© Judith Wiesrecker

Команда медіадослідників з Німеччини, Угорщини, Португалії та Румунії аналізує, як академічна журналістська освіта у цих чотирьох країнах передає знання про журналістику даних, колаборативну журналістику, нові бізнес-моделі та нові етичні виклики для журналістів.

Діджиталізація суттєво змінила динаміку журналістики та журналістську роботу – за цими змінами треба встигати і журналістській освіті. Ми проаналізували, як академічна журналістська освіта у Німеччині, Угорщині, Португалії та Румунії викладає нові навички, необхідні нинішнім журналістам. Ключовий фокус зроблений на журналістиці даних, колаборативній журналістиці, нових бізнес-моделях та етичних викликах для журналістів цифрової доби.

Перш ніж представити деякі наші висновки, пропонуємо коротке пояснення цих концептів.

Журналістика даних

Бази даних приховують в собі багато цікавих історій. Вони ніколи б не стали відомі світові без знань із програмування, аналізу даних та статистики. Крім того, використання даних журналістами може посилити їхню об’єктивність та допомогти більш ефективно контролювати владу. Рух за відкриті дані долучається до цього, допомагаючи зробити великі бази даних публічно доступними.

Колаборативна журналістика

Колаборація між журналістами та ЗМІ набирає ваги, особливо у сфері розслідувань. Співпраця дозволяє їм об’єднати зусилля та експертизу для розслідування суспільно важливих проблем, наприклад у сферах політики, бізнесу та злочинності – як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Нові бізнес-моделі

Традиційні бізнес-моделі у цифровому медіасвіті більше не працюють. Щоби підтримувати якісну журналістику, варто розвивати нові, а наявні – на зразок платного контенту, мікроплатежів та краудфандингу – треба оптимізувати. Медіакомпаніям варто переглянути їхні стратегії, а журналісти, які можуть думати по-підприємницьки, зараз дуже затребувані.

Нові етичні виклики для журналістів

У цифрову добу журналісти зіштовхуються із низкою проблем, які створюють нові етичні виклики, такі як поширення дезінформації. Коли швидкість стає важливішою за точність, можуть виникати грубі помилки. В той же час, верифікація інформації стала важливішою, ніж будь-коли.

Щоб визначити, як ці чотири сфери викладаються в академічній журналістській освіті Німеччини, Угорщини, Португалії та Румунії, ми проаналізували навчальні плани шести обраних журналістських програм у державних та приватних університетах у кожній країні. Крім того, у лютому-травні цього року ми провели 25 інтерв’ю із викладачами журналістики та 21 – із провідними журналістами із чотирьох згаданих країн.

Журналістика даних у навчальних планах

Як показує аналіз навчальних планів та проведених у рамках дослідження інтерв’ю, університети у чотирьох країнах по-різному оцінюють важливість викладання журналістики даних. Більшість програм тією чи іншою мірою викладають її, але не пропонують окремого курсу, а інтегрують в інші дисципліни. У Португалії лише один університет пропонує спеціальний курс із журналістики даних (ISCTE-University Institute of Lisbon), в Угорщині – два (Metropolitan University Budapest та Будапештський університеет імені Лоранда Етвеша). У Румунії чотири із шести проаналізованих програм викладають журналістику даних як окремий курс, серед них Ясський університет імені Александру Йоана Кузи. «Зважаючи на останні зміни в журналістиці, нам потрібно було представити новий курс із журналістики даних», – каже професор журналістики Александру Лазеску (Alexandru Lăzescu). Він вважає, що «це актив для журналістів – вивчати журналістику даних і мати більше інструментів для роботи».

У Німеччині всі шість досліджуваних журналістських програм мають курси із журналістики даних, проте відрізняються інтенсивністю та кількістю практичних занять. Бакалаврська програма з наукової журналістики в Технічному університеті Дортмунда пропонує журналістику даних як другу спеціальність із 2014 року. В той час як бакалаврська програма з журналістики в Університеті прикладних наук Макромедіа в Кельні (Macromedia University of Applied Sciences)  та магістерська програма з журналістики та комунікаційних наук в Університеті Гамбурга хочуть посилити свої курси з журналістики даних, таких планів немає у бакалаврської програми Католицького університету Айхштетт-Інгольштадт та магістерської програми з журналістики в Університеті Майнца. Викладачі журналістики Клаус Майєр (Klaus Meier) в Айнштадті та Танєв Шульц (Tanjev Schultz) у Майнці застерігають, що лише обмежена кількість журналістів даних зможуть заробляти на життя цією спеціалізацією.

Бізнес-моделі у навчальних планах

Жодна із аналізованих програм у Німеччині, Угорщині, Португалії та Румунії не викладає колаборативну жуналістику як окремий курс. Найпоширеніша форма підготовки студентів до проектів співпраці у журналістиці – змусити їх працювати в командах. Німецький професор журналістики Клаус Майєр вважає командну роботу хорошою базою: «Є досить багато курсів та воркшопів, де ми змушуємо студентів працювати у командах. А якщо ви можете працювати в команді, ви потім зможете працювати і в міжнародних колективах».

Португальський Університет Нова в Лісабоні є учасником проекту Reporters in Construction, де студенти-журналісти з кількох португальських університетів працюють над розслідуваннями для веб-сайту та програмою  на Rádio Renascença.

У Німеччині, Португалії та Румунії деякі програми також використовують формат лекцій, щоби показати форми співпраці у журналістиці та обговорити кейси. Студенти вивчають, як влаштовані проекти журналістської співпраці і які складнощі можуть виникнути.

