У висвітленні коронавірусної кризи швейцарськими медіа можна простежити кілька етапів. На її піку ЗМІ переважно передавали офіційні повідомлення медичних служб. Цим накликали на себе критику – мовляв, не достатньо піддають сумніву політику уряду. Поступово більшість із них відійшли від такої некритичної позиції. 

Офіційно датою початку коронавірусу у Швейцарії називають 25 лютого, коли було виявлено перший випадок захворювання. Цьому передував раптовий спалах у сусідній Італії, де вже були зафіксовані перші смерті від COVID-19. У Швейцарії перша людина померла 5 березня, а піку епідемія досягла через місяць, коли було зареєстровано 1,3 тисячі нових випадків за день.

28 лютого швейцарський уряд запровадив перші обмежувальні заходи. 16 березня Федеральна Рада анонсувала частковий карантин із закриттям багатьох магазинів та закладів сфери послуг, а також обмеження щодо свободи пересування. Ці заходи почали скасовувати з 27 квітня. Станом на 12 червня заражені понад 30 тисяч людей. Кількість померлих оцінюють у межах від 1,6 до 1,9 тисяч (дані різняться у різних джерелах).

Нічна зміна

У тому, якої важливості надавали цій історії медіа і як її висвітлювали, можна простежити кілька поворотних моментів. Після виявлення вірусу в Китаї ця історія не відразу привернула достатню увагу швейцарських медіа. «У грудні-січні тексти про COVID-19 були частиною міжнародного висвітлення, хворобу все ще розглядали як локалізовану епідемію в Китаї, а не як таку, що несе загрозу для нас», – пригадує викладач та дослідник Женевського університету Філіппе Аме-Дро (Philippe Amez-Droz).

«Преса була не особливо зацікавлена», – підтверджує директор Женевського прес-клубу П’єр Рюечі (Pierre Ruetschi). Це змінилося практично за одну ніч, коли уряд запровадив перші обмежувальні заходи. «Ми були ошелешені, зрозуміли, що ситуація серйозна, хоч і думали, що в безпеці, – каже Рюечі. – Відтоді коронавірус став темою номер один».

Медійне висвітлення коронавірусу з тих пір стало інтенсивним, особливо після оголошення часткового карантину 16 березня. В наступні два місяці, каже Рюечі, медіа фокусувалися на боротьбі з вірусом. «В цей період преса передусім намагалася  зрозуміти хворобу і пояснити, що означають ужиті заходи, не намагаючись піддати їх сумніву, – пояснює він.  – Медіа працювали на благо суспільства».

Знати, як бути критичними

Не всім це подобалося. Такий підхід медіа спричинив критику, особливо у німецькомовній частині Швейцарії. «У перші три чи чотири місяці кризи медіа транслювали урядові інструкції, навіть не намагаючись піддати їх сумніву», – каже колишній редактор бернської щоденної газети Der Bund Артур Фоґель (Artur Vogel). – Це не їхня робота – бути рупором влади».

Аме-Дро підтверджує, що «незалежний дух був сильнішим наприкінці кризи», але звертає увагу, що «спочатку домінувало почуття страху». Рюечі зазначає, що аби  критикувати урядову політику того часу, треба було мати дуже серйозні джерела. «Зважаючи на контекст, ми не могли розпалювати протиріччя без вагомої причини. Без фактичної бази, критика ризикує стати обміном думок», – додає він.

Коли редактора щоденної газети 24 heures Клода Ансермо (Claude Ansermoz) запитали про це під час онлайн-дискусії про роль преси, він відповів, що «коли щось йде не так, ми знаємо, як бути критичними. З іншого боку, наша роль служіння суспільству накладає на нас відповідальність у подоланні цієї кризи». Керівник Heidi.news Serge Michel погодився з такою думкою: «Наша мета не в тому, щоби бути критичними за будь-яку ціну; ми також маємо передавати важливу інформацію».

Угода між суспільним мовником італійської Швейцарії RSI та кантональним урядом Тічіно, за якою деякі журналісти каналу мали б допомагати готувати меседжі для громадськості, стала предметом критики, але ця ситуація стала винятком, а не правилом.

Проблеми  стають помітними 

З середини травня у медійному висвітленні кризи, яка здавалася відносно гомогенною, проявилися проблемні моменти. «Коли обмеження почали зніматися, ми побачили різницю між німецькомовною та франкомовною ситуаціями», – каже Рюечі. На німецьку Швейцарію криза вплинула не так сильно і, крім того, вона «ближче до економічних кіл, що намагалися впорядкувати ситуацію». «Це вилилося у бажання вийти з карантину пошвидше – що явно позначилося і на медіа», – пояснює керівник Женевського прес-клубу.

Нові підходи 

Що стосується контенту,  то пандемія привела до появи спеціальних нових матеріалів і форматів. Телевізійні канали відмовилися від деяких програм на користь цілком нових, часто використовуючи відео, зняте глядачами.  Більшість онлайн-газет започаткували спеціальні сторінки, присвячені кризі, і постійно їх оновлювали. Серед нових форматів  – сторінки, присвячені даним, фактчекінгу та подкастам.

Крім цих нових форматів, медіа намагалися налагодити зв’язок зі своїми спільнотами та дотримувалися фактологічного підходу. «На початку люди потребували основної інформації», – каже Рюечі.

Кілька видавців вирішили зробити контент на тему коронавірусу безкоштовним. Це, зокрема, тижневик Die Wochenzeitung, газети франкомовної групи ESH Médias та щоденна газета Le Temps. Інші видання, такі як Neue Zürcher Zeitung та Tages-Anzeiger, відчули, що не можуть піти на такий крок, оскільки величезне падіння рекламних доходів, з яким вони зіштовхнулися, означало, що вони опинилися перед загрозою закриття.

Зростання аудиторії, падіння доходів  

Колапс у рекламних доходах  – подекуди падіння на 95% – це тривалий процес, що, втім, драматично посилився внаслідок пандемії. За словами журналіста-фрілансера Герхарда Лоба (Gerhard Lob), «ця криза просто  підкреслила проблеми, що тривали роками».  Як наслідок, багато друкованих видань зменшили кількість сторінок, а більшість редакцій вдалися до скорочення робочого часу».

Журналісти, що працювали на видавця TX Group (якому належать, зокрема, Tages-Anzeiger, Der Bund, Basler Zeitung, 24 heures, та Tribune de Genève) зіштовхнулися зі скороченням робочих годин на 20%. Якщо врахувати локальні газети, то це скорочення ще помітніше:  30% в Le Nouvelliste та ArcInfo. Видавець CH Media (Aargauer Zeitung, Luzerner Zeitung, St. Galler Tagblatt та інші) також на початку березня скоротив робочий час своїх двох тисяч працівників.

«Це сумна ситуація, адже на відміну від того, що було в минулому, суспільство показало, що потребує і бажає бути поінформованим, – каже Лоб.  – Однак, це не відображається на доходах (медіа)». Пандемія справді призвела до неймовірного зростання аудиторії для всіх медіа,  особливо на її початковому етапі: новини на суспільному телебаченні отримали частку ринку 80% на піку кризи, а Le Temps потроїла аудиторію свого веб-сайту.

Переклад з англійської мови статті «Switzerland: Coronavirus and the media»

Більше матеріалів за темою у серії «Як медіа по всьому світу висвітлюють пандемію коронавірусу»