Громадянська журналістика квітне в Італії через дедалі більший скептицизм італійців щодо достовірності матеріалів центральних ЗМІ. 

Остання урядова криза, яка завершилась відставкою Сільвіо Берлусконі, чітко продемонструвала роль, яку відіграють блоги та соціальні медіа в країні. Ввечері 12 листопада, в день, коли Берлусконі пішов у відставку, громадянські журналісти, озброєні айпедами, смартфонами та іншими електронними приладами, вийшли на вулиці, щоб наживо висвітлювати події того дня.

Аматорські репортажі набувають все більшої популярності, оскільки читачі припускають, що репортажі звичайних людей та “документування” подій ними є менш маніпулятивним, порівняно з великими медіа.

У 2002 році Liquida.it став першим італійським сайтом, який оцінював контент в італійській блогосфері. Сайт, який було створено для того, щоб надати найкращим італійським блогерам додаткової “видимості”, пропонує інноваційний, демократичний та прозорий інструмент для просування легітимності блогерів. Назва сайту, яка мала на меті відображати суть цифрового контенту – безперервність та мобільність – є даниною місії Liquida сприяти прозорому середовищу та розвитку без меж.

З моменту свого заснування, сайт зафіксував створення понад 2 мільйонів блогів, з яких зараз активними є 400 тисяч. Щодня створюється 1500 блогів, 30 мільйонів записів контенту публікується щорічно, включно з текстами, фото та відео. Liquida.it відображає сучасну публічну сферу та охоплює блогерський бум в Італії, реалізуючи справді демократичну природу свого сайту. Згідно з опитуваннями та публікаціями сайту, три відсотки з усього контенту, що публікується, вважається корисним та високоякісним. Непоганий результат для людей, які досі не знайомі з інструментом.

У 2006 році розвиток продовжився, коли Radio Radicale стало одним з перших центральних медіа, яке почало практикувати громадянську журналістику через свій сайт Fai notizia. Того ж року відбувся запуск La mia notizia та Il giornalismo fatto dal cittadino informato, які дозволили користувачам публікувати статті швидко та без реєстрації.

2008 рік вважається офіційним початком громадянської журналістики. Університет Мачерата (The University of Macerata) відкрив першу маґістерську програму з громадянської журналістики. Викладач програми, професор Женнаро Каротенуто (Gennaro Carotenuto), який написав книгу Giornalismo partecipativo з цієї теми, визначив такі особливості, що мають бути спільними для всіх журналістських блогів:

• Використання безкоштовних сервісів менеджменту
• Розміщення контенту у зворотньому хронологічному порядку
• Вироблення внутрішніх правил, які мають бути опубліковані на сайті
• Доступні посилання та RSS-фіди
• Часта взаємодія з користувачами
• Розвиток неформального стилю комунікації, але такого, що ґрунтується на надійних джерелах

У вересні 2008 року Карло Ревеллі (Carlo Revelli) заснував AgoraVox, італійський блог, який веде Франческо Піччініні (Francesco Piccinini). Коли його запитали, чому він обрав Італію для французької експансії, Ревеллі відповів: “Тому що в Італії є потреба в журналістиці знизу. Мають існувати платформи, які дозволятимуть громадянам висловлювати свою точку зору. Це є силою таких медіа”.

В інтерв’ю Сальваторе Дітаранто (Salvatore Ditaranto) в Римському університеті (the University of Rome) Ревеллі знову пояснив, що “газети змінюються, і це ще не кінець. AgoraVox є прикладом громадянської журналістики і це не суперечить професійній журналістиці. Громадянин, який знімає на камеру те, що відбувається під його будинком, не є конкурентом журналісту, який шукає новини щодня, як і громадянин, який уникає пограбування, не є конкурентом поліції. Ми хочемо, щоб вони працювали разом, професійні журналісти та громадянські журналісти, для того, щоб досягнути реальної участі”.

Справді інноваційний та вражаючий вебсайт, створений 26-річним журналістом Девідом Коном (David Cohn) з Сан-Франциско під назвою SpotUs, пропонує найновішу платформу для громадянської журналістики. Вебсайт, який підтримується за допомогою зусиль багатьох людей, в Італії має назву SpotUs Italy та допомагає репортерам просувати свої ідеї для матеріалів з тим, щоб їх було згодом опубліковано. Будь-хто, хто вважає ідею для статті цікавою чи доречною, може профінансувати її підготовку. Хоча ця ідея є унікальною та перспективною, її реалізацію було тимчасово призупинено через брак фінансування.

В кожному разі, громадянська журналістика стала реальністю в світі комунікації, і навіть найбільш скептично налаштовані критики можуть це підтвердити. Разом з традиційними формами журналістики, слід продовжувати докладати зусилля для того, щоб громадяни були постійно поінформовані, з надією, що сьогоднішні читачі можуть стати авторами завтра.

Сара Стефаніні (Sara Stefanini) молодий блогер та студентка журналістики в Римі, нещодавно опублікувала книгу про громадянську журналістику “Громадянська журналістика чи цифровий нарцисизм?” (“Citizen Journalism or Digital Narcissism?”) у видавництві Arcane Press.