У 2000-их роках медіаландшафт Румунії, як і решти країн Центральної та Східної Європи, був складним. Медіамагнати вкладали нереалістичні суми грошей у залежну від них комерційну пресу і перекривали дорогу міжнародним інвестиціям у медіа, а сегмент якісної новинної журналістики повільно вимирав.

У таких похмурих умовах для багатьох чесних журналістів єдиним способом рухатися вперед було полишити класичні медіа і спільними зусиллями розпочати незалежні проекти. Вони дослідили інтернет як новий канал поширення інформації, почали фрілансити, використовували неприбуткові моделі або працювали у партнерстві з громадським сектором.

Як неурядові організації змінили румунський медіаландшафт

Минуло більше десяти років, але ті концепти, практики та фінансові моделі не втрачають актуальності – і не лише в Румунії. Як сказали нам Крістіан Лупса (Cristian Lupșa) та Адріан Лунгу (Adrian Lungu) із журналу Decât o Revistă: “По всьому світу медіа все активніше використовують неприбуткову модель, особливо коли йдеться про нетрадиційні медіа і ті, що лише починають. Ця модель збігається із філософською місією преси – ідеєю громадського обов’язку”.

Сьогодні в Румунії є багато пов’язаних із міжнародними центрів розслідувальної журналістики, таких як Rise Project, що є частиною Проекту із розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), Румунський центр розслідувальної журналістики (CRJI), що брав участь у створенні  Глобальної мережі розслідувальної журналістики (GIJN) та інші, більш національно сфокусовані організації, як-от Центр медіарозслідувань. Крім того, діють медійні громадські організації, присвячені сторітелінгу та спеціальним темам – Decât o Revistă та Dela0, а також проекти співпраці журналістів на зразок Casa Jurnalistului.

Порівняно із традиційними та більш конкурентноздатними комерційними моделями, ці зразки незалежної журналістики – більш відкриті до співпраці на місцевому та міжнародному рівні. Гарними прикладами є Rise Project та OCCRP, що створили інструменти для журналістів і входять до міжнародних проектів, серед яких і володар Пулітцерівської премії Panama Papers.

Надихнули багато із цих історій успіху процеси розвитку розслідувальної журналістики. Прорив стався разом із усвідомленням, що і на регіональному, і на гробальному рівні багато фондів і трастів пропонували підтримку розслідувальних проектів. Таким чином, виник румунський громадський розслідувальний сектор, захопивши цю сферу настільки, що у традиційних ЗМІ відділи журналістських розслідувань ледве не вимерли. Але до колосального успіху таких ініціатив все ж треба ставитися критично.

Складнощі незалежної журналістики

Незалежна модель – більш суспільно-орієнтована. І хоч конкуренція тут не така сильна, як у комерційних ЗМІ – є певні проблеми.

Наприклад, неприбуткові медіа не є по-справжньому фінансово життєздатними в довготривалій перспективі. Як пояснив співзасновник CRJI Стефан Кандеа (Ștefan Cândea), “для стабільності їм треба бути комерційними, а не неприбутковими”. Деяким організаціям вдається залучити великі гранти чи спонсорство, але на це не можна довго покладатися. Єдиний шлях досягти довгострокової стабільності – мати довговічний життєздатний формат. Це, щоправда, заперечує ідею неприбутковості/незалежності.

Інша проблема в тому, що неприбуткові організації та фрілансери не ізольовані від стороннього впливу. Справді, це не те саме грубе втручання, що трапляється з комерційно орієнтованими ЗМІ. Проте, під час підготовки заявки на фінансування апліканти пристосовують її до порядку денного фундації чи трасту – навіть якщо програма фонду відповідає їхнім власним поглядам. Це, зрештою, може змушувати журналістів орієнтуватися на ті теми, для яких легше залучити фінансування. Відповідно, це неминуче витісняє інші питання, які б вони хотіли розслідувати, але не мають на це ресурсів. Деякі з румунських незалежних центрів, таких як RISE Project, намагаються вберегтися від такої ситуації через диверсифікацію грантових заявок. Це, однак, вимагає великих зусиль, адже виданням постійно потрібно  шукати нові можливості фінансування, в той  же час намагаючись зберігати редакційну незалежність.

Реалістичність незалежних медіа

Враховуючи всі ці моменти, ризикові ініціативи 2000-их не обов’язково отримали перевагу над їхніми класичними комерційними суперниками. Проте, їхні результати показали, що такі проекти – принаймні до певної міри – реалістичні. Їхня модель не є універсально застосовною, а також загалом не надто життєздатною. Вона чутлива до багатьох ризиків та цілком залежна від можливостей фінансування. Та попри все ця модель працює.

Немає чіткого способу передбачити, які нові перешкоди якісній журналістиці виникнуть. Тим не менш, нещодавня історія показує нам здатність чесних журналістів перелаштовуватися, поєднувати різні ресурси та можливості й розпочинати спільні фрілансерські та неприбуткові ініціативи. Їхній приклад демонструє, що можна створити діючу гібридну структуру незалежних медіа, а також він надихає на подібне інших.

Переклад з англійської мови статті “Romania’s Hybrid Media Model”

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа