Зустріч зі студентами Могилянської школи журналістики

Великою проблемою сучасних медіа є перенасиченість телебаченням, яке є емоційним, нерідко однобоким і часто перебирає на себе функції радіо, вважає  журналіст, теле- та радіоведучий Андрій Куликов. Під час зустрічі зі студентами Могилянської школи журналістики він розповів про професійне становлення, принципи, яких дотримується у роботі, а також про історію створення «Громадського радіо».

Андрій Куликов – голова Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики», редактор, телеведучий, радіоведучий та медіа-експерт. 2013 року став співзасновником «Громадського радіо», а з вересня 2015 очолив його правління.

Журналістика і цензура

Свою роботу в журналістиці Андрій Куликов розпочав 1979 року, був заступником головного редактора англомовної газети News from Ukraine, що була орієнтована на українську діаспору і піддавалася цензурі менше за інші радянські видання. Тим не менш, викривальні матеріали в той час були неможливими.  «Переломним став 1987 рік, коли у Києві відбулася демонстрація: близько десяти людей із саморобними плакатами вийшли на Хрещатик із вимогою сказати правду про Чорнобиль. Їх побили, кількох доставили у відділок. Тоді головний редактор сказав: “Все, досить! Будемо намагатися казати про це правду”, – розповідає Куликов.

Один із кореспондентів газети зробив репортаж із коментарями прокурора, міліціонера, учасника демонстрації та свідка, який на власні очі бачив побиття людей. «Це був матеріал, де представлені різні точки зору і жодних висновків. Коли ми відправили матеріал цензору, він сказав забрати слова свідка і учасника. Головний редактор не погодився поступитися ні на йоту. Зрештою, газета пішла у друк із нашою статтею у початковому варіанті», – пригадує журналіст.

Принципи професії

За словами Андрія Куликова, журналіст неодмінно повинен дотримуватися принципів неупередженості та точності. Навіть, здавалося б, конкретна інформація потребує перевірки. Пояснює свою думку на прикладі газети News from Ukraine: «В якийсь час ми визначили кількість країн, на які поширювалася наша газета – 51 країна. Це абсолютно точне число. Але,  щоби розуміти справжній вплив і справжнє поширення треба знати, скільки примірників надходило в кожну країну. Так, у 28 країн надходило по одному примірнику. Ще у 17 країн – по 10-20. І лише в п’ять країн надходили тисячі примірників. Здавалося б, число 51 справді точне, але воно не показувало справжньої картини»

Досвід «Громадського радіо»

Сьогодні Андрій Куликов каже, що «Громадське радіо»  – найуспішніший проект в його професійній діяльності: «Радіо – це найширший майданчик для обговорення суспільних проблем. Воно не так тисне на нашу уяву і не так обмежує наші можливості».

За його словами, ідея «Громадського радіо» виникла, коли він спільно із Олександром Бузюком, Володимиром Корсунським та Наталією Соколенко вирішили створити незалежне мовлення, вільне від цензури влади.

Досі команда не брала жодної політичної реклами, аби залишатися незалежною та неупередженою. «Будь-яка спроба ввести аудиторію в оману має певні наслідки. Коли намагаєшся обдурити людей, то забираєш у них частку знання, щоби вони могли нормально жити і бути захищеними»,  – каже Андрій Куликов

«Окрім морально-етичних питань, великою проблемою нині є величезна перенасиченість телебаченням»,  – вважає він. Каже, що часто телебачення перебирає на себе функцію радіо, однак у ньому дуже зацікавлені політики і в ньому є велика емоційна складова. Це породжує заангажованість матеріалів та однобоке висвітлення. На запитання студентів, як знайти правду у потоці суб’єктивних новин на телебаченні Андрій Куликов порадив «дивитися новини у смиренні», а на запитаня про найбільш об’єктивний канал зіронізував: «Discovery!». Побороти упередженість, на його думку, можна з практикою: «Дивіться, як роблять інші та робіть краще».

Фото: Олена Демченко