Наприкінці 2020 року американський журнал  Journalism & Mass Communication Educator  відзначав 75-річчя. З цієї нагоди вийшов спецвипуск про те, яких компетенцій має навчати журналістська освіта та наскільки важливою є інтернаціоналізація навчальних програм. 

У редакторському зверненні до 75 випуску Джеремі Гарріс Ліпшульц (Jeremy Harris Lipschultz), професор UNO Social Media Lab for Research and Engagement при Університеті Небраски в Омасі, питає, що чекатиме на нас у 2045 році. Чи повністю  штучний інтелект змінить медіа і, відповідно, журналістську освіту? Чи випускники, які зараз завершують навчання,  все ще відчуватимуть економічні наслідки глобальної пандемії COVID-19? Чи віртуальні формати навчання, так швидко впроваджені під час пандемії, будуть збережені? Чи теперішні та майбутні політичні, соціальні та технологічні сили повністю перевернуть наше уявлення про новини, інформацію та розваги?

«Вільне суспільство потребує надійної журналістики та актуальної освіти, але економічні, політичні та соціальні зміни часом нам стоять на шляху», – зауважує Ліпшульц.

«Піднесення фашизму, удосконалення цифрових технологій, викорінення економічних підвалин інформаційних медіа – усе це підриває журналістику та масову комунікацію по всьому світу», – підсумовують у своїй статті професор журналістики Ратґерського університету Нью-Джерсі Джон В. Павлік (John V. Pavlik), професор Коледжу медіа при Університетському коледжі Діджле в Іраку Аднан Абу Алсаад (Adnan Abu Alsaad) та професор журналістики Орегонського університету Пітер Лауфер (Peter Laufer).

Автори стверджують, що у поєднанні зі стрімкою глобалізацією журналістики та медіа, ці підривні сили «є надзвичайними викликами» – але одночасно і можливостями для журналістики та освіти, оскільки пропонують «унікальні нагоди для інновацій в журналістиці та медіакомунікації, від нових методів збору новин, які спираються на науку про дані, використання дронів та вдосконалених алгоритмів до розробки та поширення іммерсивної журналістики – і це ще не межа».  

Щоби підготувати майбутніх журналістів до життєздатної журналістики і закласти підвалини добре поінформованого суспільства ХХІ та наступних сторіч, журналістська освіта в усьому світі, за Павліком, Алсаадом та Лауфером, має втілювати десять основних принципів. Вони базуються на моделі навчальної програми для журналістів, яка у 2007 році розробила ЮНЕСКО на основі даних, отриманих від журналістів та викладачів журналістики з різних куточків планети, а також на основі їхнього педагогічного досвіду. 

1. Прагнення до істини

Викладачі журналістики у всьому світі переконані, що наріжним каменем етичної журналістики є правда. Отже, вона і є основним принципом, який  має знати кожен, хто прагне стати журналістом. Нещодавнє дослідження журналістської освіти у Південно-Східній Європі, яке проводилося за підтримки ЮНЕСКО, про яке згадується в статті, підкреслює наступну тезу: «Вони (журналісти) мають залишатися об’єктивними, правдивими, актуальними, і на основі цього робити вклад у поліпшення демократичного процесу». 

2. Оригінальне висвітлення

Ексклюзивне, незапозичене висвітлення продукує базові елементи (факти) для статей та інших форматів, наприклад, візуалізації даних. Особливо важливими є ґрунтовні розслідування, адже правда часто приховується. Визначальну роль у зборі новин відіграє також фактчекінг. 

3. Майстерність сторітелінгу

Високоякісні техніки сторітелінгу є вкрай важливими для викладачів журналістики з усього світу. Довершене вміння розповідати історії має бути невід’ємним елементом будь-якого журналістського формату. Це стосується і новинних графіків, візуалізації, фотографії, відео та подкастів. 

4. Свобода слова

Незалежна журналістика по всьому світу все частіше стикається із загальною загрозою: атаками на свободу преси з боку влади. За останні кілька років все більше політиків, зокрема і в  Європі, зневажають медіа та говорять про критично налаштованих журналістів як ворогів суспіьства (зверніть увагу на звіт про свободу преси міжнародної організації Freedom House). Щоби проводити ґрунтовні публічні дискусії та закликати до відповідальності тих, хто при владі, журналістам потрібна свобода говорити правду. Свобода слова та свобода преси невід’ємні від журналістики і є загальноприйнятими принципами для викладачів журналістики по всьому світу. 

5. Незалежність

Це відповідальність перед правдою та аудиторією, а не перед джерелами чи організаціями. Незалежність та неупередженість є вкрай важливими для журналістів, якщо вони прагнуть висвітлювати новини, яким довіряє аудиторія. Журналісти мають дотримуватися нейтральної позиції, коли йдеться про питання суспільного значення, та відокремлювати точки зору від контенту новин, який базується на фактах. 

