Минулого тижня у Національному Університеті «Києво-Могилянська Академія» відбувся круглий стіл, присвячений стану медіадосліджень в Україні та перспективам їхнього розвитку. Своїм досвідом поділились як представники української наукової спільноти, так й іноземні колеги. Запровадження докторської програми з масових комунікацій стало головним питанням для обговорення.

На сьогодні сферу медіа не ототожнюють лише з практичною журналістикою. Галузь масових комунікацій охоплює також медіадослідження та якісну журналістську освіту. Налагоджена співпраця усіх трьох елементів є запорукою ефективної медіа індустрії. В Україні поки не можна говорити про успішну медійну тріаду, проте окремі інституції роблять впевнені кроки у напрямку фахових наукових досліджень і трансформації освітньої системи у сфері журналістики.

Учасники круглого столу погодились, що головною проблемою української освіти та журналістської підготовки зокрема є перехід на освітні рівні за традиційною для західного світу схемою: бакалавр – магістр – доктор. Якщо ступені бакалавра та магістра вже впроваджені, то питання з підготовкою і визнанням докторантів на українському просторі залишається відкритим. Директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко пояснив, що вирішити ситуацію можна завдяки внесенню змін до чинного Закону України «Про вищу освіту». Але попри зобов’язання України прийняти нову версію Закону до 2010 року, жоден із запропонованих проектів досі не був затверджений.

Під час круглого столу обговорювались також і позитивні досягнення окремих університетів у переході на нові освітні рівні. Так наприклад, у 2008 році Національний Університет «Києво-Могилянська Академія» запровадив перші докторські програми PhD за західним зразком. Тоді ж під егідою Могилянської школи журналістики стартувала докторська програма з масових комунікацій. Сьогодні вона вже має перших випускників – власників українського та іспанського дипломів PhD, оскільки програма була реалізована у співпраці з Автономним Університетом Барселони (Іспанія).

Виходячи з власного досвіду, учасники дискусії виявили кілька переваг докторантури, на відміну від звичної аспірантури. По-перше, на їхню думку, ліквідація ступеня кандидата наук і введення єдиного для більшості країн ступеня доктора філософії означає інтеграцію України у світову наукову спільноту. По-друге, докторантура надає науковцям доступ до англомовних джерел і передбачає підготовку дисертацій іноземною мовою. Це, безперечно, підвищує якість наукових досліджень в Україні – вважає Михайло Винницький, директор Докторської школи НаУКМА. По-третє, докторська програма передбачає активну співпрацю з іноземними колегами. Освіта на останньому третьому рівні характеризується значною мобільністю науковців, що сприяє знайомству з досвідом інших країн.

За словами директора Могилянської школи журналістики Євгена Федченка, докторська програма з масових комунікацій мала перед собою кілька завдань. Першою метою було започаткування наукового підґрунтя, на якому б базувалась Могилянська школа журналістики. «Така наукова база дозволила генерувати нові знання зсередини Школи, започаткувала власні традиції наукових досліджень і стала джерелом молодих викладачів, які у подальшому ставали науковими керівниками і експертами», – розповідає Євген Федченко. Другим завданням було проведення наукових досліджень у сфері комунікацій, яких потребував медіаринок. Акцент робився на якісних дослідженнях, які б пояснювали природу і причини процесів, що відбуваються у сфері журналістики, і цим могли сприяти удосконаленню в роботі медіа установ.

Країни Західної Європи та США давно пішли шляхом співпраці медіаіндустрії з дослідниками. Наприклад, видання The Daily Telegraph вивчає, на який часовий проміжок припадає найактивніше читання газети з айпадів. Британське видання The Economist проводить фокус-групи серед тих, хто не читає журнал, намагаючись виявити їхнє уявлення про типового покупця журналу. Таким чином, якісні дослідження пропонують знання про аудиторію медіа та тонкощі функціонування ЗМІ, які можна ефективно монетизувати. «Аби досягти високого рівня журналістики в Україні, потрібні не лише якісний ринок освітніх послуг і кваліфіковані фахівці, а й успішна бізнес модель. Остання, в свою чергу, передбачає планування принаймні на найближчі 5-10 років. Стратегічне планування можливе лише завдяки професійним медіадослідженням», – пояснює Олександр Власенко, керівник проектів у напрямку «Освіта» Благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».

Одна з основних тенденцій, що спостерігається у докторській освіті з масових комунікацій – її інтернаціоналізація. Цей тренд підтверджується не лише співпрацею науковців з різних країн, а й важливістю медіа досліджень для світової спільноти і їхнім виходом за межі однієї країни. Українські медіадослідники формують інтерес до реалій у нашій країні, популяризують приклади вдалої журналістської діяльності і аналізують проблемні аспекти, даючи можливість колегам уникнути аналогічних складнощів. Карлес Лоренс Малукер (Carles Llorens Maluquer), професор факультету комунікацій Автономного університету Барселони (Іспанія) відзначає, що здобуття українськими докторантками іспанського диплому PhD – це досягнення не лише для України, а й для Іспанії. «Ми взяли безпосередню учать у формуванні молодих дослідників. В результаті Іспанія також отримала три фахових наукові роботи. Це означає, що ми розвиваємо освіту і науку, а відповідно – формуємо краще суспільство», – стверджує професор. Директорка Школи журналістики в Університеті Кентукі (США) Бет І. Барнес (Beth E. Barnes) додає, що на сьогодні у США на докторській програмі вчиться багато іноземців. Завершивши свої наукові дослідження, вони або залишаються працювати у США, або ж повертаються додому з новим досвідом і знаннями.

За словами американської професорки, однією з проблем медіадосліджень у США є брак фінансування. Аналогічні труднощі мають і решта країн, у тому числі Україна. Відсутність грантів і потреба в активному пошуку грошової підтримки суттєво обмежують коло тем, що зрештою знаходять відображення у наукових досліджень. Окрім того, медіа установи не готові вкладати кошти у суто наукові проекти: вони фінансують ті роботи, які принесуть їм прибуток у майбутньому.

Таким чином, дискусійним залишається питання протистояння чистої науки і практичних досліджень, оскільки на сьогодні потреба існує в обох складових. Для України вихід з ситуації полягає у тому, щоб забезпечити кругообіг науковців і досвідчених журналістів у системі «наука – практична журналістика». Таким чином, дослідники у галузі масових комунікацій повинні мати досвід роботи у медіа і розумітись на функціонуванні ЗМІ не у теорії, а на практиці. А журналісти, в свою чергу, повинні бути зацікавлені займатись науковими дослідженнями, оскільки вони мають найкраще уявлення про ті сфери, які потребують наукової експертизи.

Фото – Благодійний Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України»