Зображення: Pixabay/PIRO4D

Як пандемію COVID-19 сприймають суспільства, як про неї комунікують уряди, як її обговорення у соцмережах впливає на нашу тривожність та як аудиторія відповідає на виклик фейків та дезінформації про коронавірус? Це – тільки частина запитань, на які зараз шукають відповіді медіадослідники. 

Нагальна потреба об’єднати зусилля науковців для протидії пандемії суттєво пришвидшила рецензування наукових статей, яке в звичайних умовах може тривати по півроку і більше, а також мотивувала якнайшвидше викладати публікації у відкритий доступ. І це стосується не лише медицини чи природничих наук.

З одного боку, це дуже корисно для вчених, які можуть використовувати і вдосконалювати напрацювання колег з усього світу. З іншого — варто враховувати, що похапцем опубліковані дослідження можуть мати низьку якість.

На сьогодні пошукова система Google Scholar індексує близько 30 статей зі словами «COVID» та «media» в заголовках. З огляду на традиційну неповороткість рецензованих наукових журналів — це значна кількість за такий проміжок часу.

Чільною дослідницькою проблемою наявних публікацій є вплив медіа на аудиторію, а практичною метою — підвищити ефективність публічної комунікації державних та недержавних інституцій. Основними методами досліджень є опитування та статистичне моделювання. Також вчені використовують експеримент, автоматизований та ручний кількісний аналіз контенту.

Цей огляд окреслює зміст та результати англомовних академічних публікацій про висвітлення пандемії COVID-19 у медіа. Він може стати в нагоді як українським дослідницям і дослідникам, які планують власні проєкти, так і всім, хто прагне використовувати медіа більш свідомо.

Медіаконтент як дзеркало суспільних уявлень про COVID-19

Провідне медичне видання The Lancet опублікувало заклик відстежувати, кого призначають винними в пандемії, бо в періоди кризи є значний ризик, що налякане суспільство зробить якусь вже й так дискриміновану групу цапом-відбувайлом. Джун Вен (Jun Wen) з колегами застерігають, що ярликування COVID-19 як «китайського вірусу» може призвести до посилення расових упереджень проти людей китайського походження в усьому світі. Медіа є зручним джерелом даних для моніторингу громадської думки щодо «винних» в реальному часі, що дасть можливість уряду вчасно проводити роз’яснювальну роботу та попередити дискримінацію й насильство.

На основі даних, отриманих із медіа, можна проаналізувати й ширше коло суспільних уявлень про пандемію та урядову політику. Наприклад, Юсін Чжао (Yuxin Zhao) та Хуілан Сю (Huilan Xu)* на основі статистики пошукових запитів в соцмережі мікроблогів Sina Weibo, визначили питання, які найбільше цікавили китайське суспільство у зв’язку з пандемією: статистика нових випадків, заходи попередження і контролю, експертні дискусії щодо шляхів поширення вірусу, доступ до медичних сервісів та глобальне поширення пандемії. Такі дослідження можуть допомогти урядам ідентифікувати основні запити на інформацію серед громадян та вчасно задовольняти їх.

Ще один напрямок медіадосліджень, пропонований The Lancet, — ідентифікація локальних героїв, на яких сподіваються і яким довіряють місцеві громади. Моніторинг соцмереж дасть змогу виявляти таких локальних лідерів думок та залучати їх до соціальних інформаційних кампаній.

Окремо варто відзначити проблему поширення дезінформації в медіа. Протидіяти поширенню фейків та конспірологічних теорій, які підважують зусилля урядів із подолання пандемії, закликав, зокрема, голова Всесвітньої організації охорони здоров’я Тедрос Аданом Гебреісус.

Користь та шкода соцмереж

Основним матеріалом для аналізу даних є соцмережі. Рейна Мерчант (Raina M. Merchant) та Ніколь Лурі (Nicole Lurie) вказують, що соцмережі під час пандемії можуть виконувати багато корисних функцій: скеровувати аудиторію до надійних джерел інформації (наприклад, офіційні акаунти національних Міністерств охорони здоров’я), підтримувати соціальні зв’язки та сприяти згуртованості суспільства, спрощувати доступ до психологічної допомоги та підтримки, слугувати інструментом для віддаленого навчання медичних працівників, накопичувати великі дані про поведінку людей, які можуть бути використані в дослідженнях. Проте соцмережі також можуть нести шкоду: поширювати хибну інформацію, фейки та паніку.

Дослідження, проведене групою науковців з МІТ та Реджайнського університету, показує*, що користувачі соцмереж досить успішно розпізнають фейки про коронавірус, але все одно їх поширюють. Коли ж респондентів спершу попросили оцінити, наскільки повідомлення є правдивим, і лише потім запитали чи поділилися б вони ним в соцмережі, — кількість охочих шерити фейки суттєво зменшилася. Це свідчить, що нагадування перевіряти інформацію в соцмережах таки працюють.

