Зображення: Pixabay/geralt

«Європейська обсерваторія журналістики» та Фонд Отто Бренера (Otto Brenner Stiftung) презентують пілотний аналіз висвітлення мігрантів та біженців у країнах Європи. Порівняльне дослідження, проведене у 17 країнах, виявляє білі плями та різні наративи у цій тематиці. 

Через п’ять років від початку «європейської кризи біженців» бачимо, як сильно суперечки на тему міграції вплинули на політичний ландшафт країн ЄС. Однак, жодного «європейського рішення» не було знайдено. Нове дослідження, проведене «Європейською обсерваторією журналістики» (EJO) проливає світло на роль медіа у дебатах про міграцію. Як свідчить порівняльний аналіз EJO, у кожній країні медіа розповідають різні історії про мігрантів та біженців. Гострі розбіжності у якості та обсязі висвітлення помітні не лише між Західною та Центрально-Східною Європою, а й усередині Західної Європи. Дослідження також виявляє багато білих плям у висвітленні цієї теми.

EJO, мережа 12 журналістських інститутів по всій Європі, проаналізувала висвітлення мігрантів та біженців у 17 країнах. Дослідження охопило 2417 статей, що вийшли впродовж шести обраних для аналізу тижнів у проміжку між серпнем 2015 та березнем 2018 року. Це перший міжнародний проект, що порівнює висвітлення мігрантів та біженців у такій кількості різних політичних та медійних систем та журналістських культур. Деталі дослідження, графіки та повний звіт англійською та німецькою мовами доступні на сайті Фонду Отто Бреннера, який співфінансував дослідження.

Друкована версія дослідження EJO/OBS

Маючи зараз 1,1 млн біженців (за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом на 2019 рік), Німеччина внаслідок «європейської кризи біженців» вийшла у топ країн світу, що приймають біженців, разом із Угандою, Пакистаном, Туреччиною та Суданом. Згідно з нашим дослідженням, це унікальне становище вилилося в особливу «німецьку точку зору» на цю тему. Сама кількість медіаматеріалів у Німеччині сильно випереджає всі країни з нашого дослідження – і її можна порівняти хіба що з Угорщиною, чий прем’єр-міністр Віктор Орбан у питанні надання притулку позиціонував себе як опонент німецької канцлерки Ангели Меркель.

Дослідження також виявляє засадничо різні підходи до висвітлення у Німеччині, Італії, Греції, а також решті країн ЄС із нашої вибірки. В Німеччині, Італії та Греції мігранти та біженці представлені як внутрішня тема. Це відображає той факт, що ці країни переважно є місцем слідування мігрантів та біженців. Тимчасом, медіа у всіх інших країнах ЄС із нашої вибірки розглядають цю тему переважно як питання міжнародної політики: події, що стосуються міграції, відбуваються далеко від дому, поза внутрішніми кордонами. Медіа у Франції, Великій Британії та Угорщині наголошують на важливій ролі їхніх лідерів у формуванні міжнародної політики. Німці можуть здивуватися, що в інших країнах так мало суспільного тиску в питанні пошуку «європейського рішення» проблеми врегулювання надання притулку.

Дослідження також виявляє різкі відмінності у тональності висвітлення у різних країнах. Загалом, медіа у Центральній та Східній Європі більше фокусуються на проблемах, що виникають із мігрантами, а також протестами щодо них. Медіа Західної Європи наголошують на ситуації мігрантів та біженців і допомозі, яку їм надають. Західноєвропейські медіа з нашої вибірки також цитували набагато більше спікерів (не мігрантів) з позитивним ставленням до мігрантів та біженців, ніж це робили  Центральній та Східніє Європі. Цікаві особливості можна простежити також, якщо порівняти висвітлення ліво-ліберальних та більш консервативних медіа. Ліберальні та ліві цитували більше спікерів із позитивним ставленням, а писали значно більше про допомогу та про ситуацію мігрантів та біженців.

Медіа висвітлюють міграцію з різних частин світу.  Результати дослідження свідчать: Африка стала головною відправною точкою в Італії та певною мірою у Франції. В той час, як всі інші країни у Західній Європі фокусуються на імміграції з Близького Сходу, італійська газета La Stampa не опублікувала (в аналізовані нами часові проміжки) жодної статті, що фокусувалася б на мігрантах чи біженцях із Близького Сходу. Для ЗМІ Росії, Польщі, Білорусі та України важливою темою була також міграція та біженці з України.

