Класифікація медіасистем на основі геополітичного розподілу, розроблена Деніелом Галліном (Daniel Hallin) і Паоло Манчіні (Paolo Mancini), домінує у сфері медіадосліджень, проте багато хто вважає, що їхня модель вже застаріла.

Медіадослідники Франк Ессер (Frank Esser) і Андреа Умбріхт (Andrea Umbricht) з Університету Цюриху (Швейцарія) у своєму масштабному дослідженні проаналізували медіа США, Великобританії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Італії, аби з’ясувати, чи відповідає класифікація Галліна і Манчіні сучасному стану медіасистем.

Вони дійшли висновку, що більшість моделей досі лишаються релевантними, хоча класифікація, на їхню думку, є занадто лояльною до англо-саксонських медіа і дуже критичною до медіа Південної Європи. Так наприклад, британські медіа мають більше спільного з пресою Середземноморського регіону, аніж з американськими газетами.

Галлін і Манчіні описали три моделі медіасистем: демократична корпоративістська модель у країнах Північної/Центральної Європи, як наприклад, Німеччина і Швейцарія; поляризована плюралістична модель у країнах Середземноморського регіону, як наприклад, Франція та Італія, і ліберальна модель, що представляє США і Великобританію.

У своєму дослідженні Ессер і Умбріхт застосували теорію, згідно з якою медіакомпанії всередині однієї держави мають подібні риси, оскільки вони стикаються з однаковими політичними, правовими і економічними умовами роботи. Автори зосередили увагу на аналізі друкованих медіа кожної країни, у тому числі регіональних і національних щоденних видань, а також тижневиків (нижче можна подивитись повний перелік проаналізованих видань). Загалом дослідники проаналізували 6625 статей політичної тематики за періоди 1961-1962, 1972-1973, 1994-1995 і 2006-2007 років.

Дослідники зосередились на трьох критеріях, за якими визначались три вищезазначені моделі друкованих медіа. Перший критерій – це кількість авторських статей (особистих колонок) у сфері політичної журналістики. Другий критерій – рівень об’єктивності, і третій – відсоток негативної інформації у новинах.

Аналізуючи наявність особистих думок у журналістських матеріалах, автори дослідження виділили кілька типів новинних матеріалів. Об’єктивні і розлогі новинні матеріали з передісторією і контекстом вважаються форматами вільними від особистих думок. Матеріали на кшталт роз’яснень і аналізів належать до змішаного формату – комбінація особистої думки й об’єктивної інформації. Редакторські колонки, особисті колонки і коментарі належать до матеріалів з чітко вираженою особистою думкою.

Як і попереднє дослідження, аналіз Ессера і Умбріхт показує, що матеріалів з чітко вираженою особистою думкою в американських медіа менше, порівняно з іншими країнами. Натомість, кількість об’єктивних новин в американських медіа є порівняно низькою і становить всього 15%, що трохи вище за Францію та Італію. У Німеччині об’єктивні новини становлять 29% від проаналізованих матеріалів.

Автори наголошують, що в американських медіа є як історії, що надають контекст, так й інтерпретаційні та аналітичні матеріали. Останні часто критикують за те, що вони дають журналістам можливість непомітно підсунути особисту думку.

Ессер і Умбріхт стверджують: “Як виявилось, ідеали англо-американської журналістики як певного зразка мали обмежену і не більше ніж історичну цінність. У сучасній практиці американські та британські журналісти друкованих видань дотримуються цих ідеалів на різному рівні і у непослідовний спосіб”.

На їхню думку, британські медіа демонструють особливості не лише ліберальної англо-саксонської медіа системи, а й середземноморської медіа системи, оскільки їхні матеріали часто містять чітко протилежні думки.

Невідповідність класифікації реальності, якщо говорити про Великобританію, стала ще помітнішою, коли дослідники проаналізували рівень об’єктивності у британських медіа. Щоб виміряти об’єктивність, дослідники розробили індекс об’єктивності. У кожному матеріалі враховували наявність думок за і проти, наявність експертів, цитат, переформулювань, а також точних фактів. Окрім того, дослідники аналізували, чи були факти відділені від думок у матеріалах.

Британські газети продемонстрували низький рівень об’єктивності і набрали стільки ж балів, скільки й французькі видання. Вони набрали трохи більше половини від максимальної кількості балів (57 зі 100). Німецькі газети отримали 64 бали, американські медіа – 69 балів. Лише італійські газети виявились менш об’єктивними, ніж британські і французькі газети (48 балів).

Дослідники також звернули увагу на значення негативної інформації у новинних історіях для ролі, яку медіа відіграє у суспільстві. Негативний тон у політичній журналістиці може сприяти розвитку цинізму у суспільстві. У попередньому дослідженні негативність у новинах приписувалась медіа ліберальної системи, оскільки там дуже поширеною є роль медіа як вартового, а також високий рівень комерціалізації. Ця ж риса притаманна медіа середземноморського регіону, оскільки там присутній поляризований плюралізм і висвітлення агресивної політики.

Насправді дослідження Ессера і Умбріхт показує, що англо-саксонські і південно-європейські медіа подають більше негативної інформації у політичних новинах, аніж медіа демократичної корпоративістської системи.

Загалом дослідники підтвердили попередні припущення про особливості медіа у проаналізованих країнах, проте порадили переглянути класифікацію британських медіа, тому що їхня приналежність до ліберальної моделі вже не відповідає дійсності.

Проаналізовані видання

Ліберальна медіа система:

США: “New York Times”,” St. Luis Post-Dispatch”, “Time Magazine”

Великобританія: “The Times”, “Birmingham Mail”, “The Observer”

Демократична корпоративістська медіа система:

Німеччина: “Frankfurter Allgemeine Zeitung” (FAZ), “Rheinische Post”,” Spiegel”

Швейцарія: “Neue Zürcher Zeitung” (NZZ), “Berner Zeitung”, “Weltwoche”

Поляризована плюралістична медіа система:

Франція: “Le Monde”, “Ouest France”, “L’Express”

Італія: “Corriere della Sera”, “Resto del Carlino”, “Espresso”

Джерело:  Esser, Frank; Umbricht, Andrea (2013): Competing models of journalism? Political affairs coverage in US, British, German, Swiss, French and Italian newspapers. In: Journalism, 14. Jg., H. 8, S. 989-1007 (Франк Ессер, Андреа Умбріхт (2013): Конкуруючі моделі журналістики? Висвітлення політики в американських, британських, німецьких, швейцарських, французьких та італійських газетах. Journalism, 14. Jg., H. 8, S. 989-1007)

Право на зображення належить: Spotreporting / Flickr Cc

Переклад з англійської мови статті “Hallin-Mancini: Too Kind on Britain, Too Harsh on Italy”