“Медіа без вибору”. З такими вийшли польські газети та сайти у знак протесту проти введення нового податку.

Влада Польщі працює над упровадженням податку на рекламу, який стягуватиметься з видавців, теле- й радіомовників, власників кінотеатрів, новинних сайтів і технологічних платформ. Те, що уряд подає як довгоочікуваний цифровий податок, насправді обтяжуватиме традиційні медіа більше, ніж глобальні технологічні гіганти.

Оголошення про нове стягнення викликало величезний протест у сфері медіа. 10 лютого майже всі незалежні медіа припинили виходити в ефір, призупинивши регулярні передачі й показуючи чорні дошки з гаслами на зразок «Це мала би бути ваша улюблена програма» і «Медіа без вибору».

Цим ходом власники медіа, журналісти й редактори хотіли дати аудиторії зрозуміти, якою буде відсутність вільної преси. Вони побоюються, що деякі компанії можуть не витримати фінансового тиску.

Запровадження нового податку

Те, що подають як довгоочікуваний цифровий податок, що вже давно стоїть на порядку денному ЄС, насправді є дуже акуратно сформованим податком на рекламу. Це стосується не тільки цифрових доходів, але й доходів від звичайної реклами.

Пропонований збір стартує від 2% для друкованої преси, річний дохід від реклами якої перевищує 15 млн злотих, і 6% від доходу, що залишився і який перевищує поріг в 30 млн злотих; ставка для телебачення, радіо, кінотеатрів і зовнішньої реклами становить 7,5% і розраховується з річного доходу від реклами, який перевищує 1 млн злотих і сягає 10% від доходу, який перевищує 50 млн злотих. Ставка буде подвоєна на рекламу певних продуктів, зокрема: медичних препаратів, дієтичних добавок і солодких напоїв.

На онлайн-рекламу поширюватиметься фіксована 5-відсоткова ставка й вона торкнеться тільки тих компаній, які генерують не менше 750 млн євро глобального доходу в рік і не менше 5 млн євро від реклами в Польщі. Здебільшого це буде стосуватися великих технологічних платформ на зразок Google, Facebook і сервісів електронної комерції і оминатиме  місцеві мережеві медіа.

Половина доходів, отриманих від податку, призначена на зміцнення Національного фонду охорони здоров’я (для боротьби з пандемією), а залишок піде до новоствореного Фонду підтримки культури й національної спадщини у сфері медіа й Національного фонду захисту пам’ятників.  

Цікаво, що новостворений медійний фонд призначений для фінансування виробництва новинних програм, тренінгів з медіаграмотності й боротьби з дезінформацією.

Традиційні видавці медіа попереджають, що в цьому вигляді податок призведе до збільшення цін на рекламу в традиційних медіа й прискорить передачу рекламних бюджетів на користь технологічних гігантів, на які він початково мав би бути орієнтованим.

Також податок нерівномірно обтяжуватиме приватних медіавласників, які не можуть розраховувати на державну підтримку. За оцінками, технологічні гіганти можуть платити близько 100 млн злотих на рік, в той час як інші польські видавці спільно платитимуть 700 млн злотих.

«Бенефіціари пандемії»  

Уряд називає податок «внеском солідарності», стверджуючи, що компанії, обтяжені новим податком, є «найбільшими бенефіціарами швидкої цифрової трансформації, викликаної пандемією». Але це виправдання не працює. 

Пандемія сильно вдарила по медіасектору: за оцінками Publicis Groupe, загальні втрати польського рекламного ринку в 2020 році cтановитимуть 8,6%. Лише за перші три квартали 2020 року доходи теле- й радіомовників від реклами скоротилися на 15,5% і 11,8% відповідно, а друкована преса втратила більше 30%. Єдиний сегмент ринку, який зріс лише на 2,5%, – це інтернет-реклама.

Медіафахівці й численні експерти остерігаються, що новий податок сприятиме подальшому погіршенню й без того важкого фінансового становища видавців, а отже – зменшенню плюралізму медіа в Польщі.

Також важко не розглядати запропонований податок як частину ширшої державної стратегії щодо впровадження «нового медіапорядку», як наголошено в передвиборчій програмі партії 2019 року.

Уже під час першого президентського терміну (2015-19 рр.) консервативна влада оголосила план «повторної полонізації» медіа, що розглядається як продовження «глибокої реформи медіасистеми», в якій домінують «іноземний капітал» і «ліберальна упередженість». Однак жоден законопроєкт не побачив денного світла.

Не маючи змоги продовжувати «повторну полонізацію» законного шляхом, наприкінці 2020 року уряд несподівано дозволив державному нафтовому гіганту PKN Orlen заволодіти Polska Press, найбільшим гравцем у регіональній друкованій та цифровій галузі медіа, що володіє 120 місцевими тижневиками, 500 сайтами та шістьма друкарнями. Про угоду з Verlagsgruppe Passau (попереднім власником Polska Press) оголосили наприкінці 2020 року.

Вже в лютому 2021 року орган з питань конкуренції UOKiK (Управління у справах конкуренції та захисту споживачів) дав Orlen дозвіл продовжувати викуп. Натомість, коли польська приватна компанія Agora, видавець щоденної газети лівого спрямування Gazeta Wyborcza, намагалася купити другу за величиною радіостанцію чеської компанії SFS, UOKiK обговорював рішення упродовж 14 місяців й остаточно заборонив угоду в січні 2021 року.

Політизація медіа

Незважаючи на те, що панівна партія та національні медіа стверджують, нібито рівень плюралізму медіа та свободи слова у Польщі вищий, ніж до 2015 року, незалежні інституції відверто спростовують це переконання. За останні п’ять років Польща опустилася в Індексі свободи преси з 18 до 62 позиції.

На зростання політизації медіа також вказують академічні дослідження. За словами медіадослідниці Беати Клімкевіч (Beata Klimkiewicz) з Ягеллонського університету та авторки національного звіту «Моніторинг плюралізму медіа в цифрову епоху», останні зміни в оподаткуванні медіакомпаній, а також придбання Polska Press компанією Orlen становлять пряму загрозу для плюралізму  медіа та свободи преси.

Країна вже має високий ризик для політичної незалежності медіа. Він пов’язаний з тим, що релевантні запобіжні механізми регулювання, які обмежують політичний контроль над медіа (наприклад, з боку політиків), а також правила стосовно конфлікту інтересів між власниками медіа та панівними партіями, прихильними групами або політиками – відсутні.

Запропоноване оподаткування сприятиме нерівному ставленню до медіакомпаній на ринку, оскільки державні медіа, які також будуть обтяжені новим податком, можуть розраховувати на державну підтримку.

Ситуація, що виникла з появою податкового законопроєкту, досі нестабільна, оскільки мовники й видавці тиснуть, аби його відкликати. Також неясно, чи підтримають закон всі депутати панівної коаліції, які необхідні для ухвалення законопроєкту в парламенті. Однак очевидно, що польський медіаринок знаходиться під особливою увагою нинішнього уряду, і це лише один з багатьох наступних кроків, що спричиняють зменшення плюралізму медіа та свободи медіа.

Як можна прочитати в програмі партії від 2019 року, наступними в порядку денному «Права й справедливості», ймовірно, буде регулювання журналістської професії (визначення того, хто може бути журналістом) і створення журналістського самоврядного органу, який буде захищати «стандарти медіа».

Переклад з англійської мови: Валерія Федоренко

Вперше стаття була опублікована на німецькомовному сайті EJO: Polnische Medien protestieren gegen geplante Reklamesteuer

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та Twitter і підписуйтеся на щомісячну розсилку