній

Діджиталізація вплинула на традиційних постачальників новин: їхні рекламні доходи скоротилися. ІТ-гіганти викрали ключові потоки доходів старих медіакомпаній: завдяки пошуковим системам та соціальним мережам рекламодавці можуть безпосередньо дістатися до своїх цільових груп. Більшість доходів від онлайн-реклами, на які сподівалися традиційні медіакомпанії, зараз генеруються Google, Facebook та ін.

Той, хто ріс на безкоштовній інформації в інтернеті, навряд чи може уявити собі оплату журналістики. Оскільки більшість людей не можуть зазирнути у закулісся медійної рутини, якість журналістики не завжди очевидна для користувачів. Таким чином, з боку покупця немає розуміння якості, що нерідко призводить до небажання платити.

Окрім того, більшість ньюзрумів також скорочують витрати. Редактори відмовилися від передплати інформаційних агентств, оскільки в інтернеті все «безкоштовне». Багато медіаменеджерів вважають, що кількість працівників редакції можна скоротити, оскільки щоденні новини заспамлені прес-релізами, які можна перетворити в «журналістику» лише кількома командами «copy-paste». Навіть фрілансери все частіше купуються на увагу, а не на гроші: хіба це не престижно – писати для Tagesspiegel, Süddeutsche Zeitung, The Times або Huffington Post?

Це послаблення журналістики використовують для маніпуляції аудиторією за допомогою пропаганди або задля заробітку на фейкових новинах. Щоби перетворити економіку уваги в економіку дезінформації, вона повинна бути економічно або політично вигідною для великої кількості учасників – і привертати увагу через фейки, напівправду та пропаганду.

Фейки набагато дешевші у виробництві, ніж «справжні» новини, і вони часто стають «вірусними».

Через швидке розповсюдження таких фальшивих новин, варті поваги спроби пролити світло, перевірити факти і знайти правду можуть легко провалитися. Таким чином, все більше і більше учасників «на передовій» жуналістики, імовірно, замислюватимуться, чи при змінених умовах варто дотримуватися старої системи журналістських правил, заснованих на повідомленні фактів та серйозному пошуку правди?

Якщо ми не звертатимемо уваги та не мобілізуємо контр-сили, від економіки дезінформації до дезінформованого суспільства – невеличкий крок.

Стефан Русс-Моль нещодавно опублікував книгу «Інформоване суспільство та його вороги. Чому діджиталізація загрожує нашій демократії», що вийшла в Кельні у видавництві Herbert von Halem.

Переклаз з англійської мови статті «Is Digitalisation a threat to Democracy?»

Стаття також була опублікована на німецькій EJO

Модифікована версія цієї статті, що підсумовує його книгу, була опублікована в Der Tagesspiegel

Зображення: Internet, Лурдес Муньос Сантамарія, ліцензія Flickr, CC

Пропонуємо підписатися на щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа від “Європейської обсерваторії журналістики”

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , ,

Send this to a friend