Інтерв’ю з людьми, які пережили травматичні події, — одне з найскладніших завдань, з якими можуть стикатися журналісти. Особливо стресовою формою журналістської роботи є так званий «death knock» — ситуація, коли журналісти беруть інтерв’ю у членів сім’ї або друзів після раптової смерті близької людини (Duncan, 2012). Попри емоційні та етичні виклики, пов’язані з такими завданнями, їх часто доручають журналістам на початку кар’єри, які можуть мати зовсім небагато досвіду роботи з травматичними ситуаціями.
У нещодавно опублікованому дослідженні «The Journalist Always Rings Twice? Preparing Journalism Students to Interview Those Caught up in Trauma» Ґленда Купер досліджує, як форум-театр — підхід, що використовує рольові ігри, перформанс та обговорення для аналізу реальних життєвих ситуацій, — може допомогти студентам-журналістам краще зрозуміти складність інтерв’ю у форматі «death knock». У 2023–2025 роках у межах курсу з етики було проведено три воркшопи зі студентами-журналістами останнього року навчання. Спочатку студенти обговорювали етичні питання, пов’язані з висвітленням травматичних подій, а потім за допомогою технік форум-театру брали на себе ролі журналістів, фотографів та членів сімей, які втратили близьких.
У цій статті EJO ми узагальнюємо основні результати цього дослідження:
Спростування стереотипних уявлень про «death knock»
На початку воркшопів багато студентів висловлювали дискомфорт і невпевненість щодо «death knock». Вони пов’язували цей формат із вторгненням у приватне життя, нечутливістю та ризиком завдати ще більшої шкоди сім’ям, які переживають втрату. Однак у міру того, як воркшопи тривали, студенти почали усвідомлювати, що родичі померлих іноді самі можуть хотіти поговорити з журналістами, тому що прагнуть, аби про їхню близьку людину пам’ятали, щоб її досвід був почутий або щоб увагу привернули до ширших суспільних проблем.
Рольові ігри для розвитку емпатії та впевненості
Вправи з форум-театру спонукали студентів подивитися на ситуацію з позицій усіх її учасників. Завдяки рольовим іграм вони могли дослідити різні обставини, мотивації та припущення, з якими кожна людина могла прийти до цієї зустрічі. Можливість зупиняти, відтворювати та змінювати сцени допомогла студентам експериментувати з альтернативними підходами у безпечному середовищі.
Замість того щоб просто обговорювати етичні принципи, вони могли перевірити на практиці конкретні рішення — наприклад, як журналіст представляється, чи варто приймати чашку чаю і коли починати ставити запитання. Студенти зазначали, що такі вправи допомогли їм побачити і журналістів, і співрозмовників як складних, багатогранних людей, а також замислитися над тим, як невеликі прояви емпатії можуть впливати на результат інтерв’ю.
Розвиток більш чутливих практик інтерв’ювання
Після воркшопів студенти повідомили, що стали впевненіше підходити до інтерв’ю з людьми, які переживають травму, і краще усвідомлювати емоційний вплив такої роботи як на сім’ї, так і на самих журналістів. Багато хто сказав, що тепер приділяв би більше часу підготовці до «death knock»: зокрема, вивчив би життя померлої людини, врахував культурні чи релігійні особливості та ретельно продумав, як і коли виходити на контакт.
Студенти також наголосили на важливості дати співрозмовникам певний контроль над ситуацією. Серед запропонованих ними підходів — зв’язатися із сім’єю ще до того, як приїжджати до її дверей, і дати людям час на переживання втрати.
Важливою темою, яка також виникла під час обговорень, стала необхідність олюднювати героя, а не просто збирати інформацію. Кілька студентів зазначили, що воркшопи змінили їхнє розуміння того, що робить інтерв’ю з людиною, яка переживає травму, хорошим. Вони усвідомили, що успішне інтерв’ю — це не лише про те, щоб поставити «великі» запитання, а й про те, щоб вибудувати довіру завдяки уважній комунікації, співчуттю та повазі.
Що це означає для журналістської освіти
Дослідження показує, що форум-театр може створити для студентів-журналістів цінний «безпечний простір для сміливих дій» (brave space), де вони можуть потренуватися реагувати на складні ситуації ще до того, як зіткнуться з ними у професійній роботі. Поєднуючи теорію з практичним досвідом, цей підхід допомагає студентам розвивати емпатію, етичну чутливість та впевненість.
—
Ця стаття ґрунтується на оригінальному дослідженні:
Cooper, G. (2026). The Journalist Always Rings Twice? Preparing Journalism Students to Interview Those Caught up in Trauma. Journalism Practice, pp. 1–20. https://doi.org/10.1080/17512786.2026.2693187
Цей текст було вперше опубліковано 20 липня 2026 року на англійському сайті EJO. Українською переклала Олександра Ярошенко.
Погляди, висловлені на цьому сайті, належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.
Tags: інтерв'ю, інтерв'ювання, етика, етика журналіста, журналістська етика, журналістська освіта, методи дослідження, освіта, професійна етика, травма
