Після захоплення Інтернетом значної частини доходів новинних медіа, у його представників з’явилась важливіша мета – надання актуальних новин (англ. мовою – «hard news»). У той час як багато новинних організацій, у тому числі BBC, продовжують звільняти журналістів, скорочуючи витрати, платформи активістів розширюють свою діяльність, не обмежуючись роллю посередників у політичних дискусіях та формуванні порядку денного, а й виступаючи джерелом новин. Таких платформ існує декілька, наприклад, 38 Degrees та Change.org. Проте заснована на фінансуванні самих користувачів платформа Avaaz.org, яка нещодавно запустила власний новинний сервіс, є найбільш популярною сьогодні. Більше того, Avaaz є однією з перших новинних організацій, що повністю використала переваги цифрової ери.

Проект Avaaz, що перською та кількома іншими мовами означає «голос», був запущений у 2007 році ініціативною групою Res Publica і онлайн спільнотою Moveon.org. Це соціальна мережа, що має на меті «скоротити розвив між світом, у якому ми живемо, і світом, у якому ми б хотіли жити». Як і решта соціальних мереж, на цій платформі кожен охочий може виступити із закликом, проте Avaaz використовує комплексну систему критеріїв, за якими визначається, чи заклик є виправданим. Менеджмент організації стверджує, що демократичний порядок денний гарантований фінансуванням виключно за рахунок внесків членів організації. В інтерв’ю виданню The Guardian два роки тому Рікен Пател (Ricken Patel), один із співзасновників Avaaz, назвав членів платформи її керівниками. Заклики на платформі різняться від створення тиску на політичні партії і авторитарні режими до боротьби з екологічними проблемами. Хоча Avaaz не надає жодних платних послуг і вся інформація на сайті знаходиться у вільному доступі, у 2011 році було зібрано понад 7 мільйонів доларів пожертв, що на 6 мільйонів більше, аніж 5 років тому.

Значна частина інформації, яка надходить від людей через їхні заклики, дозволяє Avaaz створювати новинний контент і сприяє перетворенню платформи на новинну. Підтриманий 97% членів платформи, проект Avaaz Daily Briefing був запущений минулого вересня. Згідно з описом в електронному листі, розісланому всім користувачам платформи, новинний ресурс надаватиме «різноманітний, продуманий і більш точний контент щодо протестів, уникаючи сенсаційності». Цьогорічне опитування, проведене керівництвом Avaaz, свідчить про те, що 65% респондентів підтримують розширення проекту Avaaz Daily Briefing.

Досі важко уявити, яким чином новинні історії на Avaaz відрізнятимуться від новинних історій у традиційних медіа у контексті їхньої об’єктивності і точності. Тут постає кілька запитань. Хто пише історії? Хто надає інформацію? Як можна перевірити інформацію? Чи надане слово протилежній стороні? Якими є аргументи протилежної сторони? Будь-яке поважне медіа повинне задавати собі ці питання. Тому навряд чи контент, створений на Avaaz Daily, буде більш точним, що могло б відрізняти цю платформу від традиційних медіа. Натомість, платформа може надавати «ширший контент», проаналізувавши величезну базу користувачів, ініціатив та дій, що формується 115 мільйонами користувачів з усього світу. Висвітлення тем, які є емоційно ближчими для аудиторії, є одним із найбільш очевидних шляхів використання платформи. Знаходження важливих історій раніше за традиційні медіа є ще однією перевагою такої платформи.

З іншого боку історії на Avaaz – це більше, ніж просто статті. Avaaz не має на меті повідомляти про новини біржових ринків або розважальні новини. Сферою висвітлення є виключно історії, що потребують активних дій від громадськості. Найчастіше ці історії мають політичне забарвлення і дозволяють громадянам долучитись до ініціативи, яка приверне увагу можновладців або через заклик, або через ініціювання публічних дебатів.

Критики вважають, що Avaaz перетворює політичний активізм у лінивий «кліктивізм», проте керівництво мережі не погоджується із цим. У нещодавній статті, опублікованій у The Guardian, керівник ініціатив Avaaz Еліс Джей (Alice Jay) у відповідь на критику каже: «Ніхто не називає Ганді «ходячим активістом» (англ. мовою «walktivist») або Росу Паркс «сидячою активісткою» (англ. мовою «sitavist»). Інтернет є тим середовищем, де відбуваються зміни…». Важко судити, на чиєму боці – правда. Дивно, що в академічній науці дуже мало уваги присвячено вивченню наслідків онлайн активізму на журналістику і медіа та його впливу на розвиток важливих політичних питань. Проте на практиці Avaaz перетворився зі звичайного онлайн засобу для закликів на складну ініціативну організацію. За словами The Guardian, іронічним є те, що одна з кампаній, яка змусила членів Avaaz вийти з комфортної зони онлайну в офлайн на вулиці Лондону, була кампанія 2011 року проти Руперта Мердока. Відповідно до податкового звіту Avaaz, який став доступним на їхньому сайті, значна частина зібраних коштів використовувалась на фінансування активістських програм. У 2011 році проект Avaaz надав сирійським активістам супутникові телефони, що дозволило їм обійти комунікаційну блокаду. На сьогодні навіть журналісти з традиційних медіа все більше звертаються до Avaaz як джерела інформації, беруть експертні коментарі у керівництва Avaaz та кількісні дані, що показують рівень підтримки громадськістю певної ініціативи.