Одна з головних проблем, які ми виявили в ході дослідження. це те, що медіа у Європі не повідомляють своїй аудиторії про бекграунд та юридичний статус людей, які хочуть потрапити до Європи як мігранти чи біженці. У висвітленні домінують політичні дебати та політичні актори (45%), майже не залишаючи місця  (4% від усіх статей) для висвітлення економічної, культурної, історичної та іншої інформації в якості бекграунду. Лише третина статей (33%) чітко розділяє біженців, які мають захищений юридичний статус, та мігрантів, які залишають свої рідні країни з економічних, освітніх чи інших причин. Більшість статей (60%) плутають мігрантів та біженців або ж залишають це питання незрозумілим. Вони роблять так через незнання? Тому що національні політики використовують двозначні формулювання? Тому що журналісти припускають, що їхні аудиторії не знають різниці – чи тому що їм бракує часу та місця, щоб бути більш конкретними? Наше дослідження не може пояснити причин.

Однак, медіа також залишаються неконкретними щодо країн походження мігрантів та біженців. Лише 778 із 2 417 статей, завантажених для дослідження в обрані тижні, конкретизує, звідки походять люди – 293 статей згадують Сирію, серед інших – Африка (64), М’янма (30), Албанія та Україна (кожна по 18), та Афганістан (16). Та це змінюється з часом. У перші тижні аналізу Близький Схід як місце походження був особливо у фокусі і вважалося, що люди звідти є чітко ідентифіковані як переважно біженці. У пізніші тижні у текстах знаходимо все більше осіб, яких ідентифікують як «мігрантів». Однак, частка статей, які не ідентифікують людей як біженців чи мігрантів залишається високою впродовж усього періоду аналізу.

Щоб зарадити цьому, можна запитувати самих мігрантів та біженців про їхній бекграунд та мотиви, але вони тяжіють до того, щоби залишатися мовчазними свідками висвітлення міграції. Якщо 26,6% статей подають мігрантів та біженців як головних акторів, 18% висвітлюють їх лише як велику анонімну групу. Лише 8% статей подають мігрантів та біженців як індивідів чи сім’ї – в той час як громадяни та громадянське суспільство країн прибуття є головними акторами у 18% статей. Дуже мало мігрантів та біженців, яких зображують у статтях, медіа цитують: всього зацитували 411 спікера-мігранта і 4267 спікера-немігранта.  Тобто ті, хто допомагає – індивідуалізовані, ті, хто отримує допомогу – ні. Наш аналіз підтверджує і попередні дослідження про те, що медіа надмірно показують мігрантів та біженців чоловічої статі (а також малолітніх) на відміну від  дорослих жінок. 

У питанні репрезентації мігрантів та біженців європейські медіа могли би повчитися у Сполучених Штатів, що також були частиною нашої вибірки. Якщо The Washington Post у період дослідження фокусувалася передусім на імміграції з Центральної Америки, The New York Times обрала глобальнішу перспективу і сфокусувалася на «європейській кризі біженців».  У текстах досліджуваних американських газет було особливо багато коментаторів з числа мігрантів та біженців.  Можливо, це результат англосаксонських журналістських традицій  та етичного кодексу (розроблених Товариством професійних журналістів – Society of Professional Journalists), що приписує «давати голос безмовним». У Європі найближче до цього підійшли іспанські медіа.

Однак, дослідження також свідчить, що суспільне обговорення проблеми мігрантів та біженців в інших країнах часто далеке від однобокості, як це часто припускається.  Ми також порівняли відсоток цитованих спікерів, які мали позитивне ставлення до мігрантів  та біженців із відсотком тих, хто ставився негативно. Справді, у майже всіх країнах, які ми аналізували в рамках дослідження,   два ЗМІ із вибірки стояли на протилежних позиціях. Із цих результатів ми робимо висновок, що більш різноманітні підходи (або принаймні менше білого та чорного) до проблем міграції можна знайти у медіа кожної країни. До прикладу, навіть угорські ЗМІ, пропонують  більш розмаїту картину, ніж можна було сподіватися. Magyar Hírlap, що тісно пов’язана з урядом Обрана, не цитує жодного мігранта чи біженця у своїх статтях за всі шість тижнів. Але на незалежному новинному порталі index.hu ситуація мігрантів та біженців отримує більше уваги і принаймні деяких спікерів-мігрантів цитують.