Університети та коледжі Європи все активніше пропонують курси із журналістики даних різних рівнів, як свідчить порівняльне дослідження про те, як цей предмет викладається у шести європейських країнах. Дослідження виявило, що у Нідерландах, Німеччині та Великій Британії журналістика даних в університетах процвітає. Услід за ними йдуть Італія та Польща, хоча в Італії це менш структуровано. Швейцарія – найповільніша у впровадженні дисципліни.

Дослідження “Навчальні стратегії у журналістиці даних” торкається того аспекту журналістики даних, яким часто нехтують: як її практики та інструменти вивчаються в університетах та журналістських школах у Європі.

Стаття стала результатом співпраці дослідників із шести європейських країн. Це Філіп Ді Сальво (Philip Di Salvo)  зі швейцарського Університету Лугано (Università della Svizzera italiana), Тобіас Ебервайн (Tobias Eberwein) з австрійського Інституту порівняльних  медіа та комунікаційних досліджень (Institute for Comparative Media and Communication Studies), Гармен Гроенхарт (Harmen Groenhart) з нідерландсього Університету Фонтис (Fontys University of Applied Sciences), Міхал Кусь (Michal Kus) з Вроцлавського університету в Польщі, Колін Порлезза (Colin Porlezza) Цюріхського університету (University of Zurich) та я – Серджіо Сплендоре (Sergio Splendore).  Результати дослідження доступні онлайн і будуть опубліковані у найближчому номері журналу Journalism. 

Журналістика даних – молода і розвивається

Ключовим завданням дослідження є дізнатися, як навчають журналістики даних, зрозуміти етичні виклики, пов’язані з цим. Викладання журналістики даних – молода і мультидисциплінарна частина журналістської освіти, що включає в себе багато нових навичок. Наприклад, обробка даних та візуалізація у цифрову епоху змінилися, і спосіб, у який їх викладають, повинен брати до уваги все важливішу роль цифрових даних.

Сучасна журналістика даних, враховуючи різноманітну природу даних та їхній обсяг, також тісно пов’язана із фундаментальними журналістськими проблемами – етикою, прозорістю та відповідальністю.

Наше дослідження порівнює програми навчання журналістики даних у шести європейських країнах (Німеччині, Швейцарії, Нідерландах, Італії, Польщі та Великій Британії). Дослідження було проведене шляхом аналізу різних навчальних програм, що пропонуються в кожній країні, а також глибинних інтерв’ю з інструкторами. Напрямки дослідження можна розділити так: відмінності між програмами у різних країнах та видимі спільні риси.

В аналізованих країнах свої навчальні програми пропонують академічні, професійні та громадські організації. Ми виявили, що вплив, здійснюваний кожною інституційною категорією залежить в основному від особливостей національних медіасистем та журналістської культури. Іншими словами, у країнах, де журналістська освіта загалом більше інституціоналізована, матиме місце і навчання журналістиці даних та відповідний бекграунд інструкторів. Чистий приклад – це ситуація у Великій Британії, де тренери з журналістики даних зазвичай мають академічний бекграунд і курси викладаються у журналістських школах.

У Польщі та Італії журналістські тренінги не завжди доступні

У країнах, де програми журналістської освіти менш поширені і де менша конкуренція, журналістика даних та інші інноваційні практики викладаються нечасто, а бекграунд тих, хто навчає, більш різноманітний. Наприклад, у Польщі  та Італії курси з журналістики даних часто відбуваються за непередбачуваними напрямами та неінституціоналізованими моделями. Є курси пропоновані державними установами, неприбутковими організаціями чи журналістами, які здобули навички роботи з даними самостійно чи “імпортували” їх із закордону.

Загалом, Нідерланди, Німеччина та Велика Британія – це країни, де журналістика даних процвітає на університетському рівні. Італія та Польща йдуть слідом за ними, але польські журналісти користуються вигодами ширшого діапазону неакадемічних курсів. В Італії забезпечення цим ними менше та не таке  структуроване. У Швейцарії тимчасом пропонують помірну кількість опцій.

Університетські курси пропонують більш комплексний підхід; тренінгові програми базуються на навичках

На другому рівні аналізу ми фокусувалися на структурах курсів. Виокремили два ключові сфери аналізу стосовно контенту програм курсів журналістики даних: 1) практичне VS теоретичне, 2) статистичні навички VS журналістські навички. Наше дослідження підкреслює, що базовані в університетах курси загалом дотримуються більш цілісного підходу, в той час як тренінгові програми, пропоновані медіакомпаніями та іншими приватними інституціями, зазвичай більше фокусуються на практичних навичках, таких як збір даних, дослідження, аналіз та презентація.

Коли доходить до “зважування” статистичної/математичної та журналістської навичок, ситуація порівнювана: у довших курсах, зокрема на вищому навчальному рівні, фокус більше на статистичних темах. В коротких курсах чи майстер-класах намагаються поєднати статистичні та редакційні навички.

Там, де програми гарно розроблені у рамках журналістської освіти, журналістика даних часто розглядається лише як інший спосіб вирішити традиційні журналістські проблеми або ж як спосіб підкреслити ключові журналістські проблеми. В контексті цих курсів звичайні проблеми – точність, прозорість та відповідальність – досі ставляться у центр журналістики даних, а дані часто розглядаються як і будь-який інший факт.

Неакадемічні інституції загалом відіграють провідну роль у журналістських тренінгах

Дослідження також показало спільні риси навчання журналістики даних у Європі. Наприклад, неакадемічні інституції (як-от the European Journalism Centre чи the Centre for Investigative Journalism) та головні новинні видання (The Guardian, The New York Times та ProPublica), очевидно, мають провідну роль у всіх аналізованих країнах і часто розглядаються як фундаментальні та найкращі практики журналістики даних. Крім того, багато дидактичних матеріалів доступні онлайн у всіх аналізованих країнах. Причиною цього може бути бажання вчителів поширювати свою роботу онлайн.

Вартість журналістики даних залишатиметься ключовою для її подальшого розвитку

Майбутнє журналістики даних – та викладання цього предмету – сильно залежатиме від контексту. Журналістика даних – це загалом дорожча форма висвітлення (з погляду часу та ресурсів), тому фінансові питання – вирішальні. Кількість даних, доступних в кожній країні – фактор, головним чином пов’язаний з існуванням та імплементацією Акту про свободу інформації (Freedom of Information Act) – також відіграватиме головну роль в ефективному впровадженні журналістики даних.

Наше дослідження, схоже, доводить, що навчальні інституції повільно, але все більше переймають журналістику даних.

Переклад з англійської мови статті “How Data Journalism Is Taught In Europe“

Вперше текст був опублікований італійською мовою

Право на фото: Jonathan Gray / The Data Journalism Handbook / Flickr CC