У багатьох африканських країнах квір-люди залишаються поза межами суспільної видимості через правову заборону та поширене соціальне табуювання.

Репрезентація квір-людей в африканських медіа залишається суперечливою та глибоко контекстуалізованою проблемою, що формується під впливом політичних, соціокультурних, історичних і правових чинників. Попри окремі позитивні зрушення в деяких регіонах континенту, ЛГБТК+ спільнота загалом продовжує зіштовхуватися зі значними бар’єрами на шляху до видимості, легітимізації та інклюзії. У такому середовищі медіа стають простором двоїстої дії — одночасно засобом репресії та можливістю для опору домінантним наративам.

Із 64 країн, де гомосексуальність офіційно криміналізована, близько половини розташовані на африканському континенті. Це створює умови для ворожої тональності в медіапросторі, де ЛГБТК+ особи часто стають об’єктами стигматизації, насильства та виключення з публічного дискурсу. Навіть у тих країнах, де одностатеві стосунки прямо не заборонені, позитивне зображення квір-спільноти в медіа систематично обмежується. Як зазначають Джеймс Маінгі Гататва, Маргарет Джууко та Емануель Муньярукумбузі у статті «Доброта — це далека і невловима реальність: аналіз впливу дискримінації на психічне та сексуальне благополуччя ЛГБТ-молоді серед біженців у Кенії» (у збірці Queer and Trans African Mobilities, 2022), механізми цензури, залякування в редакціях та заборони тих медіа, які «пропагують гомосексуальність», суттєво ускладнюють формування альтернативного, підтримувального медіадискурсу.

У контексті зростання впливу правих християнських фундаменталістських рухів по всьому світу спостерігається посилення репресивних правових режимів щодо ЛГБТК+ спільноти, зокрема в таких країнах, як Нігерія та Уганда. Уряди цих країн не лише посилили чинні заборони на одностатеві стосунки, а й повторно запровадили кримінальні норми, що були скасовані раніше. Ці законодавчі ініціативи супроводжуються системною дискримінацією: ув’язненнями, поліцейським насильством, випадками самосуду та утисками на робочому місці. 

Значну роль у підтримці гомофобних наративів відіграють державні медіа

У багатьох африканських країнах вони транслюють ідеологічно вмотивовані повідомлення, в яких ЛГБТК+ ідентичність представляється як «неафриканська» або така, що загрожує традиційним культурним цінностям. Згідно з даними Дослідницького центру медіа та журналістики, на які посилається Рада з питань преси Південної Африки, понад 84% державних медіаорганізацій у 170 країнах світу вказують на брак редакційної незалежності. Така ситуація створює сприятливі умови для маніпулятивного висвітлення питань, пов’язаних з правами людини, зокрема правами ЛГБТК+. 

Наприклад, медіа в Уганді зазнають критики за упереджене висвітлення тематики ЛГБТК+ та за посилення гомофобних настроїв через неетичну журналістську практику. У Кенії провідні медіа нерідко ретранслюють офіційну риторику, яка подає представників квір-спільноти як загрозливих або морально неприйнятних. Як зазначають Джууко та ін. (2022), такі зображення сприяють як державному, так і суспільному переслідуванню квір-людей, поглиблюючи їхню маргіналізацію та ускладнюючи доступ до правового захисту та можливостей для самореалізації.

Водночас південноафриканські медіа демонструють відносно збалансовані підходи до репрезентації ЛГБТК+ тематики. За результатами дослідження Браяна Пеллота, проведеного для Фонду Аркаса у 2020 році, Південна Африка показала найвищі результати за шістьма параметрами, що оцінювали якість та об’єктивність медіа. Проте навіть у цьому контексті більшість публікацій зосереджуються на різних формах насильства, з якими стикається квір-спільнота. Це вказує на сталість проблем дискримінації: згідно з соціологічними даними, 61% південноафриканців досі не вважають гомосексуальність прийнятною в суспільстві.

Надія завдяки незалежним цифровим платформам

Попри структурні бар’єри та репресивні медійні середовища, африканські медіа мають потенціал сприяти захисту прав ЛГБТК+ спільнот та формуванню більш інклюзивного суспільного дискурсу. Особливу роль у цьому відіграють незалежні цифрові платформи, які дедалі частіше стають альтернативними просторами для видимості, опору та солідарності. Їхня відносна автономність від державного контролю дозволяє уникати цензури, характерної для офіційних медіа, й забезпечувати вільніше поширення контрнаративів.

Активне використання цифрових медіа — таких як TikTok, Instagram чи подкаст-платформи — відкриває нові можливості для саморепрезентації, спільнотворення та адвокації. Ці простори особливо цінні для ЛГБТК+ спільнот, оскільки дозволяють оминати традиційні медіа «ворітників» й транслювати свої голоси безпосередньо. У віртуальному середовищі квір-люди можуть ділитися особистими історіями, вибудовувати мережі підтримки та публічно артикулювати свої права, що в умовах обмеженої фізичної безпеки та інституційної дискримінації набуває особливого значення.

Квір-мігранти в медійному полі

Зв’язок між медіа, міграцією та квір-ідентичністю в африканському контексті докладно аналізують Джууко та ін. (2022), звертаючи увагу на те, як ЛГБТК+ шукачі притулку й біженці взаємодіють із медійним простором. У країнах, де ЛГБТК+ особи зазнають системної дискримінації, зокрема в Кенії, цифрові медіа стають критично важливими інструментами для контрнаративів. Онлайн-платформи відіграють вирішальну роль у документуванні порушень прав, висвітленні повсякденних викликів та мобілізації міжнародної підтримки. Таке цифрове сторітелінг-практикування дозволяє квір-біженцям не лише заявити про свою присутність, але й чинити опір гомофобним публічним дискурсам.

За умов дотримання журналістської етики та відповідального сторітелінгу, медіа — як незалежні, так і мейнстримні — можуть виступати не лише платформою для представництва, але й агентом суспільної трансформації. Через інклюзивне висвітлення та адвокацію медіа здатні сприяти перегляду політик щодо ЛГБТК+ біженців та формуванню більш толерантного ставлення до них. 

Попри певні позитивні зрушення, медіапейзаж на значній частині африканського континенту досі залишається ворожим до квір-спільнот, особливо у країнах, де гомосексуальність перебуває поза законом. Саме тому роль медіа — у формуванні відкритого, справедливого й інклюзивного суспільства — є надзвичайно важливою і вимагає послідовного впровадження інноваційних підходів до висвітлення квір-досвідів у контексті міграції.

Ця стаття була вперше опублікована 11 лютого 2025 року на сайті Африканської мережі журналістської освіти та на німецькому сайті EJO 27 березня 2025 року. Перекладено Олександрою Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.