Нові бізнес-моделі у навчальних планах

Майже всі розглянуті навчальні програми у чотирьох країнах пропонують курси з медіа-економіки. Нові бізнес-моделі, однак, рідко опиняються у фокусі. Лише в Німеччині майже всі програми включають у свої навчальні плани питання фінансового майбутнього журналістики і дають студентам змогу дізнатися про нові бізнес-моделі чи обговорити їх. Тимчасом, програма з журналістики і комунікацій в Університеті Гамбурга не пропонує курсів на цю тему. Її керівник Міхаель Брюґґеман  (Michael Brüggemann) так виправдовує цей підхід: «Ми вважаємо, що різниця між редакціями та видавничими компаніями виправдана, і журналісти не повинні турбуватися тим, як фінансувати журналістику. Створення бізнес-моделей має бути в руках медіаменеджерів».

У Португалії ISCTE-University Institute та Автономний університет Лісабона пропонують спеціальні курси про бізнес-моделі. У Румунії в Університеті Бухареста викладається курс, що готує студентів думати про фінансові виклики медіакомпаній та нові можливості. В Угорщині тема нових бізнес-моделей не отримує багато уваги: лише в Budapest Metropolitan University викладають курс із персонального брендингу для майбутніх журналістів-фрілансерів.

Нові етичні виклики у навчальних планах

Всі досліджувані нами інституції в Німеччині, Угорщині, Португалії та Румунії пропонують загальні курси з медіа-етики і намагаються інтегрувати в них такі нові виклики, як боротьба з дезінформацією. В той час як навчальні програми у Німеччині, Португалії та Румунії пропонують спеціальні курси з етики для журналістів,  це не завжди так в Угорщині. Тамтешні журналісти, яких ми інтерв’ювали, також вважають, що на факультетах журналістики і в щоденному професійному житті проблеми журналістської етики не отримують належної уваги. Колишній головний редактор Index.hu та засновник Politis.hu Ґерґелі Дудас (Gergely Dudás) підкреслив, що журналісти в Угорщині не визнають механізмів підзвітності на зразок медійних рад і вважають розгляд скарг на неетичні практики марною тратою часу.

У Румунії та Португалії етика для журналістів-практиків грає скоріше другорядну роль. Професор журналістики Ґабріель Хасматухі (Gabriel Hasmațuchi) з Університету Лучіана Благи в Сібіу (Lucian Blaga University) зазначив: «Студенти кажуть нам, що коли  їх наймають на роботу, в редакціях радять забути все сміття, яке вони вивчили на факультетах журналістики, забути про етику». Його португальський колега Антоніо Ґранадо (António Granado) з Nova University вважає, що випускники журналістики у Португалії у своїй роботі не використовують набутих знань з етики.

Яскраві відмінності

Помітно, що досліджувані угорські журналістські програми відстають у кожній із чотирьох сфер, які ми аналізували. Академічну журналістську освіту в Угорщині треба розглядати як особливий випадок, коли журналістська освіта інтегрована у програми з медіа та комунікацій, а окремих журналістських програм у вищих навчальних закладах немає.

В інших трьох країнах університетам також досить складно пропонувати спеціальні курси у чотирьох згаданих сферах. Респонденти, яких ми інтерв’ювали, наголошували, що вони часто обмежені браком ресурсів: неможливістю дозволити собі сучасне обладнання та підготовлений викладацький колектив. Це особливо актуально для журналістики даних. Оскільки академічний колектив найчастіше не має досвіду в журналістиці даних, університетам треба наймати гостьових викладачів – журналістів-практиків у цій сфері. У багатьох факультетів, щоправда, немає фінансів для цього. Серед інших перешкод для інновацій у навчальних планах – консервативні керівники чи колеги, які не бачать потреби в жодних трансформаціях.

Викладачі журналістики, яких ми інтерв’ювали, та журналісти у всіх чотирьох країнах погоджуються, що діджиталізація створює виклики для журналістики на багатьох рівнях. Але такі «старі» навички як критичне мислення, добре письмо чи верифікація інформації залишатимуться важливими. Вони також звертають увагу, що сучасні журналісти мають розвивати нові технологічні навички, такі як журналістика даних чи редагування мультимедійного контенту.

Респонденти наголошують, що журналістській освіті немає потреби гнатися за кожним медіа трендом. Викладачі не мають впроваджувати в роботу кожну нову розробку з індустрії, а фокусуватися на ключових компетентностях. Багато опитаних сказали, що не кожному журналістові треба вміти програмувати, але важливо мати певне уявлення про це і могти співпрацювати з розробниками.

Повний звіт по дослідженню «New Skills for the Next Generation of Journalists»  доступний для завантаження тут.

Команда проекту складається з дослідників журналістики та медіа з Печського університету (University of Pécs, Угорщина), Інституту міжнародної журналістики імені Еріх Броста (Erich Brost Institute for International Journalism, Німеччина), ISCTE–University Institute of Lisbon (Португалія) та Бухарестського університету (University of Bucharest, Румунія), кожен з яких також є частиною «Європейської обсерваторії журналістики».

Ця стаття презентує результати першого етапу проекту New Skills for the Next Generation of Journalists, що фінансується через Erasmus+. Проект є частиною програми стратегічних партнерств у вищій освіті і триватиме до серпня 2020 року.

На основі результатів цього дослідження команда розробить навчальні матеріали зі згаданих у статті чотирьох сфер. Пілотні курси викладатимуться в університетах-учасниках проекту. Всі навчальні матеріали будуть безкоштовно доступні англійською мовою на сайті проекту http://newsreel.pte.hu/.

Переклад з англійської мови статті «New skills for the next generation of journalists»

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа