Онлайн-дискусія “Діяльність глобальних технологічних платформ в Україні та регіоні” – скріншот

Як державам регулювати відносини з Facebook, YouTube та іншими технологічними платформами? Чи можливі глобальні механізми такого регулювання? Наскільки активно цим питанням переймаються в Україні?

Про ці та інші проблеми під час дискусії «Діяльність глобальних технологічних платформ в Україні та регіоні», організованої 31 березня Media Development Foundation, говорили керівник програм нових медіа Інтерньюз Україна Віталій Мороз та заступник директора і головний експерт з медіаправа ЦЕДЕМ Ігор Розкладай. Модерував дискусію директор з цифрового маркетингу Суспільного Андрій Боборикін.

Про технологічні платформи, традиційні медіа і необхідність регуляції

За словами Віталія Мороза, технологічні гіганти виникли й утворили собою суспільні відносини набагато раніше, ніж їх зрозуміло суспільство та уряд, а відповідно – отримали монопольне становище й можливість отримувати надприбутки. Ті, хто виробляли і виробляють контент (новинні медіа) залежать від техплатформ, адже туди прийшли великі аудиторії, пояснює експерт.  Більшість прибутку, що генерується завдяки медійному контенту, забирають все ж технологічні гіганти, залишаючи традиційним ЗМІ лише крихти від нього.

За словами експерта, архітектура технологічних платформ від початку не передбачала будь-яких конфліктів, адже створювалася у майже нерегульованому онлайн-просторі. З одного боку, це велике благо, адже як тільки держава втручається в інтернет-простір, то створює значні ускладнення, а з іншого боку – це негатив, адже йдеться про виживання медіа. «Зараз у світі є величезна дискусія про те, яким чином медіа знаходити шляхи порозуміння із техплатформами і той консенсус, де компанії отримують своє, але також дають можливість медіа заробляти на базі користувачів та споживання їхнього контенту, яке відбувається у соцмережах», – говорить Віталій Мороз.

Ігор Розкладай вважає, що питання регулювання технологічних платформ потрібно вирішувати на міжнародному рівні, адже національні спроби часто залишаються неефективними. «Проблема існує, і вона велика, – каже експерт. – Ми залежні від волі цих великих компаній – хочуть вони співпрацювати чи ні». За його словами, це дуже помітно на контрасті Facebook (з якою можливо вести перемовини), Google (де це набагато складніше, особливо стосовно платформи YouTube) і Telegram (яка взагалі не цікавиться «грою у вироблення політик» і не йде на контакт).

Як зазначає Віталій Мороз, в Україні обговорюють можливість врегулювати політичну рекламу у Facebook та Google, витрати на які є величезними, дискутують також довкола оподаткування техгігантів. «Куди ця історія приведе, ми наразі не знаємо. Але мені здається, що намагання врегулювати та інкорпорувати у національне законодавство відносини із техгігантами – це глобальний тренд», – говорить експерт.

Алгоритми та свобода слова

Окрім питань юрисдикції, оподаткування та необхідності підтримки медіа, Ігор Розкладай звертає увагу на ризики певних політик соціальних мереж. Західні технологічні гіганти вже тривалий час застосовують власні політики щодо мови ворожнечі. Існує перелік слів, за які застосовуються санкції, аж до блокування профілю. Як зазначає юрист,  Facebook зайняв категоричну позицію і вважає, що слова «москаль» і «кацап» є неприйнятними. Водночас, як зазначає експерт, інколи беззастережне ставлення до цих термінів суперечить історичному чи локальному контексту. Алгоритм із застосуванням штучного інтелекту його не розуміє, не навчений цього робити і безпідставно блокує профілі тощо. «З одного боку, ми боремося із мовою ненависті – і це дуже добре, – каже юрист. – Але з іншого боку ненавченість алгоритмів спричиняє охолоджувальний ефект». Домовлятися щодо цього можна лише стосовно кожного конкретного випадку, а чим більше таких кейсів, тим більше таких проблем і це не може тривати вічно, додає Ігор Розкладай. За його словами, ця проблема у першу чергу зачіпає медіа, адже вони страждатимуть більше, ніж окремі користувачі.

Юрист переконаний, що саморегулювання компаній – позитивна історія, однак вона завершується тоді, коли порушуються права людини. Коли йдеться про забезпечення базових прав на свободу слова та вільний обмін думок, вибірковість платформ (готовність платформ грати за правилами лише в тих юрисдикціях, де є гроші – ред.) може призводити до цифрової дискримінації і нерівності. «Краще б ми рано чи пізно (а краще все ж таки рано) дійшли до певних міжнародних стандартів, які би встановлювали певний мінімальний набір вимог щодо таких платформ, зокрема щоб не створювати охолоджувальний ефект на свободу слова та на вільний обмін думок», – каже Розкладай.

Наглядова рада Facebook та інші спроби регулювання

Експерти торкнулися і повноважень нещодавно створеної Наглядової Ради Facebook – незалежного органу, створеного для перевірки рішень стосовно модерації контенту в соцмережі. До неї входять 19 представників з різних країн та галузей знань.

На запитання, чи ефективним є цей механізм Ігор Розкладай відповідає, що висновки робити зарано: «По суті, рада почала оперувати в цьому році, й рішень, що виносилися, ще дуже мало. Треба почекати, проаналізувати рішення за певний період – чи справді вони враховують контекст. Думаю, що поки що ще зарано про це говорити. Однак, те, що цей крок взагалі здійснили, я вважаю хорошим сигналом».

Віталій Мороз перші кейси, розглянуті Наглядовою радою коментує так: «Мені здається, що поки що обираються великі й помітні у міжнародних медіа ситуації – приміром стосовно конфлікту Вірменії та Азербайджану. З точки зору компанії Facebook – це спроба побудови відносин із громадськістю, адже не може ця Наглядова рада вирішувати випадки, яких щодня трапляється десятки тисяч. Це радше маніфест про готовність слухати і співпрацювати і це нормальний бізнес-підхід будь-якої західної компанії, яка є відповідальним бізнесом. І це також нормальні практики комунікації».

Експерт додає, що діяльність Наглядової ради може мати стримувальний ефект для поширення мови ворожнечі у соцмережі – бути свого роду саморегулювальним механізмом. Він не очікує, що цей процес відбуватиметься швидко, адже демократичний шлях передбачає тривалі консультації, намагання врахувати інтереси різних груп – і відповідно може затягуватися.

Що стосується вирішення суто українських проблем у полі цифрових платформ, Ігор Розкладай наголошує на необхідності артикулювання свої потреб. Гіпотетичну можливість створення спеціальної асоціації громадських та медійних організацій задля обстоювання цих потреб перед глобальними техплатформами, експерт оцінює скептично. «Не скажу, що мені це подобається. Але після двадцяти років спроб саморегулювання медіа я великий скептик щодо чогось великого і всеохопного. Скоріше я бачу два варіанти: перше – формується група організацій, що комунікує з соцмережами, вказує на проблеми і пропонує шляхи рішення. Інший варіант, як на мене, більш системний: надання таких механізмів відповідному міністерству як офіційному контактному органу, в тому числі стосовно висування запитів і формування державної політики». На думку експерта, таким чином можна забезпечити стале число контактів усередині країни і стабільність механізму.