6. Нові медіа

Нові платформи та пристрої дозволяють журналістам висвітлювати детальніше, забезпечувати більше контексту та використовувати ширший спектр цифрових інструментів – аби досягати зазвичай скептичної публіки, якій не до вподоби традиційні інформаційні медіа. Журналісти мають використовувати формати інтернет-ери: мультимедіа, геолокацію, доповнену, віртуальну та змішану реальності. 

7. Точність

Журналісти мають гарантувати точність та достовірність фактів, посилаючись принаймні на два надійних джерела, якщо це можливо. Точність повідомлень забезпечує правду. Якщо виникають помилки, яких не уникнути, адже журналісти теж помиляються, медіа мають негайно виправляти помилки та публікувати відредаговані матеріали.

8. Інклюзивність як різноманіття та чуйність до всіх людей і точок зору

Інклюзивність – це ефективний метод залучення ширшого спектру точок зору та думок. Отже, медіа має не тільки гарантувати різноманітність раси, гендеру та ідентичності серед своїх працівників, але й забезпечити у своїх повідомленнях місце для висловлення представників різних груп, особливо маргіналізованих. 

9. Контекст

Найприкріша помилка,  якої можна допуститись у сучасній журналістиці – це фокусуватись лише на новинах та повідомляти їх без урахування контексту.  Аудиторія може зрозуміти новини та їхнє значення лише тоді, коли знає про контекст. Отже, журналісти мають завжди враховувати правові, політичні та культурні умови, створювати ширші зв’язки з історією, економікою та темами, на зоразок кліматичних змін та сталого розвитку. 

10. Етика

Етика озброює моральним компасом, який дозволяє журналістам працювати відповідально та отримувати підтримку й довіру аудиторії. Журналісти мають розслідувати з соціальною відповідальністю і завжди зважати на те, що переважає –  право суспільства мати доступ до інформації чи право зберігати приватність. Не можна навмисно викривляти факти чи вдаватися до плагіату. Зрештою, ведення етичної журналістської практики виключає діяльність, яка може загрожувати правді. 

Інтернаціоналізація журналістської освіти

Важливо підтримувати і просувати інтернаціоналізацію навчальних програм з журналістики, йдеться у ще одній статті ювілейного випуску журналу. 

Нові цифрові засоби комунікації та ефекти глобалізації продемонстрували, якою важливою є журналістика, орієнтована на ширшу картину світу, зауважують автори – старша викладачка Белінда Мідлвік (Belinda Middleweek) та професорка журналістики Моніка Еттард (Monica Ettard) з австралійського Технологічного університету Сіднея, а також Брюс Мутсваіро  (Bruce Mutsvairo), професор журналістики Обернського університету в США. 

Глобально-орієнтована перспектива також лежить в основі нещодавніх закликів до міжнародної співпраці та мереж медіафахівців (див. посібник з транскордонної журналістики Бріджит Алфер). 

Ініціативу The Global Journalism Project започаткували 2019 року. Понад 260 студентів з Технічного університету Сіднея в Австралії, Університету Ага Хана в Кенії, Університету Макерере в Уганді, Католицького університету Айхштетт-Інгольштадту, Клузького університету в Румунії, Школи журналістики ім. Уолтера Тобагі в Італії та Школи журналістики Колумбійського університету в США віртуально співпрацювали в двосторонніх групах для дослідження та виробництва мультимедійних історій, що стосувалися відповідних країн-партнерів і покривали теми кліматичних змін, біженців та бідності.

У такому міжнародному навчальному середовищі студенти працювали з великим ентузіазмом, незважаючи на виклики. Найбільшою перешкодою, за словами Мідлвік, Еттард та Мутсваіро, була погана якість інтернет-зв’язку в деяких країнах, приміром в Уганді. Це впливало на взаємну комунікацію. 

Однак, переваги більші, ніж недоліки. В першу чергу це розвиток глобальної обізнаності та розуміння умов журналістської практики в інших країнах. Це підвалини для етичного журналістського процесу в 21 сторіччі, вважають автори. 

Спираючись на власні оцінки The Global Journalism Project, дослідники Мідлвік, Еттард та Мутсваіро пропонують такі настанови для майбутньої інтернаціоналізації журналістських програм:

1. Потрібно інтегрувати модулі з інформаційної бідності та цифрового розриву, аби підвищити у обізнаність студентів із цих тем.
2. Слід заохочувати викладацький колектив та студентів розвивати різноманітне середовище комунікації, що враховує інтелектуальні, технологічні та географічні відмінності залучених країн-партнерів. 
3. Студенти мають детально ознайомитися з соціальними та культурними факторами, які можуть впливати на журналістську практику країн-партнерів, щоб краще зрозуміти, як працюють їхні колеги.

Переклад з англійської мови: Поліна Яковлева

Вперше стаття була опублікована на німецькомовному сайті EJO: «Gute Ausbildung stärkt ethischen Journalismus und Demokratie» 

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та Twitter і підписуйтеся на щомісячну розсилку