Фото: Pixabay/geralt

Нещодавня публікація Paradise Papers – ще один яскравий приклад того, наскільки важливою є глобальна колаборація розслідувальної журналістики.

У квітні 2016 року об’єднання новинних ЗМІ опублікувало Panama Papers – перший великий витік інформації, що викривав обсяг ухиляння від сплати податків компаніями та відомими особами. Це була величезна логістична операція, яку координував Міжнародний консорціум розслідувальної журналістики (International Consortium for Investigative Journalism, ICIJ). Згодом він відіграв таку саму роль у так званих Paradise Papers, котрі викривали офшорні угоди, що стосувалися інших локацій і були отримані з іншого джерела.

Paradise Papers координував ICIJ та його 95 міжнародних партнерів, залучивши понад 380 журналістів, що працюють тридцятьма мовами, на всіх континентах. Команда понад рік опрацьовувала понад 13,4 млн файлів, отриманих німецькою газетою Süddeutsche Zeitung. Для комунікації та обміну документами використовували онлайн-платформи. Як зазначається на сайті ICIJ: “Журналісти досліджували судові протоколи, отримували фінансові викриття щодо політиків у Африці, Європі, Латинській та Північній Америці, подавали запити на доступ до інформації, а також провели сотні інтерв’ю з експертами у сфері податків,  політичними діячами та інсайдерами».

ICIJ – не єдина організація залучена до розслідувань такого великого масштабу. Витік Iraq war logs, документи Едварда Сноудена про Агентство національної безпеки США та багато інших розслідувань, що стали можливими завдяки інформаторам,  керувалися об’єднанням організацій з різних країн. Цей новий тренд стає життєво важливим, адже новинним ЗМІ стає все важче впоратися із великими розслідуваннями самостійно.

Минулого грудня, вслід за Panama Papers, Інститут Ройтерз із вивчення журналістики (Reuters Institute for the Study of Journalism) при Оксфордському університеті провів одноденний воркшоп за участі журналістів, які були залучені до подібних спільних розслідувань. Метою було обговорити переваги та проблеми цих великих логістичних операцій та, можливо, напрацювати найкращі практики, якими могли б послуговуватися інші журналісти.

В час, коли серйозна і відповідальна журналістика по всьому світі перебуває під тиском, такі спільні проекти – це спосіб управляти ризиками та привернути більше уваги до суспільних проблем, ніж якби це робила одна редакція власними зусиллями. Висновки з дискусії будуть опубліковані в новому році, але вже зараз можна говорити про деякі чіткі висновки.

Інструменти співпраці

Важливою є побудова довіри між різними організаціями. Сьогодні є кілька журналістських груп, що регулярно співпрацюють, вибудувавши і довіру, і спільні робочі практики. Ініціативи колаборацій часто починаються на рівні ньюзруму, коли пересічні працівники бачать у співпраці переваги, а керівники – можуть надто фокусуватися на ексклюзивності чи інших факторах конкуренції. Кожній організації, що бере участь у проекті, потрібно брати на себе відповідальність та консультації юристів  у межах власної території; інколи треба узгоджувати комплексну координацію матеріалів та ембарго.

Ключовим питанням є конфіденційність. На високому рівні має бути так звана “комунікаційна гігієна” – наприклад, слід використовувати шифрування. До того, як інформатор звернувся до ЗМІ, його ідентичність вже могли виявити. Слід користуватися безпечними каналами комунікації, наприклад сховищами “dropbox”.

Якщо залучаються неприбуткові організації або треті сторони, варто заздалегідь домовлятися про завдання та виміри успіху, а також принципи редакційної незалежності. Є особистості та фонди, готові фінансувати журналістські розслідування, але потрібно розуміти порядок денний та враховувати питання прозорості.

Технології, можливість розробляти та модифікувати програмне забезпечення чи іші технології для потреб конкретного проекту – є вирішальними. Розробники та журналісти мають об’єднати зусилля. Зараз в роботу ICIJ залучена велика кількість програмістів.

Нейтральний партнер – як-от неприбуткова новинна організація чи спільне підприємство – може відігравати важливу роль у керуванні потенційними конфліктами інтересів чи проблем між партнерами. Зрештою, один учасник, якому довіряють, повинен приймати рішення і контролювати інших партнерів. Це редакційне координування вимагає традиційних сильних сторін новинного редагування та управління – але з додатковою відповідальністю та навичками, потрібними для керівництва різними організаціями у різних місцях.

Нові реальності в журналістиці

Зростання мультинаціональної колаборації демонструє деякі речі про державу та новинну індустрію. Коли звичні бізнес-моделі підважують цифрові платформи, багато організацій, які колись вважалися впливовими новинними інституціями, ледве зводять кінці з кінцями, роблять ставку на масштаб чи ресурси, необхідні для довгих і складних розслідувань. У той же час, триває зростання невеликих стартап-організацій  – деякі з них комерційні, деякі неприбуткові, які хочуть виокремитися на переповненому ринку.

Вважається, що ці дві групи часто конфліктують одна з одною – рух стартапів зацікавлений у тому, щоб підважити великі традиційні медіа. Але насправді у нинішньому комунікаційному середовищі вони часто потребують одне одного. Ключові традиційні ЗМІ досі мають інституційну вагу та широку аудиторію, якої бракує новачкам. Так само, нові гравці часто мають технічні навички, ринкову винахідливість та можуть приваблювати молодшу аудиторію, чого великі гравці також хочуть досягти.

Там, де їхні інтереси сходяться, вони можуть взаємодоповнювати і навчатися одне в одного. Великі медіа можуть забезпечити масштаб, охоплення та інституційну силу, а менші організації можуть додати нових точок зору, навичок та аудиторій.

У той час, коли політика, бізнес і навіть злочинність стають транснаціональними – важливо, щоб журналістика та всі, зацікавлені у підзвітності державного сектору, відповіли тим самим. Актуальною потребою новинних організацій є розширення свого погляду поза національні кордони та підвищення навичок роботи зі складними системами фінансових технологій та злочинів, скоєних за допомогою інтернету.

Загальний концепт підзвітності держави, а також журналістика про це – не можуть і не повинні бути вузько обмежені географічними кордонами.

Переклад з англійської мови статті «Paradise Papers: The Power of Collaboration in Investigative Journalism»

Ця стаття вперше з’явилася у The Conversation і опублікована на EJO з дозволу автора