Приїхавши у невелике селище та розгорнувши місцеву пресу, читач не часто очікує, що тримає у руках локальний аналог “The New York Times”. Так склалось, що до регіональних видань ставляться з певною іронією. Брак фінансування та доступу до сучасних технологій створюють перешкоди для розвитку місцевих видань у невеликих містах.

Втім, є чимало локальних медіа у світі, які можуть стати зразками “кращих практик” для місцевої журналістики. У цій статті йдеться про іспанські регіональні медіапроекти, чий досвід може стати у нагоді для українських місцевих видань.

Іспанські локальні медіа існують здебільшого в онлайн форматі, а тому їхніми рушійними силами є нові медіа. Багато українських місцевих газет мають сторінки у соцмережах як для пошуку інформації, так і для просування власного контенту. Але цього мало. Онлайн формат вимагає ефективного і правильного позиціонування: локальне видання мають читати не через відсутність альтернативи, а через інтерес.

Одним з успішних іспанських медіапроектів є “Granadaimedia”. Читач видання може дізнатись, що відбувається у його районі Гранади. Автори видання зробили назви районів заголовками рубрик. Розповідаючи про себе, журналісти “Granadaimedia”  в першу чергу пояснюють, чим їхня робота вирізняється з-поміж інших проектів: “Ми стоїмо перед мрією створити абсолютно незалежне, відповідальне та професійне медіа. Ми розповідаємо про околиці Гранади і її мешканців, які можуть не лише коментувати новини, а й створювати і публікувати їх. Гіперлокальна  журналістика і громадянська журналістика зібрали нас разом у цьому проекті”. Хто знає краще за місцевого жителя, що ж насправді відбувається у його районі? Є фотоапарат чи телефон? Можна не вагаючись  знімати виступ вуличного музиканта чи передавати ритм міста.

На сайті “Granadaimedia” міститься також реклама, яка дозволяє підтримувати сайт. Але найкращу рекомендацію можуть дати відвідувачі онлайн видання – розмістивши на блозі віджит Granadaimedia, що і пропонується авторами проекту. Автори проекту закликають підтримати його матеріально, більше того, мотивують стати представником проекту у певному районі. У одному з відео журналісти видання ходять містом з картками Granadaimedia та спілкуються людьми.

Рубрика “Порядок денний” з календарем дозволяє дізнатись, що можна зробити в якийсь конкретний день, які події відвідати. Обравши на сайті район, читач може дізнатись “Останні новини”, “Історії району”, де містяться цікаві факти та персоніфіковані розповіді жителів.

У “Somos Malasaña” до гіперлокальності ставляться навіть з більшим завзяттям. Видання розповідає про один із районів Мадрида. Автори проекту підкреслюють, що є першим онлайн-виданням присвяченим винятково району Маласанья. “Ми є та прагнемо бути гучномовцем для всіх жителів і підприємств району. Ця сторінка створена, щоб зробити місце, де Ви живете, більш динамічним. Ми прагнемо брати участь в житті району, збагачувати його”, – йдеться у повідомленні на сайті.

Сайт зокрема пропонує можливість для читачів залишити пропозицію: від реклами до ідей покращення облаштування подвір’я. Подібна інтеракція забезпечує фідбек від читачів.

У рубриці “Вільний час” міститься невеличкий гід про цікаві події, які відбуваються у Маласаньї. Окрема рубрика присвячена вуличному мистецтву, адже район Маласанья відомий атмосферою креативу. Маласанью порівнюють із Лондонським районом Camden Town та Нью-Йоркським East Village. У цій рубриці розміщено статті з візуалізацією та бекграундом.

Добросусідську політику іспанських локальних видань ілюструє навіть назва рубрик. У рубриці “Сусіди” є безліч різноманітних оголошень, мапа з рухом транспорту, тощо. У розділі “Житло” є  інтерактивна мапа, де можна обрати район, пошукати кватиру, будинок чи готель.

Автори  проекту “Kubilha” з Більбао зробили акцент не просто на поділі міста на райони, а певній сфері – мистецькому житті. Часто саме певна тематика, навіть вузька, допомагає знайти свого читача. До речі, це робить сайт привабливим не лише для місцевих поціновувачів арту, а й туристів, що радо дізнаються, на яку культурну програму вони можуть розраховувати.

До тих, хто завітав на сайт, творці проекту звертаються ніби до старих знайомих. Авторам не бракує гумору і простоти – ймовірно, це певний стиль, прагнення створити безпосередню атмосферу на сайті. Журналісти проекту зазначають, що культура в Більбао розвивається дуже динамічно, проте не завжди отримує достатнє висвітлення. Ці питання вони і розкривають у різноманітних рубриках.

У розділі “Спадщина” можна знайти рецензії та гіди по найближчих культурним подіях: від виставки в міському музеї – до огляду подій Святого Тижня в Більбао. Крім того, тут розповідається про всілякі парки та установи місті, запрошують навіть на віртуальну екcкурсію до міської ради. Всі матеріали мають пряму прив’язку до історичної  та культурної спадщини.

У “Подіях дня” містяться огляди більш нагального характеру, новинного спрямування. Це може бути розповідь про нещодавній фестиваль кіно або інтерв’ю з якимось культурним критиком. “Фільмотека” – це не онлайн-кінотеатр, а радше лабораторія кінооглядів з обов’язковим мультимедійним наповненням. Наприклад, рецензію до фільму підкріплять відеотрейлером чи якимись уривками стрічки. А якщо це зустріч з режисером фільму на показі, то читач може послухати пряму мову. У розділі  “Мистецтво наживо” автори проекту прагнуть справити особливе враження. Один з матеріалів про дебют музичного гурту подано у формі полілога, що створює враження, наче читач сам говорить з музикантами або принаймні стоїть поряд з ними.

Іспанські місцеві видання, як і українські, стикаються з різними проблемами регіонального рівня, але особливий підхід та погляд на читача як на близького сусіда дає іспанським медіа змогу наблизитись до аудиторії, зробити її частиною журналістського процесу. Інтерактивність, близький контакт з читачами та чіткий фокус – ось ключові принципи успішності місцевих медіа в епоху панування онлайну.