Криза Covid-19 вивела на передній план наукову журналістику і поставила її поруч із традиційною журналістикою так званих «жорстких новин», що зазвичай займають перші сторінки й привертають найбільше кліків до веб-сайтів.

Величезний масштаб пандемії вимагав глобальної уваги. Тож фахівці з медицини кинулися до медіаплатформ, щоб забезпечити аудиторію останніми науковими новинами щодо коронавірусу, настановами й попередженнями. Але наукова журналістика, особливо такі напрямки, як медична журналістика, постійно розвивалася і до кризи Covid-19.

Фактично, наукові медіа займаються широким спектром популярних тем: зміна клімату, стихійні лиха, астрономія, винаходи у фізиці, хімії, біології, хвороби, віруси й багато іншого. Науковий контент зазвичай є коротким викладом важливих результатів досліджень. Часто він достатньо потужний, щоб впливати на громадську думку й стимулювати політичні заходи щодо критично важливих соціальних питань. Хорошими прикладами цього є повідомлення наукових медіа про ураган «Катріна», коров’ячий сказ, а також ВІЛ і СНІД.

Глибинне висвітлення

Наукова журналістика важлива, тому що занурюється глибше, ніж «поверхневі новини», які пропонують традиційні медіа. У випадку пандемії Covid-19 традиційні новини зосереджувалися на повідомленні останніх статистичних даних, таких як кількість заражень і смертей. З іншого боку, наукова журналістика прагнула краще зануритися в деталі, стимулюючи дискусії, дебати й відкриття. Вона ставила складні запитання та намагалася відповісти на них:

• Що таке коронавірус?
• Чому вірус загрожує здоров’ю людини?
• Як він поширюється?
• Як його можна стримати?

Але сприйняття важливості наукових медіа та фокус на їхніх взаєминах із суспільством варіюються від країни до країни. В арабському світі медіа зазвичай не звертають особливої уваги на висновки й наукові результати арабських університетів і дослідницьких спільнот. Натомість вони з більшою ймовірністю будуть повторювати новини, опубліковані західними медіа, про дослідження, проведені в західних країнах.

Однією із причин може бути те, що арабський світ прийшов до наукової журналістики пізніше. Вважають, що перші французькі й англійські журнали про науку Le journal des sçavans і Philosophical Transactions of the Royal Society датуються 1660-ми роками. Тимчасом, перший такий арабський журнал Al-Yaassoub («Стрекоза») був заснований в Єгипті 1865 року. З тих пір на розвиток наукової журналістики в арабських країнах дуже сильно вплинули тенденції й проблеми, які впливають на всю індустрію журналістики.

Виклики наукових медіа

Журнали про науку, як і решта преси, постраждали від наслідків економічних криз. Деякі не змогли продовжити роботу. Інші намагалися перейти в онлайн, як і інші представники друкованих медіа, у той час як газети, теле- й радіоканали намагалися зберегти свої рубрики про здоров’я. Найвідомішими арабськими науковими медіа є веб-сайт Popular Sciences і тематичні розділи на сайтах National Geographic і Al-Jazeera.

Отже, хоча є декілька арабських видань та їхніх рубрик, що спеціалізуються на науковій журналістиці, їх мало, особливо порівняно з іншими областями журналістики, такими як політика, економіка, спорт і культура.

Ще одним суттєвим фактором є те, що в наукових журналістів і редакторів арабських країн зазвичай не вимагають спеціальної кваліфікації. Тож їм не потрібно сильно розвиватися у своїй галузі. Їхньою основною кваліфікацією є радше інтерес до науки і здатність писати чіткі, короткі й сприйнятливі тематичні тексти. Але для того, щоб бути ефективним, мати можливість осмислити результати й представити громадськості змістовні точки зору, журналіст також повинен уважно стежити за змінами у своїх темах. Йому також буде потрібна допомога експертів, щоб спростити і пояснити результати та висновки.

Рішення для наукових медіа

Проблема в тому, що дослідники в арабському світі спілкуються з медіа неохоче або бояться їх. Ось чому наукового медіаконтенту не так багато, як у західних країнах.

Це питання вимагає уваги, зважаючи на важливість наукової журналісти, необхідність ділитися життєво важливою інформацією і боротися з фейками та дезінформацією в особливих культурних контекстах. Ця прогалина також є чудовою можливістю як для медіа, так і для наукових і дослідницьких спільнот.

Пандемія, кліматичні протести й інші останні події пробудили апетит громадськості до наукових текстів. Як і всюди у світі, в арабських країнах є аудиторія, готова слухати. Настав час відреагувати на це тісною співпрацею вчених і дослідників медіа, зокрема журналістів, гуру соціальних мереж і художників, які можуть спростити й передати важливу наукову інформацію громадськості.

Переклад з англійської мови статті «Why journalists and scientists need to join forces in the Arab world»: Валерія Федоренко