Віртуальна реальність поступово входить у медійне повсякдення. Сьогодні лише поодинокі журналісти залучають її у свої проекти, однак у майбутньому, за словами експертів, може з’явитися окремий медіасегмент – журналістика віртуальної реальності.

Віар (VR) або віртуальна реальність – термін не новий. Перші дослідження віртуальної реальності датуються серединою минулого століття. Проте лише у 2011, Палмер Лакі презентує пристрій, схожий на шолом, що за кілька місяців змінить всю історію комп’ютерних ігор, а згодом і всю індустрію. Він дозволить людині бачити гру навколо себе на всі 360 градусів. Oculus Rift – винахід, який дозволив віртуальній реальності перейти з категорії секретних військових розробок до світу сучасного споживача нових технологій.

Однак, не лише комп’ютерні ігри, але й медіа можуть отримати великий зиск з розвитку технологій. Це, зокрема, вже продемонструвало американське видання The New York Times. У листопаді 2015 вони презентували свій перший фільм “Переміщені”, створений для перегляду в Google Cardboards у віртуальній реальності. У фільмі показані три історії дітей, які втратили свій дім. Один з персонажів – 11-річний хлопчик Олег, який мешкає в селі на сході України.

Журналісти NYT спільно з компанією Vrse працювали над проектами з використанням віар. Нині вони переконані: майбутнє цієї технології – не лише у відеоіграх. У майбутньому може з’явитися новий медіасегмент – журналістика віртуальної реальності. Один із власників Vrse Кріс Мілк, вважає, що документальне кіно показує лише якусь частину, в той час як віртуальна реальність дозволяє опинитися в якомусь місці повністю.

Ще один віар-фільм The New York Times присвячений темі терактів у Парижі. Технічні можливості камери 360 дозволяють фільмувати все так, як є, і показувати справжню історію. Очевидно, що наступний великий крок для індустрії – це онлайн-стріми з можливістю бачити буквально все навколо.

Перші спроби поєднання віртуальної реальності та журналістики відбулися близько 5 років тому, як розповідає у своєму блозі TED talk журналістка Нона де ла Пена. З досвідом роботи в медіа у понад 20 років, вона намагається поєднувати нові технології з новинною журналістикою. У своєму виступі вона розповідає про документальні стрічки на теми голоду, дітей-біженців з Сирії та музею Вікторії й Альберта у Лондоні. На її думку, майбутнє журналістики – за ефектом “дуальність присутності”, бо це дає мені змогу повністю зануритися у ці почуття співпереживання”.

У 2015 технологією Oculus переважно користувалися компанії, що займаються розробками програмного забезпечення для віртуальної реальності. Наприклад, латвійська компанія Giraffe360 вирішила, що віар – це чудовий спосіб показувати місця, куди важко дістатися, а отже – дізнаватися нове про інші країни. Однин з перших проектів компанії стосувався Євромайдану. Віртуальну історію про Київ 25 лютого 2014 можна переглянути тут.

Таким чином, поєднання документалістики та віртуальної реальності дозволяє привернути увагу до важливих проблем. Наприклад, проект The Ark розповідає про рідкісних білих носорогів, яких залишилось лише четверо у світі. Можливо, саме ця технологія дозволить вченим спостерігати за тваринами і знайти спосіб зберегти їх на планеті.

Серед українських прикладів використання віару – документальний фільм про зону відчуження . Ідея проекту належить Кирилу Покутному. На його думку, зараз важливо привернути увагу молоді до теми Чорнобиля, адже треба передавати цей досвід і думати, що робити з таким спадком далі. “Враховуючи те, що віар набирає обертів, Чорнобиль360 – це проект з метою заявити, що віртуальна реальність в Україні також є”, – ділиться своїми планами Кирило, і каже, що імовірніше за все, віртуальна реальність набере обертів у 2017 році.

Topology Research Institute (TRI) тимчасом прогнозує 14 млн користувачів з пристроями для віару вже у 2016 році. На сьогоднішні йдеться про пристрої Google Cardboard, а також Samsung Gear VR.

Займаються цією темою й інші технологічні компанії. Приміром, 2014 року, як писав Марк Цукерберг, Facebook купив готову технологію Oculus. Наприкінці 2015 генеральний менеджер компанії HTC анонсував, що у 2016 вони презентують новий шолом для віртуальної реальності HTC Vive для широкого вжитку. Компанія Sony вже представила свій варіант такого шолому – Project Morpheus. У листопаді 2015го німецькі розробники, що займаються темою взаємодії людини та компютера (HCI – Human-Computer Interaction), створили пристрій Impacto для тих, хто грає у віртуальний бокс. Як каже керівник лабораторії HCI Патрік Баудіх: “Ми хотіли аби користувач, який вдягає шолом віртуальної реальності, міг повірити, що його таки щось штовхнуло”.

Автори таких пристроїв нині змагаються, аби зробити віару більш ще більш реалістичною.  31 грудня, компанія Oculus анонсувала, що у другій половині 2016 випустить додатковий інструмент Touch, аби дозволити своїм користувачам не лише бачити, а й відчувати віртуальний простір.

Нині кількість альтернативних гаджетів лише збільшується. Над ними працюють ті, хто розуміє: за віаром – зміни, це індустрія майбутнього, в яку вже зараз готові інвестувати. Технології постійно змінюють наше життя, а разом з тим спосіб сприйняття, споживання та створення інформації. Вже зараз варто говорити про сторітелінг у віртуальній реальності, а згодом – і про активну фізичну залученість глядача до створення історій у віарі. Яка в цьому роль медіа та журналістики – вирішуватимуть ті, хто знає інтереси своєї аудиторії і мислить, випереджаючи своє покоління.

Право на фото: Flickr, Sergey Galyonkin