Кожна людина має своє уявлення про війну, руйнування та страждання. Окрім інформування, воєнна фотографія відіграє ключову роль у сприйнятті таких конфліктів, як війни на Близькому Сході та в Україні, створюючи емоційний зв’язок із глядачем.

«Я вважаю, що фотографія повинна звертатися до глядача емоційно, а також інформувати — і не обов’язково лише через зображення смерті та руйнування», — каже військова фотографка Юстина Мельникович. Вона бачить свою роботу як прямий канал зв’язку з глядачами у віддалених куточках світу.

Новинна журналістика, що ґрунтується на фактах, часто робить справжню жорстокість війни абстрактною та невловною. Це ставить перед фотографами, журналістами та редакційними командами надзвичайні етичні виклики. Зображення подій є важливим інструментом для формування всебічної картини реальності.

Репортери постійно мають замислюватися над тим, як повністю відобразити обставини, використовуючи суміш абстрактних ілюстративних та реалістичних фотографій, не переходячи етичних меж. Це вимагає не лише постійної уваги та дотримання етичних норм, але й здатності дивитися на події зі співчуттям.

Між реальністю та емпатією

Як зазначає Бемер (Behmer, 2022), воєнна фотографія може виконувати різні функції: документування, надання доказів, передача інформації, пропаганда або цілеспрямована інсценізація. Саме тому особливо важливо, щоб журналісти сприяли глибокому розумінню воєнних подій через автентичні та контекстуальні репортажі, надаючи аудиторії можливість правильно інтерпретувати та класифікувати зображення.

Під час перегляду фотографій і зображень вирішальну роль відіграють складні процеси візуального фреймінгу, які формуються досвідом, стереотипами, захисними механізмами та звичками перегляду. Ці процеси впливають як на фотографів і редакторів під час вибору сюжетів і перспектив, так і на глядачів при інтерпретації та оцінці автентичності зображень (Knieper/Saleh 2005, с. 246-249). Така динаміка вимагає ретельного дослідження фактів та категоризації фотографій у відповідному контексті.

Про важливість контексту свідчить відома світлина американського фотографа Спенсера Платта, зроблена під час війни в Лівані 2006 року. На ній зображені стильно вбрані молоді люди, які проїжджають зруйнованими кварталами в кабріолеті, виглядаючи при цьому незворушними та допитливими. Без належної контекстуальної категоризації це викликало хибні припущення щодо сюжету та передісторії фотографії. Насправді ці молоді люди були жертвами війни, які лише після втечі дізнались про масштаби руйнування своєї батьківщини (Putz, 2007).

Глибока близькість без порушення особистих меж – шанобливе ставлення до жертв

Етичний виклик у показі зображень воєн та пов’язаних із ними людських страждань полягає, зокрема, у «правдивості та повазі до людської гідності» – ця цінність визначена як «найвища» у розділі 1 Кодексу німецької преси (Deutscher Presserat, 2022).

Клаудія Паганіні, професорка медіаетики Мюнхенської школи філософії, в інтерв’ю Süddeutsche Zeitung (2022) підкреслює, що зображення жертв у медіависвітленні мимоволі ставить тих, кого зображують, у центр уваги. Проблема полягає в тому, що в центрі уваги перебуває не доля загиблої, пораненої чи травмованої особи, а радше «наративна розповідь», яку мають намір передати.

«Коли йдеться про воєнні репортажі, я насамперед думаю про особисті права жертв, які зображені, про приватність і повагу», — Клаудія Паганіні.

Однак часто саме такі особисті фотографії стають центром суспільної уваги. Тому фотографи та журналісти іноді вдаються до радикальних методів візуального дизайну, щоб зобразити страждання та отримати економічну вигоду (Paganini, 2022; Behmer, 2022).

Яскравим прикладом є знаменита фотографія «Napalm Girl» фотографа Хуйна Конга, на якій зображена кричуща, сильно обгоріла оголена дівчинка (Фан Ті Кім Фук), обличчя якої можна чітко розгледіти. З етичного погляду, вкрай сумнівно не надавати жодної підтримки безпорадним людям у травматичних ситуаціях, а натомість документувати їхні страждання і смерть. Крім того, проблематичним може бути не лише використання імен і «демонстрація» зображених, але й приховування їхніх імен, оскільки це сприяє деперсоналізації (Behmer, 2022, с. 460-465).

