Фото: Pixabay/6689062

Дискусія про владу інтернет-платформ, загрозу дезінформації та недовіру до традиційних медіа цьогоріч поглибилася. У прийдешньому 2019-му журналістській спільноті доведеться переосмислити свою роль і, замість нових інструментів чи бізнес-моделей, сконцентруватися на якості контенту, персоналу та взаємодії з аудиторією і дослідницьким середовищем. Про це – у нашій традиційній добірці передбачень від Nieman Journalism Lab.

Втеча від новин

«Керувати щоденною навалою інформації – один із головних викликів нашої цифрової ери. Журналісти намагаються впоратися з потоком потенційних джерел, а їхні аудиторії – потопають у медіаконтенті на численних екранах та платформах», – пишуть викладачка іспанського IE University Рут Палмер (Ruth Palmer) та Бенджамін Тофф (Benjamin Toff) з Університету Міннесоти. Вони звертають увагу на те, що все більше людей у таких умовах воліють уникати новин. На думку дослідників, цей тренд у прийдешньому році посилиться. Причини – у більшій кількості альтернатив новинам та сильнішій політичній поляризації, що веде за собою недовіру до медіа.

«Уникнення новин, втома від новин та інші патології сучасної цифрової епохи – симптоми більших проблем, у тому числі стану наших медіасистем та демократії, – вважають Палмер та Тофф. – Як  поводитися, аби вважатися інформованими громадянами у світі, де провокативні точки зору та шокуючі зображення у надлишку, а узгоджені факти – в дефіциті? Як знайти баланс між інформованістю й емоційним та інтелектуальним тягарем, що її супроводжує? Ми думаємо, що у 2019-му, перш ніж покращитися, ці перестороги лише посиляться».

Журналістика має вижити

Дослідник із Массачусетського інституту технологій (MIT) гарвардського Shorenstein Center Хоссейн Дерахшан (Hossein Derakhshan) вважає, що весь жанр новин доживає віку і що саме цей факт сьогодні є головною кризою журналістики. За його словами, сучасні технологічні можливості призвели до того, що новини втратили своє значення, яке мали на зорі глобалізації.

«Новини помирають, але журналістика – ні. І вона не повинна, – каже Дерахшан. – (…) У найближчі роки викликом для журналістики буде переосмислення себе у чомусь іншому, ніж новини, при цьому не піддаючись на спокусу пропаганди та розважальності».

На його думку, нова журналістика так чи інакше буде пов’язана з драмою, експериментуватиме з формами, надихаючись літературою, театром, кіно, фотографією, і навіть музикою й танцями. «Інновації у журналістиці мають стосуватися не лише бізнес-моделей чи технологій, а також радикально нових культурних форм та способів репрезентації», – каже експерт.

Головне – повага до аудиторії

Зважаючи на кризу дезінформації, цифрову рекламу, що залишила ЗМІ біля розбитого корита, і сильну технологічну відсталість традиційних медіа від інтернет-платформ, старший розробник додатків у Politico Тайлер Фішер (Tyler Fisher) називає нинішню ситуацію критичним моментом для журналістики. На його думку, ньюзрумам слід поставити у центр своїх бізнес-моделей користувачів і розраховувати на доходи прямо від них – через підписку або членство.

«Це звучить просто, але насправді потребує радикальних змін у внутрішніх цілях ньюзрумів, – каже Фішер. – Спрямована на користувача бізнес-модель означає, що вам треба знати, хто ваші користувачі. Розумні редакції докладатимуть зусиль до створення продуманих систем аналітики та команд із дослідження аудиторії. Замість того, щоби концентруватися на таких марнославних метриках, як перегляд веб-сторінок чи час на сайті, вони зосередяться на пошуку способів перетворити випадкового читача на лояльного передплатника».

Редакціям доведеться поборотися за журналістів

Директорка програм лідерства в Інституті Ройтерс із вивчення журналістики при Оксфордському університеті Александра Борхардт (Alexandra Borchardt) звертає увагу на ще одну критичну, але часто недооцінену, проблему – як втримати талановитих журналістів. Економічна криза в журналістиці та криза довіри до цієї професії роблять журналістські вакансії непривабливими. «Навіщо працювати на ЗМІ, якщо ти можеш працювати на Google, Facebook і подібних та заробляти значно більше грошей у гнучкішому середовищі?», – пояснює проблему експертка.  Журналістська кар’єра сьогодні зовсім неприваблива – за винятком тих, хто хоче повністю присвятити себе обслуговуванню демократії та готовий узяти на себе всі фінансові та інші ризики, додає вона. Якщо редакції не вкладатимуть у побудову довіри всередині колективу та не підтримуватимуть журналістів, галузь очікує подальший «відтік мізків».

Александра Борхардт радить переглянути редакційні потреби та почати інвестувати не в останні технологічні інструменти, а в те, щоби привабити, навчити та втримати людей.

Журналістам варто взаємодіяти з медіадослідниками

Сет Льюїс (Seth C. Lewis) із Орегонського університету пише про великий розрив, що досі існує між медіапрактиками та науковцями, які досліджують медіа. За його словами, програють від цього обидві галузі. Хоч і журналісти володіють великими масивами даних про користувачів, вони мало що знають про соціальну психологію медіа-аудиторій і застрягли в обговоренні речей, які вже академічно досліджені, каже Льюїс. Науковці ж, хоч і багато уваги приділяють внутрішнім процесам у ньюзрумах та самим журналістам, недостатньо вивчають зовнішню динаміку зв’язків журналістики з технологічними платформами, політичними акторами та аудиторіями.

«Ми б могли створювати кращі дослідження і кращу журналістику, якби більше взаємодіяли», – каже експерт. На його думку, дослідникам варто було би більше вивчати політичні, технологічні та економічні питання, а журналістам – хотіти співпрацювати із науковцями і навчатися на їхніх дослідженнях. Це довготривала ціль, якої не досягти за один рік, але у 2019-му можна принаймні дати цьому шанс, вважає Льюїс.

Можливо, Вас також зацікавить:

Журналістика і технології: чого чекати 2018 року?»

«Бунтівні журналісти і вакцинація проти фейків: як зміняться медіа 2017 року»

«5 змін, що чекають на медіа 2016 року»

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа