На початку повномасштабного вторгнення Росії щоденні обов’язки українських журналістів змінилися. Медіа зосередили свою увагу на розкритті воєнних злочинів росіян та передавали докази правосуддю, сприяючи місцевим і міжнародним судовим процесам. Завдяки їхній праці, багато матеріалів стали частиною офіційних кримінальних проваджень, сприяючи притягненню винних до відповідальності. Однак, коли первинний шок від подій минув, почалося розуміння, що багато негативних суспільних явищ, які нібито зникли або припинилися — повернулися або ж нікуди й не зникали. Тоді журналісти зрозуміли, що треба повертатися, зокрема, до розслідувань корупції. На другій Bucha Journalism Conference, яка відбулася 10 травня 2024 року в Бучі (Київська область), журналісти-розслідувачі обговорювали причини такого повернення, відомі справи та виклики, з якими стикаються сьогодні.
«Ми займалися висвітленням того, що відбувається, тому що коли йде повномасштабна війна, ти бачиш загиблих цивільних. Не маючи можливості думати про щось інше, ти розповідати тільки про це», — пояснила головна редакторка Української правди Севгіль Мусаєва. Однак журналісти-розслідувачі мали вагомі причини, аби повернутись до антикорупційних справ, і ці причини були різними для кожної редакції.
Для Української правди таким поштовхом стала загибель на Донеччині Фелікса Куртаніча, який раніше допомагав редакції знімати дроном маєток проросійського олігарха Віктора Медведчука. Далі медіа почало висвітлювати надходження коштів у фірму фітнес-тренерки Яни Хланти на утримання доріг від голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка, новий автомобіль заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, маєток заступника керівника парламентської фракції Слуга народу Павла Халімона тощо. «Стало зрозуміло, що перемоги може не бути, якщо не почати “бити по руках” і говорити про всі ці речі», — додає Михайло Ткач, керівник відділу розслідувань Української правди. Він вважає корупцію в Україні «внутрішнім ворогом», із яким потрібно боротися.
Головний редактор Четвертої влади Володимир Торбіч переконаний, що для багатьох корупціонерів закриття державних реєстрів на початку повномасштабної війни зіграло на руку — прикриваючись воєнним станом, вони отримали можливість не надавати інформацію. Редакція проєкту Наші гроші повернулась до розслідувань корупційних справ з матеріалом про Артема Шила, якого призначили заступником Департаменту захисту національної державності СБУ. Головна редакторка Слідства.Інфо Анастасія Станко згадує, що у грудні 2023 року в них вийшло велике розслідування про розкрадання гуманітарних коштів Міністерством соціальної політики. Також вона згадала матеріал про очільника департаменту кібербезпеки СБУ Іллю Вітюка. Після розслідування його статків, Вітюка звільнили з посади. Севгіль Мусаєва додала, що важливим на початку 2023 року стало й розслідування про завищені ціни на продукти для військових. «Журналісти намагаються впливати на позитивні зміни у країні. Після опублікування цієї хвилі розслідувань було кілька гучних відставок. Також запустили громадську антикорупційну раду при Міністерстві оборони України, яка допомогла зекономити 7 млрд грн», — сказала Севгіль.
CEO проєкту антикорупційних розслідувань Bihus.Info Денис Бігус зазначив, що редакція причетна до близько 20 звільнень різних посадовців після публікації своїх матеріалів за останні два роки. Гарним результатом, на його думку, можуть бути звільнення або початок провадження, проте оцінити, чи це достатній вплив — важко, особливо якщо такі рішення реалізуються роками. Він додав, що реальний вплив матеріалів не в тому, що журналіст знайшов і описав, а в тому, що багато людей почули нову інформацію й погодилися з нею. Крім того, на це має бути запит від аудиторії: «Журналісти — постачальники інформації, проте без запиту не було б і впливу. Це про те, наскільки сама аудиторія змінилася, наскільки змінилися люди та як у них сформований запит на цей вплив».
Журналіст і засновник проєкту Наші гроші Юрій Ніколов додав, що до вторгнення бюджет України залежав від фінансової підтримки міжнародних партнерів на 5 %, а зараз — на 70 %. Він зауважив, що Офіс президента до вторгнення міг не зважати на вимоги європейських країн. Проте тепер, коли їхня підтримка критично важлива, прислухається до них. Міжнародні ж партнери отримують інформацію про Україну від медіа, що й формує рішення про підтримку. Саме тому надзвичайно важливими є незалежні медіа, свобода слова та активна робота журналістів як представників четвертої влади.
Анастасія Станко зазначила, що Україна піднялась на 18 пунктів у рейтингу Індексу свободи преси [станом на 2024 рік Україна займає 61 місце серед 180 країн, — автор]. Однак вона додала: «Ми побачили напади на журналістів, зокрема в регіонах, після того, як відкрилися декларації й журналісти почали писати про чиновників». Денис Бігус погодився з тим, що тиск на журналістів доволі масовий, але не системний, і водночас додав: «Тиск свідчить про відсутність контролю — ти не тиснеш на те, що контролюєш. Навіщо тобі це? Воно вже твоє. Відповідно тиск буде неминучим елементом надалі». На додачу до цього, Михайло Ткач зазначив, що коли президент у зверненні згадує про перешкоджання журналістам, це також є сигналом того, що влада розуміє серйозність ситуації. «Мені здається, “відповідальність” — це важливе слово сьогодні. Відповідальність не лише за те, які матеріали ми публікуємо, а відповідальність як відчуття того, що нова отримана нами інформація і факти можуть мати вплив у різних негативних процесах», — пояснив Михайло свою думку про стан розслідувань в Україні.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело зображення: Сергій Пірієв. На фото: Денис Бігус — CEO Bihus.Info; Анастасія Станко — головна редакторка Слідства.Інфо; Севгіль Мусаєва — головна редакторка Української правди
Стежте за нами у Facebook.