Воєнна фотографія як етичний баланс

У своєму есе «Образи жаху: етичні міркування медіа щодо воєнної фотографії» Бемер (Behmer, 2022) підкреслює, що хоча зображення є більш значущими, ніж слова, лише в контексті тексту вони можуть створити емоційну близькість і реалістичне відображення дійсності. Однак не обов’язково показувати конкретних людей; інші ракурси, наприклад, спустошені вулиці, також можуть підкреслити руйнівність і жорстокість війни (Paganini, 2022).

Поширення цифрових медіа кардинально змінило спосіб створення та отримання зображень. Цифрові фотографії поширюються масово і майже без цензури. Такі платформи, як Instagram, YouTube і Snapchat, дозволяють швидко й широко розповсюджувати зображення війни, які часто є емоційно зарядженими та передають відчуття безпосередності.

Як зазначає Бемер (Behmer, 2022), можливість надати аудиторії цілісну картину часто вимагає від фотографів наближення до жертв. Це завжди, без винятків, має відбуватися з ретельним дотриманням етичних і людських стандартів. Тому журналісти несуть підвищену відповідальність за висвітлення війни та кризових ситуацій і повинні діяти делікатно й уважно, щоб уникнути перетину етичних меж (Paganini, 2022).

Бібліографія

Behmer, M. (2022). Bilder des Grauens: Medienethische Überlegungen zur Kriegsfotografie. Communicatio Socialis, 55(4), 454–467. https://doi.org/10.5771/0010-3497-2022-4-454

Bildung, B. F. P. (2022, January 28). Krieg in den Medien. Retrieved from https://www.bpb.de/themen/medien-journalismus/krieg-in-den-medien/130580/krieg-in-den-medien/

Bosch, A. (2014). Wir Versehrten. Zur Fotografie des Leids und der Gewalt. Iz3w (Bde. 34–34). Abgerufen von https://www.archiv.soziologie.phil.uni-erlangen.de/system/files/wir_versehrten.pdf

Deutscher Presserat (2022): Pressekodex. https://www.presserat.de/pressekodex.html.

Deutschlandfunk.de. (n.d.). Fotografie  – Ein Medium im Bedeutungswandel. Retrieved from https://www.deutschlandfunk.de/fotografie-ein-medium-im-bedeutungswandel-100.html

Knieper, Thomas/Saleh, Ibrahim (2015): Die audiovisuelle Medienberichterstattung über das Massaker von Marikana: Bestimmt die Weltanschauung die Sicht der Dinge? In: Reer, Felix/Sachs-Hombach, Klaus/Schahadat, Schamma (Hg.) (2015): Krieg und Konflikt in den Medien. Multidisziplinäre Perspektiven auf mediale Kriegsdarstellungen und deren Wirkungen. Köln, S. 241-278.

Langenau, L. (2022, 2. Mai). Sollen Medien die Toten im Krieg in der Ukraine zeigen? Süddeutsche.de. Abgerufen von https://www.sueddeutsche.de

Langendonck, G. (2007, 1. März). Glamour in Trümmern. Abgerufen von https://www.zeit.de/2007/10/Beirut

Paul, G. (2005). Die Geschichte hinter dem Foto. Authentizität, Ikonisierung und Überschreibung eines Bildes aus dem Vietnamkrieg. Zeithistorische Forschungen – Studies in Contemporary History, 2(2), 224–245. https://doi.org/10.14765/zzf.dok-2007

Pressekodex. (n.d.). Retrieved from https://www.presserat.de/pressekodex.html

Putz, U. (2007, February 27). a-41d092c2-0001-0001-0000-000000468976. DER SPIEGEL, Hamburg, Germany. Retrieved from https://www.spiegel.de

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 15 липня 2024 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Amber Clay/Pixabay.

Стежте за нами у Facebook.