У новому дослідженні Аннетт Хефт детально розглядає мотиви участі журналістів у проєктах міжнародної співпраці, а також переваги та виклики такої роботи.

Для свого дослідження, опублікованому на початку березня в журналі Journalism Studies, наукова співробітниця Інституту журналістики та комунікаційних досліджень Вільного університету Берліна Аннетт Хефт (Annett Heft) з лютого по травень 2019 року провела онлайн-інтерв’ю з журналістами, які беруть участь у транскордонному співробітництві за принципом «знизу-вверх». Зокрема, вона залучила журналістів, зареєстрованих на платформі Hostwriter і тих, хто брав участь в одній із конференцій Dataharvest. 152 респонденти відповіли на основні частини опитувальника, а 61 респондент відповів на всі запитання, що їх стосувалися.

Hostwriter –  це мережа для підтримки міжнародної співпраці журналістів, заснована 2013 року в Берліні. Як зазначається на її сайті, зараз у ній зареєстровано більше 5700 професіоналів зі сфери медіа з понад 150 країн світу. На Європейській конференції розслідувальної журналістики Dataharvest, організованій Arena for Journalism in Europe, щорічно зустрічається близько 500 журналістів, аналітиків даних і стейкхолдерів з усієї Європи. Вони знайомляться, обмінюються ідеями та генерують ідеї, часто започатковують спільні проєкти.

За словами Анетт Хефт великомасштабні міжнародні мережі найчастіше побудовані за принципом  «зверху-вниз» і привертають більше уваги. Йдеться, до прикладу, про Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) та European Investigative Collaborations (EIC). Тимчасом співпраця «знизу-вверх» допомагає зробити роботу міжнародної команди простішою і запровадити нові практики та процедури у повсякденну роботу.

Робота Хефт сфокусована довкола трьох дослідницьких запитань:

• Які мотиви є основними для окремих журналістів, що беруть участь у міжнародній співпраці, наприклад, за сприяння Hostwriter і Dataharvest?
• Які типи міжнародної дослідницької співпраці практикуються і як їх можна охарактеризувати?
• Які переваги та проблеми міжнародної співпраці, з якими стикаються журналісти в умовах співпраці, активованої «знизу»?

Як показують результати, підвищення якості журналістських повідомлень і продуктів було для 80% респондентів важливою мотивацією для участі в міжнародних проєктах. За словами авторки, це добре відображає загальний настрій журналістів, незадоволених нестачею ресурсів у своїх ЗМІ та її негативними наслідками, а тому шукають нові способів створення високоякісної журналістики.

Серед респондентів дослідження, 62 відсотки працювали за кордоном, щоб підвищити вплив своєї журналістської роботи, і трохи більше 50 відсотків хотіли охопити ширшу аудиторію. Майже для половини респондентів мотивацією для міжнародної співпраці була синергія, пов’язана з командною роботою загалом.. 40 відсотків співпрацювали з колегами з-за кордону, щоби мати змогу ділитися ресурсами. Для однієї третини респондентів була релевантною можливість  краще обробляти великі обсяги даних і готувати матеріали в таких транскордонних проєктах. Лише для трохи більше однієї п’ятої важливими були міркування безпеки. За словами Хефт, це показує, що співпраця «знизу-вверх» не обмежується журналістикою даних і розслідувальною журналістикою.

На запитання про те, які види транскордонного дослідницького співробітництва практикуються, близько двох третин відповіли, що вони брали участь у необов’язкому, неформальному обміні невеликими фрагментами інформації, давали або отримували відгуки про журналістську роботу поза чітко визначеними спільними проєктами.

Близько половини опитаних журналістів вже обмінялися інформацією і матеріалами для особистого користування колегами. Аналогічно, майже половина респондентів вже робили запит на одну невелику послугу в партнера за кордоном, скористалися їхнім місцевим чи тематичним досвідом, культурною приналежністю та знанням мови.

Близько половини респондентів вже мали досвід тісної співпраці у проведенні спільного розслідування чи в іншому журналістському проєкті. 45% респондентів поділилися інформацією, матеріалами та даними зі своїми зарубіжними партнерами, а трохи більше 40% підготували спільний матеріал.

За словами Анетт Хефт, відповіді показали, що менш інституціоналізовані практики і менш інтенсивні форми співпраці – більш поширені, ніж інтегрована тісна співпраця. Це пов’язано з самооцінкою респондентами свого досвіду міжнародного журналістського співробітництва: більше однієї третини оцінили себе як «дещо досвідчених», четверта частина учасників  – як «малодосвідчених», і ще одна четвертина – як «дуже досвідчених».

