Зі стрімким розвитком Інтернету кількість медійних стартапів невпинно зростає по всьому світу. Однак прибутковість таких проектів поки що залишається віддаленою перспективою у більшості випадків. Журналістський стартап, який отримує прибуток від продажу контенту аудиторії, – це рідке явище, зазначають дослідники Йогана Веку (Johanna Vehkoo) та Пекка Пеккала (Pekka Pekkala).

Такого висновку Веку та Пеккала дійшли, проаналізувавши у складі міжнародної дослідницької групи 69 медіа-проектів, бізнес-моделей в 9 країнах світу на трьох континентах. Дослідницький проект Submojour (sustainable business models for journalism, у перекладі – сталі бізнес-моделі для журналістики), під керівництвом професора Рісто Кунеліуса (Risto Kunelius) з фінського університету Тампере (University of Tampere), мав на меті проаналізувати джерела доходів журналістських стартапів та їх стратегії розвитку. Результати дослідження представлені в нещодавно опублікованому звіті “Chasing Sustainability On the Net” (tampub.uta.fi/bitstream/handle/10024/66378/chasing_sustainability_on_the_net_2012.pdf?sequence=1). Крім того, на сайті проекту можна знайти базу даних про бізнес-моделі аналізованих стартапів з їх детальним аналізом.

Дослідники поділили всі аналізовані проекти на 2 типи: ті, які орієнтуються на виробництво контенту (в основі яких – сторітелінг) та ті, що орієнтуються на надання послуг.

У звіті зазначено, що сайти першого типу все ще домінують на ринку. Однак виробництво контенту в цих випадках має вужчий фокус: місцеві спільноти, якийсь тип діяльності. Відтак, аналітики дійшли висновку, що цифрове середовище – найсприятливіше для нішевих журналістських сайтів та виробництва контенту. Втім, проектів другого типу стає дедалі більше (наприклад, сайти-платформи для громадянської журналістики, які не просто продукують контент, а збирають та модерують такий контент).

Дослідники зазначають, що більшість з аналізованих проектів не є безпосередніми конкурентами традиційних медіа. Натомість, вони доповнюють їх, обслуговуючи нішеві аудиторії або постачаючи нішевий контент для більших медіа гравців.

Одним з ключових джерел фінансування журналістських стартапів, як виявило дослідження, залишається реклама, особливо, коли йдеться про місцеві вебсайти. Веку та Пеккала зауважують, що їх дослідницька група була розчарована тим, наскільки популярною залишається стара модель реклами на вебсайтах. Разом з тим, вони наводять успішні приклади альтернативних методів монетизації журналістики. Наприклад, британський проект Tweetminster, назва якого обігрує слова Твіттер та лондонський Вестмінстер, автоматично збирає інформацію про те, що британські експерти з політики вважають важливим. Збирання інформації є автоматизованим і відбувається без залучення людей. Клієнтам та партнерам компанія продає аналіз пених тем, ринків, використовуючи інформацію, яку експерти вважають важливою.

Ще одним трендом на ринку медійних стартапів, який виявили дослідники, стали цифрові інформаційні агентства. Наприклад, італійська компанія China Files, яка функціонує в Пекіні, пропонує глибинне мультимедійне висвітлення новин про Китай для близько 30 італійських та іспанських ЗМІ. А ірландська компанія Storyful займається пошуком та верифікацією цікавого і важливого контенту в соціальних мережах. Серед клієнтів Storyful – YouTube, Google, The New York Times, The Economist та багато інших.

Більше прикладів інноваційних журналістських стартапів з різних куточків світу можна знайти безпосередньо у звіті.

Крім того, у звіті також є поради тим, хто планує розпочати журналістський сайт, як-от: старайтесь, щоб витрати були незначними, а команда невеликою. Також важливо освоювати різноманітні навички, включно з підприємницьким мисленням та вмінням налагодити контакт з рекламодавцями. Оскільки нішеві проекти демонструють найбільший потенціал – важливо розуміти нішу, в якій плануєте працювати, зазначають дослідники.