Чи добре готові до цифрових викликів європейські суспільні мовники? І чи зупиняє їхній успіх користувачів від платні за онлайн-новини на інших платформах?

Це лише декілька питань з-поміж багатьох, порушених у цьогорічному Digital News Report Інституту Ройтерз із вивчення журналістики (Reuters Institute for the study of Journalism). В рамках одного із найбільш авторитетних досліджень цифрових новин було опитано більше 50 тисяч осіб із 26 країн. У звіті підкреслено проблеми, що стосуються провайдерів новин, зокрема: вплив зростання популярності соціальних медіа, дедалі швидший перехід до мобільних пристроїв та частіші відмови користувачів від онлайн-реклами та її блокування.

Багато порушених питань — наприклад, як працювати з на онлайн-відео та збільшенням популярності розподіленого (distributed) контенту, коли користувачі споживають новини через платформ-посередників, а не безпосередньо від новинних брендів — породжують дилеми для всіх новинних провайдерів, незалежно від того чи це громадське мовлення, чи комерційне.

Раніше цього року Інститут Ройтерз із вивчення журналістики опублікував звіт, в якому розглядалися стратегічні, політичні та суспільні питання, перед вирішенням яких опинилися декілька європейських суспільних мовників під час переходу в онлайн. У наступному звіті Інституту розглядалися виклики, з якими зіштовхнуться телевізійні новини у найближчі роки. Digital News Report 2016 року надає можливість використовувати найсвіжіші дані щодо цих питань [1].

Суспільне мовлення в онлайні — поляризоване

У Великобританії дебати з приводу ВВС свідчать про занепокоєння надто успішною роботою онлайн-служби (саме тому нещодавно прозвучали пропозиції уряду обмежити кількість контенту на веб-сайті ВВС). Щоправда, інші європейські суспільні мовники поділяються на дві частини: меншу складають ті, що успішно розвиваються онлайні, а більшу – ті, що прагнуть привернути онлайн-аудиторію, яка була б співмірна з кількістю глядачів аналогового мовлення.

У Франції, Німеччині та Італії 15% аудиторії онлайн-новин припадає на суспільних мовників, а у сегменті телебачення йдеться про майже половину глядачів. На противагу цьому, у Скандинавських країнах, Ірландії та Сполученому Королівстві суспільні мовники є найбільш популярними новинними брендами, що використовуються як в онлайн-, так і в офлайн-режимах. В Австрії компанія ORF щотижня покриває 81% аудиторії новин теле- та радіоканалів, і 53% — в онлайні; у Данії, відповідно — 71% і 49%; 70% і 44% — у Фінляндії, 66% і 51% аудиторії має компанія ВВС у Великобританії. Немає єдиного чинника, який міг би пояснити таку різницю, хоча в деяких країнах важливими є регуляторні обмеження.

Але треба зважати і на таку особливість: інтегрованим суспільним мовникам, які поєднують в одній організації радіомовлення, телебачення та онлайн, простіше розробити успішну цифрову стратегію і зробити прорив у більш конкурентному онлайн-середовищі, ніж тим суспільним мовникам, які традиційно розвиваються лише в одній сфері — телебаченні (як це відбувається, наприклад, з французькими, італійськими та німецькими мовниками).

Досягти в онлайні молодшої аудиторії

Перед суспільними мовниками постає ще одна складність: оскільки дедалі більше користувачів переглядають новини онлайн, громадські медіа прагнуть не просто зацікавити велику кількість людей, а ще й впевнитись у тому, що виконують свій обов’язок служити всім групам суспільства. Нещодавнє дослідження Інституту Ройтерз виявило, що деяким мовникам важко сформувати коло молодих користувачів, менш зацікавлених у телевізійних новинах. “У звіті 2016 року ми звернули увагу саме на онлайн-аудиторію і розбили її на вікові групи. Проведений нами аналіз показує, що навіть у численних онлайн-аудиторіях суспільних медіа Скандинавських країн та Ірландії переважають користувачі старшого віку, в той час як онлайн-аудиторії компаній ORF в Австрії та ВВС у Великобританії рівномірно формують різні вікові групи, при чому особливо популярною онлайн-ВВС є серед молоді 18-24 років”.

Як суспільне мовлення впливає на плату за новини

У двадцяти шістьох країнах відсоток респондентів, які платять за перегляд новин онлайн (у вигляді електронної підписки, поєднання електронної та друкованої передплат, одноразової плати за статтю чи випуск) — відносно невисокий, починаючи лише з 7% у Великобританії і сягаючи 27% у Норвегії.

Хоча, для того щоб уявити повну картину, недостатньо подивитися на приблизний відсоток людей, які платять за перегляд новин онлайн. Цілком можливо, видавцям важливіше знати скільки грошей користувачі справді платять. За такими показниками Британія посідає перше місце, адже ті 7 % респондентів, які сплачують за перегляд новин онлайн, в середньому щорічно віддають по 82 фунти. У країнах, де домінує електронна підписка, наприклад у Великобританії, США, Австралії та Скандинавських країнах, відзначають вищий рівень платні за послуги надання новин.

Хоча великі аудиторії добре фінансово забезпечених суспільних мовників часто звинувачують у небажанні платити за онлайн-новини, наше дослідження не виявило жодних доказів того, що споживання таких новин має негативний вплив на платню, навіть якщо взяти до уваги інші фактори (вік, стать, прибуток, довіра до новин та зацікавленість новинами).

Цілком зрозуміло, що тут грають роль і більш складні фактори. Крім того, у звіті ми розглядаємо багато країн, а не вивчаємо детальну картину в жодній з них. Однак, там, де суспільні медіа мають великі онлайн-аудиторії (наприклад у Великобританії, Данії та Австрії), використання послуг таких організацій не має негативного впливу на готовність користувачів платити за перегляд новин онлайн. Схожа ситуація існує і в країнах, де суспільні мовники мають набагато менші онлайн-аудиторії (Іспанія, Німеччина та Франція).

Ніхто не заперечує, що стимулювати людей платити за перегляд новин онлайн є непростою справою. Але інформація, яку ми зібрали цього року, свідчить, що прямого зв’язку між використанням послуг суспільних медіа та небажанням платити за онлайн-новини не існує.

[1] Для отримання інформації щодо методів дослідження, кількості респондентів і т.д., відвідайте цей сайт www.digitalnewsreport.org

Переклад з англійської мови статті Paying For Online News: Does Public Service Broadcasting Make A Difference?

Право на фото: Flickr Creative Commons Charis Tsevis