Перевага 1: робочий процес

Найбільші переваги транскордонного співробітництва респонденти пов’язали з процесом журналістської роботи, перш за все з взаємною підтримкою партнерів і різноманітністю точок зору. Як переваги вони вказали, до прикладу, «нові ідеї, ракурси, історії» та «більш комплексне бачення» історії.  Вони також оцінили обмін знаннями між партнерами як з точки зору «економічних і політичних процесів», так і з точки зору «різних редакційних стандартів і стратегій повідомлення». Різноманітність мов і, отже, «можливість працювати з багатомовним матеріалом» також були відзначені позитивно.

Перевага 2: вигоди

Другою важливою перевагою були індивідуальні журналістські вигоди. Респонденти оцінили розширення свого світогляду шляхом безперервного навчального процесу, який «надихає», «відкриває мої власні погляди» і «робить мою роботу більш глибокою». Як стверджує Хефт, аспект нетворкінгу також відіграє важливу роль. У дослідженні говориться про те, що журналісти, які працюють у рамках співпраці «знизу-вверх», вміють будувати особисті мережі для своїх власних цілей навіть краще, ніж журналісти, що працюють у проєктах з вибудованою згори інфраструктурою.

Перевага 3: поділ ресурсів

Ще однією перевагою є об’єднання і спільне використання ресурсів, хоча респонденти посилалися не на економічні ресурси, а здебільшого на  швидший і легший доступ до нової інформації, даних і джерел.

Перевага 4: підсумки й результати журналістської роботи

На думку респондентів, транскордонне співробітництво покращує якість і глибину повідомлень. Вони також відзначили більшу видимість і вплив своїх повідомлень, ширше охоплення – глобальне або транснаціональне, а також більшу аудиторію.

Авторка зазначає, що вигоди, згадані журналістами від співпраці знизу-вверх, не відрізнялися від тих, які були виявлені в попередніх дослідженнях, заснованих на великих обсягах даних і які фокусувалися на співпраці «згори-вниз».

Однак, за словами Хефт, у деяких випадках співробітництво «знизу-вверх» стикається з різними проблемами. Наприклад, для журналістів, долучених до Panama Papers і Paradise Papers, розібратися зі складністю проблеми і даними було найважливішим викликом.

Із якими викликами зіштовхуються учасники міжнародних журналістських проєктів? Дослідниця виокремлює такі:

Виклик 1: командна робота

Більшість проблем, порушених респондентами, обертається навколо транскордонної командної роботи. Наприклад, як труднощі були згадані «відсутність особистих зустрічей», «довгі конференції по Skype» і «дуже довге листування». Координація командної роботи часто описувалася респондентами як «складна».

Тут різниця між співпрацею «зверху-вниз» і «знизу-вверх» стає особливо очевидною, підкреслює Хефт. У той час як проєкти, що використовують підхід «зверху-вниз», надавали інфраструктуру і ресурси, наприклад, для проєктного менеджменту та планування зустрічей, проєкти з концепцією «знизу-вверх» не мали такої структури.

Респонденти сприймають співпрацю як проблемну особливо тоді, коли їхні колеги мають відмінні редакційні стандарти, методології та трудову етику.

Виклик 2: нестача ресурсів

Мізерні ресурси, як фінансові, так і часові, стали другою найбільш частою перешкодою для крос-кордонних проєктів. Ніхто не хоче фінансувати міжнародну команду впродовж тривалого  часу, сказав один респондент.  Ще один назвав перешкодою «свій і чужий завантажений графік».

Виклик 3: організація команди

Процес побудови команди респонденти вказували як ще один виклик.  Їм було складно знайти «надійного і професійного партнера», який був би «так само мотивований».

Виклик 4: зміст роботи

Респонденти вважали непростою відсутність матеріалу для їхньої журналістської історії, а також говорили про необхідність  «не загубитися у величезній кількості зібраних вами матеріалів». Також був згаданий процес пошуку тем: «Досить важко знайти теми,  цікаві для обох сторін».

Для майбутнього співпраці «знизу-вверх» у транскордонній журналістиці релевантним є те, як протистояти цим перешкодам, підкреслює Хефт. Щодо деяких викликів (приміром, комунікація чи координація) навчання може сприяти вдосконаленню та подальшому співробітництву. Тимчасом щодо інших важливими є організаційні та зовнішні фактори – йдеться, зокрема, про фінансування. Подолання розбіжностей у журналістській культурі та практиці також залишається складним завданням, наголошує авторка дослідження: потрібні «відкритість»  та «спільний спосіб мислення».

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та Twitter і підписуйтеся на щомісячну розсилку