Згідно з новим міжнародним дослідженням, громадськість досі вважає, що одне з найважливіших завдань медіа полягає у тому, щоб виконувати роль вартового, який контролює головні інституції та фізичних осіб.

Модель журналістики як вартового (watchdog journalism model) є однією з найбільш популярних серед журналістів в усьому світі. Вона відображає давню ліберальну концепцію, згідно з якою новинні ЗМІ розглядаються як четверта влада. Проте на думку критиків цієї концепції, журналістика стала занадто критичною і цинічною у ставленні до офіційних представників влади і політичних кандидатів. Критики скаржаться, що такий підхід може призвести до перебільшеної сенсаційності у журналістиці, що в свою чергу, призведе до збільшення апатії і цинізму по відношенню до політики, а також зниження рівня надійності новин.

У дослідженні Наела Джебріла (Nael Jebril) з Інституту Ройтерз з вивчення журналістики під назвою “Чи є модель журналістики-вартового задовільною формою журналістики? Міжнародне дослідження рівня вдоволеності громадськості висвітленням політики” йдеться про те, що громадськість хоче бачити модель журналістики-вартового: люди задоволені найбільше тими новинними виданнями, які на їхню думку, виконують цю функцію.

У дослідженні розглянуто ставлення громадськості до медіа у трьох європейських країнах: Іспанії, Великобританії та Данії. Для вибору країн дослідники застосували класичну працю Деніела Галліна (Daniel C. Hallin) та Паоло Манчіні (Paolo Mancini) “Порівняння медіасистем: моделі медіа та політики”. Так, Великобританія представляє ліберальну модель, для якої характерними є ранній розвиток свободи преси та домінування комерційної і професійної журналістики. Данія репрезентує демократичну корпоративну модель. Серед її ознак – широке масове розповсюдження комерційної преси, а також медіа, пов’язаних з політичними та бізнесовими групами, наявність політичного паралелізму і професіоналізму, поєднання традицій свободи преси і активного втручання держави у діяльність медіа. Іспанія уособлює поляризовану плюралістичну модель, яка характеризується високим рівнем політичного паралелізму та слабким розвитком комерційної преси. В Іспанії, на відміну від Великобританії і Данії, відносно низьким є рівень регулювання діяльності державних служб.

Завдяки проведеному міжнаціональному дослідженню, у проекті було з’ясовано, чи можна відмінності у задоволенні новинами пояснити наявністю (чи відсутністю) моделі журналістики як вартового.

Панельне опитування, яке відбувалося у два етапи і охоплювало репрезентативну вибірку серед данського, британського та іспанського населення, проводилось через керовані онлайн платформи. Цільову аудиторію дослідження складали особи віком від 18 до 65 років. Тривалість опитування на кожному з етапів становила 15 хвилин.

Частка відповідей у Данії на першому етапі становила 75%, на другому етапі – 68,2%; у Великобританії на першому етапі – 63,3%, на другому етапі – 74,4%; в Іспанії на першому етапі – 74,7%, на другому етапі – 74,6%. У Данії до вибірки увійшло 1539 респондентів, у Великобританії – 1571 респондент, в Іспанії – 1642 респонденти.

У цьому дослідженні вдоволеність новинами розглядається як відповідь на роботу медіа. Вважається, що новини є продуктом, що несе в собі громадський інтерес, а не товарною продукцією. Також вважається, що оцінці використання медіа передує почуття вдоволеності діяльністю ЗМІ.

Дослідження вказує на те, що модель вартового має важливі наслідки для взаємовідносин між медіа і державою. Якщо авторитарні теорії передбачають, що журналістика повинна завжди підпорядковуватись інтересам держави у питаннях, що стосуються підтримання соціального порядку чи досягнення політичних цілей, то ліберальна теорія преси передбачає, що преса виступатиме своєрідним ринком ідей. Ліберальна теорія преси розглядає державу як головну (або ж навіть єдину) загрозу для свободи преси. Окрім того, модель вартового відповідає професійній ідеології журналістів.

Об’єктивність як цінність є центральним елементом у професійному самосприйнятті журналістів. І хоча ніхто не може бути абсолютно нейтральним, журналісти і дослідники все ж дотримуються таких концептів, як чесність, професійна дистанція і незаангажованість. Модель журналістики як вартового, крім вище зазначеного, повідомляє інформацію, що характеризується об’єктивністю і ґрунтується на фактах. Роль вартового також передбачає уміння розрізняти факти і коментарі.

Щоб виміряти роль журналістики як вартового, респондентів просили оцінити кожне новинне видання (у країні) за такими критеріями цієї моделі: об’єктивність, інформативність, критичне і незалежне висвітлення. Питання звучало таким чином: “Медіа відрізняються за тим, як вони висвітлюють події. Користуючись наданою шкалою, будь ласка, оцініть кожне із запропонованих медіа”.

Данці і британці сприймають свою національну журналістику як таку, що більше відповідає моделі вартового, аніж жителі Іспанії.

Іспанці також найменше задоволені рівнем висвітлення у медіа. Щоб визначити рівень вдоволеності аудиторії політичним висвітленням, респондентів просили відповісти на таке запитання: “Наскільки ви задоволені тим, як медіа висвітлюють національну політику?”. Результати опитування показали, що найбільший відсоток осіб, які задоволені висвітленням політики (55%), проживає у Данії. Друге місце посіла Великобританія (40%), третє – Іспанія (33%). У Данії було виявлено найменший відсоток осіб, які незадоволені висвітленням політики (20%). 26% респондентів були незадоволені у Великобританії, 34% – в Іспанії. Загалом респонденти у Данії і Великобританії показали найвищий рівень загальної вдоволеності тим, як висвітлюється політика у їхніх країнах, тоді як в Іспанії рівень вдоволеності виявився найнижчим.

Данці і британці розглядають ЗМІ у своїх країнах як такі, що виконують роль вартових. Натомість, жителі Іспанії не сприймають так іспанські медіа. Данці найбільше задоволені рівнем висвітлення політики у медіа. Далі йдуть британці. В Іспанії рівень вдоволеності виявився найнижчим: більше третини респондентів зазначили, що вони абсолютно незадоволені рівнем висвітлення політики у медіа. Дослідження показує, що наявність моделі журналістики-вартового збільшує рівень вдоволеності у висвітленні політики. Чим більше респондентів розглядають новинні медіа як такі, що відповідають моделі вартового, тим більше вони задоволені загальним висвітленням національної політики.

Загалом медіадослідники погоджуються у тому, що модель вартового є переоціненою в якості емпіричного журналістського стандарту. Об’єктивність, інформаційна якість і критичне ставлення до представників влади не завжди йдуть разом. Втім, Джебріл вказує на те, що дослідження свідчить про позитивне сприйняття громадськістю такої моделі. Громадськість цінує медіа, які виконують роль вартових. При цьому аудиторія не бере до уваги побоювання, висловлені критиками цієї моделі, які зазначають, що модель вартового може призвести до цинізму та упереджень щодо політики.

Критики стверджують, що існує потенційний конфлікт між ідеалом об’єктивності та необхідністю, щоб журналісти виступали активними вартовими на захисті громадських інтересів. Це дослідження показує, що громадськість вважає можливим поєднання об’єктивності та критичності в журналістів до держави. При цьому громадськість вдоволена більше тими медіа, які поєднують ці дві характеристики.

Право на зображення належить: flickr4jazz / Flickr CC

Переклад з англійської мови статті “More Watchdogs! Public Wants Critical Media”