Також це дослідження виявило дві характеристики респондентів, що корелюють із їхньою готовністю вірити фейкам про коронавірус та поширювати їх. Це низький рівень когнітивної рефлексії** та схильність звертатися до лікарів з незначних приводів. Низький рівень наукових знань виявився не пов’язаним із вірою в фейки, але дещо підвищив ймовірність їхнього поширення. Висока здатність до когнітивної рефлексії, схильність мінімізувати взаємодію з медичними інституціями та підтримка демократичної партії корелювали з готовністю шерити правдиві новини. Практика взаємодії з медичними інституціями виявилася найтісніше пов’язаною з поширенням фейків серед перелічених факторів, інші характеристики мали слабший вплив.

Онлайн-опитування показують*, що чим більше часу люди проводять у соцмережах під час пандемії — тим вищий в них рівень тривожності. Дана Роуз Ґарфін (Dana Rose Garfin) та ще двоє вчених з Університету Каліфорнії в Ірвайні застерігають, що інтенсивне споживання медіаконтенту про кризу може мати тривалі негативні наслідки для психічного здоров’я. Окрім того, через ріст стресу та тривоги за власне здоров’я люди, які мають низький ризик захворіти, вдаються до імпульсивних дій, які збільшують ризик, а також створюють зайве навантаження на медичну систему. Того ж висновку доходить автор онлайн-опитування користувачів соцмереж у В’єтнамі: «Надмірна кількість інформації та надмірне використання засобів масової інформації в комунікаціях про вірус COVID-19 можуть спричинити надмірні реакції, необґрунтований страх серед громадськості та занадто песимістичні оцінки ризику».

Натомість інше дослідження вказує, що тривожність під час епідемій може бути продуктивною. На матеріалі онлайн-опитування проведеного під час епідемії вірусу MERS 2015 року в Південній Кореї, автори доходять висновку, що інформація про ризики для здоров’я в соцмережах викликає в аудиторії дві основні емоції: страх та гнів. Обидві пов’язані із ростом тривоги за своє здоров’я, а вона в свою чергу корелює з посиленням превентивних заходів проти інфекції.

Вейке Чжоу (Weike Zhou) із трьома співавторами стверджує, що посилення медіа-інформування має позитивні наслідки. Вчені-математики побудували модель для сенситивного аналізу впливу медіа наперебіг пандемії, використавши статистику захворюваності та смертності, кількість релевантних повідомлень в медіа і на урядових сайтах, а також дані про обсяг аудиторії цих сайтів. У результаті – дійшли висновку, що збільшення кількості повідомлень про нові випадки та нагадувань про необхідність дотримання карантину в медіа на початку пандемії могло б суттєво знизити пік захворюваності та відсунути його в часі.

Результати дослідження контенту соцмереж дозволяють припустити, що тривога є найсильнішою на початку пандемії, а потім поступово спадає. Чжао та Сю* проаналізувавши емоційне навантаження повідомлень у китайській соцмережі Sina Weibo з’ясували, що негативні дописи про коронавірус переважали в перші два тижні січня. В наступні два тижні тон заміток був переважно нейтральним. У лютому зросла кількість позитивно забарвлених повідомлень, хоча нейтральні повідомлення залишилися найбільш частотними.

Дослідження контенту соцмереж і традиційних медіа свідчать про сильну кореляцію між кількістю медіаповідомлень про коронавірус та кількістю нових випадків захворювання (див., наприклад Cinelli et al., 2020*; La et al., 2020*). Науковці з Китаю і Тайваню скористалися цим в побудові статистичної моделі для прогнозування поширення коронавірусу. Вони дійшли висновку, що індекс повідомлень про коронавірус та його типові симптоми в соцмережах може слугувати для передбачення кількості нових випадків захворювання за 6-9 днів до їх фактичної появи.

* Однією зірочкою позначені дослідження, які не проходили процедуру подвійного сліпого анонімного рецензування.

** Низька здатність до когнітивної рефлексії означає, що людина схильна більше покладатися на швидкі інтуїтивні рішення щодо ситуації. Високий рівень когнітивної рефлексії означає, що людина більше покладається на аналітичне розмірковування. Для вимірювання рівня когнітивної рефлексії використовують, наприклад, таку задачу: «Бейсбольна бита та м’яч коштують разом 1 долар, 10 центів. Бита коштує на доллар дорожче, ніж м’яч. Скільки коштує м’яч?» . Швидка, інтуїтивна відповідь на питання – м’яч коштує 10 центів. Проте, якщо подумати, стане зрозуміло, що м’яч коштує 5 центів.