Інфографіка з пошуком квартири, фото друзів, пости з сотні груп – так виглядають середньостатистичні стрічки новин у соціальних мережах. А є ще звичайні сайти, телебачення, радіо, газети, зовнішні носії та багато чого. Стрімкий потік контенту не дає можливості повністю його обробити. Тому він має бути цікавим, систематичним, поєднаним, і таким, щоб за 30 секунд людина його не відкинула як непотріб. Проста реклама чи SMM вже не вирішують проблем, їх багато і вони однакові. Тепер на порятунок приходить трансмедіа сторітеллінг.

Трансмедіа сторітеллінг (від англ. “transmedia storytelling”) – це феномен в медіа, де оповідання вже не обмежене єдиною формою медіа, а поширене на інші медіа. В цьому випадку, кожне окреме медіа є носієм інформації, яка в результаті об’єднання цих медіа стає єдиною великою історією.

А тепер приклад. Усі знають фільм “Матриця”. Його сюжет – це основна історія. Потім брати Вачовські видали ряд коміксів, щоб задовольнити жагу фанів до нової інформації. Перед випуском другої частини фільму “Матриця. Перезапуск” вони розповсюдили невеличкий аніме-мультфільм. А пізніше розробили культову комп’ютерну гру “Матриця”. Таким чином вони захопили декілька аудиторій, які б мабуть і не дивился фільм спочатку, але вже після виходу таргетованої історії точно зацікавилися самим фільмом.

Це і є трансмедіа сторітеллінг (далі – ТС). Він має низку ознак:

1) Передає важливі аспекти історії через різні канали комунікації. При цьому кожний канал несе в собі унікальну частину історії.

2) Передбачає синергію, яка проходить через декілька мультимедійних платформ.

3) Історії трансмедіа сторітеллінгу фокусуються радше загалом на всьому світі історії, його характеристиках та загальному понятті, аніж на героях, деталях та конкретних явищах.

4) Інколи деякі канали комунікації можуть слугувати різним цілям, які відрізняються від головного джерела історії.

5) Трансмедіа сторітеллінг використовує різні “точки входу”, завдяки яким можна легше дістатись до різних типів аудиторії.

6) Незалежно від головного джерела історії, продовження можуть бути такими ж розважальними і цікавими, як і оригінал.

7) Краще за все трансмедіа сторітеллінг спрацьовує тоді, коли ним керує один й той самий творець, як у прикладі з фільмом “Матриця”, де всі права належать братам Вачовські.

8) Комунікація  між різними аудиторіями важлива для загального розуміння історії.

9) Через деякі “дірки” в історії , можливе “додумане” продовження історії. Можливо також, що аудиторія сама створює продовження.

З описаного вище можна зробити висновок, що трансмедіа сторітеллінг – це прагматичний, комерційний тип передання історії. Вже встигли з’явитися міфи щодо цього механізму, які варто спростувати. Один з перших міфів полягає в тому, що трансмедіа сторітеллінг працює лише на стратегії, в якій присутнє більше ніж одне медіа. Треба пам’ятати, що хоча трансмедіа і означає розповсюдження історії через декілька каналів, окрема частина в медіа є унікальною і лише доповнює основний контекст. Якщо розглядати стратегію ТС в цьому ракурсі, то тут важлива індивідуальність кожної окремої частини.

Ще однією поширеною помилкою є теза про те, що трансмедіа сторітеллінг – просто ще одна нова стратегія просування продукту. ТС дійсно з’явився як один з варіантів розкрутки певного продукту. Але останнім часом принципи ТС все частіше намагаються використовувати не лише в розважальній індустрії, але й в журналістиці. Так, скажімо, Фред Рітчін (Fred Ritchin) та Жилль Перес (Gilles Peress) 15 років тому створили інтерактивну фотогалерею, стверджуючи, що візуальні  приклади краще допоможуть зрозуміти сюжет.  По суті, журналістика і є ТС, оскільки події дійсно описуються майже всіма видами медіа в різних формах і з різних боків. Єдине, що відрізняє розважальний ТС – це наявність обмежених власників прав. В новинах же прав немає, отже свобода розповіді відкрита.

Хибним також є уявлення про те, що трансмедіа сторітеллінг – це комп’ютерні ігри. Створення ігри за фільмом завжди спрацьовує, тому цей стиль часто вживаний. Є зворотній хід, коли за фільмами пишуть книги, а після короткометражок знімають повний метр.

Найбільш хибним є міф про неодмінно великі бюджети проектів ТС. Існує ціла низка незалежних проектів, які створювались фанами фільмів. Інколи малобюджетність навпаки відігравала велику роль у популярності проекту. Аудиторія сама допоможе створити контент. Наразі дуже популярний контент, створений звичайними користувачами інтeренету (user-generated content). Якщо історія створена якісно та направлена на потрібну аудиторію, то завдяки соціальним мережам фани самі розповсюдять та розрекламують її. Їх тільки треба заохочувати.

Трансмедіа сторітеллінг не має обмежень серед каналів комунікації. Кожна окрема історія незалежна від іншої, але одночасно є частиною одного сюжету. Втрата аудиторії з одного каналу не вплине на втрату з іншого. Цей механізм створений для того, щоб заохочувати аудиторію ставати авторами, героями історій та сюжетів. Саме в його гнучкості та орієнтації на споживача і є його основна перевага.

Щоб зрозуміти, як працює трансмедіа сторітеллінг можна подивитись кейс промо серіалу “Гра Престолів”, де задіяна максимальна кількість каналів комунікації.

Марія Короленко є випускницею Могилянської школи журналістики (2013р). Опублікована стаття ґрунтується на дослідженні, проведеному в рамках маґістерської дипломної роботи.