Місто Хомс у Сирії, де викрадали журналістів та цивільних

Ризики для журналістів, які намагаються повідомляти про небезпечні конфлікти, очевидні. Однак, незважаючи на докази, що медійники все частіше стають мішенню викрадачів, багато з них досі непідготовлені до загрози. Репортери і новинні медіа стають вразливішими, їм не вистачає прогнозування і планування, свідчить нове дослідження.

Понад 100 журналістів були викрадені в Сирії з початку конфлікту в 2011 році. Відомо, що серед них як мінімум двоє американців – Джеймс Фолі (James Foley) і Стівен Сотлофф (Steven Sotloff), були вбиті ісламістськими бойовиками. Щонайменше 25 – в тому числі багато сирійців, американець, японець і троє іспанських журналістів – до сих пір є зниклими безвісти.

Складні організаційні питання, пов’язані із захопленням або викраденням журналістів в конфліктних регіонах ми проаналізували разом із Ханною Сторм (Hannah Storm) з Міжнародного інституту безпеки новин (International News Safety Institute) у дослідженні “Викрадення журналістів: репортаж з зон конфліктів високого ризику”.

Більшість новинних медіа, згідно з нашим дослідженням, непідготовлені до можливого викрадення. Багато з них не навчають своїх співробітників безпеці в зонах конфлікту і запобіганню захопленням. Ті ЗМІ, які тренують своїх співробітників, рідко надають подібну підготовку своїм фрілансерам –  хоча й з боку провідних новинних компаній і журналістських організацій відбувається дедалі більший тиск, щоби це було запроваджено. Більшість редакцій не мають кризових планів стосовно відповіді на викрадення.

Викрадення – це значні матеріально-технічні та організаційні виклики. Віддаленість місць і ворожість залучених сторін часто обмежує можливості новинних організацій, журналістських об’єднань та органів державної влади для реагування та боротьби з викраденнями.

Вони також залучають різних зацікавлених, та іноді конкурентних, сторін. Наприклад, сім’я заручника може бути доведеною до розпачу і ратувати за публічність, однак експерти в галузі безпеки і урядові радники часто виступають проти цього, побоюючись ескалації вимог викрадачів.

Відтак, новинні організації, сім’ї, уряд, страхові фірми і пошуково-рятувальні групи можуть іноді діяти наперекір цілям, ускладнюючи завдання.

Тож не дивно, що організації засобів масової інформації, як правило, повідомляють про викрадення журналістів по-різному. Вони можуть заохочувати інформаційну блокаду або намагаються взаємодіяти безпосередньо з викрадачами. Такі кроки, звичайно, викликають серйозні етичні застереження.

Невідомо, скільки фірм мають страховку від викупу та викрадення. Таємничість навколо цього існує тому, що медіакомпанії не хочуть заохочувати викрадення людей, а також з причини, що деякі уряди забороняють сплачувати викуп. Інша причина секретності полягає в тому, що викрадення людей може включати в себе використання консультантів та кризових команд.

Зрозуміло, що новинні компанії повинні працювати для запобігання викраденням людей і згуртовано відповісти, якщо вони відбудуться. Рекомендації компанії про те, що робити в разі викрадення, хто буде відповідати за розподіл завдань, які ресурси будуть доступні і як отримати доступ до них, мають бути напоготові.

Минулі викрадення людей показують, що медіакомпаніям слід підготуватися до тривалої і безперервної діяльності в разі викрадення когось зі своїх членів. І пам’ятати, що чіткі стратегії та процеси повинні бути напоготові, аби керувати реакцією, відповідати на потреби, визначити достовірність інформації та заяв і підготуватися до можливості платежів за інформацію чи викуп.

Журналісти уразливі, бо часто перебувають у ворожих до них місцях, де відсутня цивільна влада, недостатнє верховенство закону й ігноруються права людини. Хоча увагу часто зосереджують на Сирії та Іраку, насправді викрадення людей із тривожною частотою відбуваються по всьому світу.

Викрадення західних журналістів, як правило, отримує більше міжнародного висвітлення, але вони – не єдині мішені. Сотні інших людей з усього світу також стають заручниками, зокрема в Сирії, Іраку, на Близькому Сході, в Латинській Америці і Азії.

Жодна новинна компанія або журналіст ніколи не може бути повністю підготовленим для особистих, фінансових та організаційних втрат, пов’язаних з викраденнями. Однак розуміння цього явища і готовність, що це може трапитися, може допомогти зменшити ризик викрадення,  пришвидшити та покращити реакцію медіа в разі, якщо воно відбудеться.

Переклад з англійської мови статті “Kidnapping Journalists: News Organisations Are Unprepared”

Право на фото: Chaoyue Pan/Flickr CC  (Умови ліцензії Creative Commons https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/2.0/)