Багато місцевих журналістів у Великій Британії небезпечно необізнані з сучасними методами і програмами протидії спостереженню. Про це свідчать проміжні висновки дослідження з Бірмінгемського міського університету (Birmingham City University).

Дослідження навичок інформаційної безпеки британських журналістів виявило, що більшість респондентів (88%) не знають, яку інформаційну безпеку має забезпечувати їм працедавець. Досі багато респондентів вірять, що їхнє робоче місце достатньо захищене, щоб  уберегти їх самих та джерела інформації. Більше, ніж кожен п’ятий опитаний нехтує одним із найважливіших контрзаходів: мати різні паролі для різних акаунтів та сервісів.

Пол Бредшоу (Paul Bradshaw), який започаткував магістерську програму з онлайн-журналістики в Школі медіа Бірмінгемського міського університету, у рамках свого дослідження провів інтерв’ю із журналістами, які працюють у місцевих британських газетах. Багато з них вважають, що їхні посади занадто “скромні”, щоби вживати заходів із протидії стеженню. Інші просто думають, що джерела мають самі піклуватися про себе. Бредшоу, представляючи свої висновки на цьогорічній Скандинавській конференції з журналістики даних у Гельсінкі (the Nordic Data Journalism Conference in Helsinki), сказав, що зіштовхнувся із таким програшним аргументом: багато людей погоджується з тим, що влада здатна зламати будь-які захисні системи, тому протидія – марна.

EJO пропонує найцікавіші ідеї та факти, озвучені на конференції NODA2016.

Найбільший витік в історії

Усі місця у конференц-залі були зайняті журналістами та науковцями, коли Бастіан Обермайер (Bastian Obermayer), німецький репортер з розслідувального відділу  мюнхенської газети Süddeutsche Zeitung, розповідав про найбільший витік інформації в історії – Panama Papers (“Панамські папериˮ). Він вперше говорив про витік публічно.

Торік Обермайер отримав приблизно 2,6 терабайтів документів з анонімного джерела. Над аналізом такого величезного обсягу інформації понад рік працювало багато людей – як журналісти, так і фахівці з даних. Команді треба було опанувати нові навички для розслідування бази даних. За словами Обермайера, видавництву навіть потрібно було придбати високопотужні комп’ютери, щоб опрацьовувати інформацію.

Він та його колеги аналізували дані у співпраці з Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань (the International Consortium of Investigative Journalists – ICIJ). Від декількох урядів прозвучали вимоги про передачу документів, але журналісти відмовили їм, щоби захистити джерела інформації. Як було сказано на веб-сайті, анонімне джерело, яке надало “панамські папери”, нещодавно запропонувало зробити документи доступними також і для урядів.

Обермайер пояснив, що аналіз і журналістське висвітлення Panama Papers  триває, оскільки були відкриті нові теми.

Темна сторона інтернету

Більшість населення світу живе з інтернет-цензурою і має обмежений доступ  до багатьох веб-сайтів. Окрім цензури, ми всі є об’єктами стеження і збору персональних даних, часто з нашої згоди. Джуха Нурмі (Juha Nurmi), член Hermes, Центру прозорості та захисту цифрових прав людини, в рамках NODA2016 говорив про проблеми цензури та стеження. Темою його презентації на конференції  були “темна павутина” (dark net) та технологія Tor (Tor technology).

Часто dark net асоціюється з нелегальною діяльністю, наприклад, торгівлею наркотиками та зброї. Нурмі виступав за переваги, які надає така анонімність, а саме: захищеність від гігантів інтернету, що збирають інформацію; можливість таких витоків даних, як у випадку з Едвардом Сноуденом і “панамськими паперами”; змога вільно говорити у країнах, де це заборонено.

У кожній комп’ютерній системі є вразливі місця, але мережа Tor досі жодного разу не постраждала від хакерських атак урядових служб. Нурмі також продемонстрував, як контрабанда наркотиків відбувається через мережу Tor. Він зібрав дані стосовно торгівлі наркотиками через темну павутину і наразі займається їхнім дослідженням.

Отримати доступ до презентації Нурмі можна за цим посиланням.

Журналісти мають бути фахівцями з даних

Рейджо Сунд (Reijo Sund) з Гельсінського університету спонукав журналістів думати як науковці з даних. Для цього необхідно набути базових статистичні навичок і добре розуміти природу даних.

Проблема з відкритими даними (від урядів, компаній тощо) полягає в тому, що вони за своєю природою є похідними. Вони відрізняються від початкових даних, які збирають самі дослідники, оскільки методи збору та матеріал для публікації готують інші люди. Тобто форму таких даних неможливо проконтролювати.

Перед фактичним аналізом та використанням в тексті дані потребують значної попередньої обробки. Вона включає кілька етапів: очищення, зменшення та скорочення. За словами Сунда, етап попередньої обробки часто вимагає найбільше часу.

Він також попередив про небезпеки під час роботи над проектами з даними. Перед журналістами даних та науковцями постає багато викликів. Ефективний аналіз часто проблематичний. Як добре проаналізувати величезні обсяги інформації, коли ними неможливо управляти вручну? Ще одна проблема – упередження самих журналістів: як уникнути полювання за тими знахідками, які від початку хочеш знайти? Все це варто враховувати перед початком роботи над проектами з журналістики даних.

Відео всіх презентацій та вибрані анотації виступів доступні на веб-сайті Journalism Research News .

Скорочений переклад з англійської мови статті  Dark Net, Panama Papers, Surveillance: Data Journalism 2016.

Право на фото: Mike Tegas, CC Flickr