Інтерв’ю прибічників AfD

Нещодавно Ангела Меркель вчетверте стала канцлеркою Німеччини, вигравши загальні вибори. Та очевидно, що справжнім “переможцем” цього разу стала праворадикальна партія “Альтернатива для Німеччини” (AfD), яка отримала 13% голосів. Успіх популістської політичної сили пов’язують із з ефективною медіастатегією, сформульованою перед виборами.

Інформаційний буклет, опублікований у січні, чітко окреслював, як AfD планує домінувати в новинах упродовж кампанії. “AfD не слід гребувати ретельно спланованими провокаціями, – писали автори. – Чим сильніше великі партії намагаються стигматизувати AfD за її провокативні висловлювання та дії, тим краще”. Іншими словами: “Залишайтеся в новинах будь-якою ціною”.

Попри те, що партія відкрито заявляла про такі методи – чого не могла не помітити німецька преса – ця стратегія, схоже, добре спрацювала. З такою далекою від бличкучої передвиборною кампанією AfD успішно формувала порядок денний преси та соціальних медіа, особливо Твіттера.

Всього кілька тижнів тому провідний кандидат від партії Александр Ґауланд (Alexander Gauland) потрапив у заголовки, сказавши, що німецький міністр з інтеграції Айдан Озоґуз (Aydan Özoguz), який представляє соціал-демократичну партію, має турецьке походження, але народився у Гамбурзі, має бути “переданий” до Туреччини. Пізніше Ґауланд відмовився вибачитися за расистську заяву, яка збурила бурхливе обговорення серед німецьких політиків та в медіа. Проте, Ґауланд може бути задоволений собою, адже його коментарі здобули те, що що повинні: максимальну увагу.

Ще одна ключова кандидатка, Аліс Вайдель (Alice Weidel), яку вважають поміркованим голосом партії, незабаром слідувала прикладу свого колеги. У відповідь на критичні коментарі під час теледебатів Вайдель у гніві покинула студію і негайно опублікувала заяву, в якій звинуватила ведучу в політичних упередженнях. На думку багатьох коментаторів, вона зробила це занадто поспішно, наштовхуючи на думку, що все було навмисно сплановано. Вайдель, щоправда, також може собою пишатися: після теледебатів вся увага знову була прикута до AfD.

Зрештою, перед самими виборами Александр Ґауланд зробив ще одну контроверсійну заяву під час мітингу. Він сказав, що німці мають право пишатися здобутками своїх солдатів під час першої та другої світової війни. Це заява, яку більшість німців, якби їх запитали, мабуть, назвали б аморальною. Як і раніші заклики ще одного представника AfD Бйорна Хьоке (Björn Höcke) про те, що спосіб вшанування пам’яті жертв нацистів треба повернути на 180 градусів.

Ці тактичні ходи майже завжди відбуваються за тим самим  сценарієм і майже завжди досягають бажаного ефекту. Кожна провокація супроводжується галасом у пресі та серед політиків. AfD тоді спокійно заперечує, що щось робить не так і зображує себе жертвою “брехливої журналістики”, хоча таємно святкує своє перебування в центрі уваги.

Не треба мати багату уяву, щоби побачити, чому популістська партія поводилася так упродовж кампанії. По-перше, це мобілізувало найрадикальніших виборців AfD і тих, хто розчарувався в інших партіях, але ще не визначився, чи віддати свій голос на користь самопроголошеної “альтернативи”. Чим більше на AfD нападають, тим легше їм казати, що преса упереджена і німецький “істеблішмент” не хоче успіху їхньої партії – заяви із політичного сценарію Дональда Трампа, які, тим не менш, допомогли задобрити скептиків.

Згідно з опитуваннями громадської думки, популярність антиемігрантської партії впродовж кампанії зростала: від 7% у червні до 12%. В той же час, їхня програма увійшла в публічні дебати і широко обговорювалася, часом активніше, ніж програми їхніх суперників.

AfD “домінувала” в німецькому Твіттері

Нещодавнє дослідження твіттер-трафіку впродовж виборчої кампанії в Німеччині, проведене в рамках проекту Оксфордського інституту інтернету про комп’ютеризовану пропаганду, виявило, що із близько одного мільйона проаналізованих твітів хештеги, пов’язані з AfD, з’являлися у понад 30%. Автори звіту роблять висновок, що права партія ”повністю домінує” в німецькому політичному твіттер-трафіку. Ця платформа використовується в Німеччині не так широко, як в інших країнах, але багато журналістів послуговуються нею. Отже, хоч досі незрозуміло, наскільки стратегія AfD у соцмережах вплинула на виборців, їхня присутність там однозначно допомогла звернути увагу німецьких медіа.

Фото: Flickr CC, Opposition24.de