Коли зникають локальні медіа, громада втрачає набагато більше, ніж просто новини. Зникають життєво важливі канали комунікації про громадську безпеку, охорону здоров’я, освіту, економічний розвиток та локальні ініціативи. В умовах криз та воєн такі інформаційні розриви становлять пряму загрозу не лише конкретним територіям, але й національній стійкості держави. Українська журналістика зіткнулася з безпрецедентним викликом, який тихо розгортається в серці країни — на заході та в центрі держави. Більша частина адміністративних районів цих регіонів перетворюються на справжні “новинні пустелі”, де місцеві мешканці позбавляються права бути повноцінно проінформованими.

«Новинні пустелі» — це термін, що позначає сільські чи міські громади або цілі райони, які мають обмежений або взагалі відсутній доступ до місцевих новин та інформації про ключові проблеми громади. Такі території характеризуються відсутністю незалежних місцевих редакцій, які могли б висвітлювати важливі аспекти життя громади: надзвичайні ситуації, громадську безпеку, охорону здоров’я, освіту, транспорт, навколишнє середовище, політику, управління, економічний розвиток та громадські ініціативи.

«Новинні пустелі» класифікуються за трьома рівнями: «здоровий» район (два або більше незалежних медіа), «частково здоровий» (одне незалежне медіа або висвітлення з інших районів) та «нездоровий» (повна відсутність місцевих медіа). В умовах війни поява таких інформаційних вакуумів становить пряму загрозу демократії та національній стійкості, оскільки громади втрачають можливість отримувати актуальну, незалежну та контекстуальну інформацію про локальні процеси.

Дослідники з Media Development Foundation (MDF) розкрили тривожну картину українського інформаційного ландшафту. У рамках свого дослідження вони опитали 37 керівників місцевих медіа і провели 12 детальних інтерв’ю з медіаменеджерами зі всіх куточків країни — від заходу до сходу, від півдня до півночі. Результати вразили: три чверті адміністративних районів Західної та Центральної України опинилися в зоні ризику, адже з 61 району в 13 областях лише небагато можна назвати інформаційно «здоровими». Ще більш драматична ситуація в Чернівецькій та Закарпатській областях — жодного району зі стабільним інформаційним забезпеченням. Цей зловісний «дзвіночок» оголює глибоку кризу в локальних медіа, яка потребує негайного втручання. 

Дослідження виявило кричущу нерівність у грантовій підтримці українських медіа — фактор, що може пояснити глибоку кризу місцевих редакцій. На сході України гранти забезпечують 93% доходів регіональних медіа, тоді як на заході цей показник становить лише 45%. Ця диспропорція чітко простежується в тилових областях, віддалених від лінії фронту, таких як Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та ще п’ять центральних областей — Вінницька, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська й Дніпропетровська.  

Однією з причин такого перекосу є пріоритети грантодавців: їх значно більше цікавлять інвестиції у висвітлення воєнних подій та підтримка медіа, що працюють у регіонах, близьких до зони бойових дій. Як наслідок, навіть маленька газета зі Слов’янська має більше шансів на виживання, ніж велика радіостанція у Бродах.

Дослідники звертають увагу: фізична близькість до війни, безумовно, впливає на медіаландшафт, але не менш важливі історичні, соціально-економічні та політичні чинники. Регіони, що залишаються відносно далеко від бойових дій, ризикують перетворитися на інформаційні пустелі, адже грантове фінансування, на якому тримаються чимало медіа, просто не доходить до цих територій. Такий розрив ставить під загрозу не лише самі редакції, але й життєво важливу інформаційну екосистему громад.

Фінансова пастка

Опитування також показало, що 38% медіа на заході України назвали ризик втрати фінансування головним ризиком у 2023 році. За підсумками дослідження, лише 12% локальних редакцій мали фінансування коштом комерційної діяльності. Решта 80% регіональних редакцій повністю залежали від грантового фінансування, причому доходи від реклами становили не більше 10% від загального доходу. Ці дані підтверджують системну кризу місцевої журналістики в Україні. 

Місцеві медіа потерпають від системної кризи, що виявляється у перманентному пошуку фінансування, постійному написанні грантових проєктів та хаотичному розвитку редакційних колективів. Це призводить до виснаження журналістських команд, надмірного адміністративного навантаження та відсутності можливості довгострокового планування. Низький рівень заробітної плати, брак стабільного інституційного фінансування та додаткові складнощі, пов’язані з воєнним станом, спричиняють глибоку кадрову кризу в регіональних медіа, змушуючи професіоналів шукати альтернативні джерела доходу або взагалі полишати професію.

Причини деградації місцевої журналістики комплексні. Економічна криза, спричинена війною, нищить медійний ландшафт. Редакції животіють у постійному пошуку грантів, страждають від мінімальної реклами, низьких зарплат та професійного вигорання журналістів. Кожен такий медійний осередок — це не просто організація, а фактично останній бастіон демократичної комунікації на місцях.

Голос громад

Війна радикально змінила медійне середовище. Якщо раніше локальні журналісти були просто літописцями місцевих подій, то зараз вони перетворилися на критично важливу ланку національної безпеки. Вони не лише інформують, але й підтримують горизонтальні зв’язки в громадах, допомагають людям орієнтуватися в складній реальності.

Експерти б’ють на сполох: без термінового втручання ми ризикуємо втратити цілі інформаційні екосистеми в українських регіонах. Вони пропонують негайно створити спеціальні грантові програми для вразливих територій, запровадити довгострокову підтримку редакцій та постійно моніторити інформаційний ландшафт країни.

Ключова теза полягає в тому, що підтримка локальних медіа повинна бути стратегічною та довгостроковою. Короткострокові грантові проєкти, попри їхню важливість, не можуть забезпечити стабільність місцевих редакцій. Натомість інституційні програми розвитку, які надають можливість медіаорганізаціям вибудовувати власні фінансові стратегії, здатні суттєво підвищити життєздатність регіональних медіа. Це особливо актуально для західних і центральних регіонів України, які потребують не лише термінової підтримки, а й системного інвестування в інформаційну екосистему.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Media Development Foundation.

Стежте за нами у Facebook.