Chartbeat, скріншот головної сторінки

Веб–статистика викликає у журналістів сильні емоції, як свідчить нове дослідження про вплив даних на ньюзрум. Аналітика може змусити навіть найбільш закостенілих зламатися під тиском можливості у реальному часі відслідковувати, як багато людей читають їхню статтю і чи дочитують її до кінця.

Кейтлін Петр (Caitlin Petre), стипендіатка Tow Centre for Digital Journalism (Columbia Journalism School), дослідила дві редакції: Gawker (від початку цифровий веб-сайт) та The New York Times (традиційне медіа). Її метою було порівняти, як журналісти використовують дані про аудиторію і як це впливає на їхню роботу. І Gawker, який значною мірою керується метриками, і The New York Times, де такі дані для журналістів – досі другорядні, користуються популярним сервісом редакційної аналітики Chartbeat. Цей сервіс пропонує журналістам та редакторам посекундну розбивку поведінки онлайн-аудиторії. Як каже Кейтлін Петр, Chartbeat створив свої метрики, щоби “викликати сильні емоції”.

Дослідниця презентувала результати своєї роботи на конференції New Practices of Journalism у Sciences Po School of Journalism у Парижі минулого місяця. У рамках дослідження вона проводила інтерв’ю з працівниками досліджуваних організацій та перебувала у їхніх офісах і ньюзрумах.

Петр робить висновок, що метрики є управлінським інструментом такою ж мірою, як і редакційним інструментом. Вони конструюють стосунки між колегами та командами, а також організовують новини та контент.

Дослідження The Traffic Factories: Metrics at Chartbeat, Gawker Media and The New York Times виявило:

Метрики викликають у журналістів сильні емоції

Журналісти, з якими були проведені інтерв’ю для дослідження, сказали, що почуваються щасливими, коли трафік хороший, і розчаровуються, коли він поганий.

Петр процитувала автора Gawker, який сказав: “Я справді стурбований тим, до якої міри моє емоційне благополуччя викликане кількістю заходів на мій допис. Я розповідаю своєму психологу про це”. Інша журналістка Gawker розповіла, що дала копію дослідницького звіту психологу, аби вона могла краще розуміти проблеми тривоги.

Репортер The New York Times зізнався, що він вражений силою доступних даних: “Коли я вперше побачив Chartbeat, моя реакція була ‘О, Боже!’ …. Ти можеш сказати, що зараз це читає 20 тисяч чи скількись-там людей. Це дивовижно”.

Петр робить висновок, що метрики можуть як заспокоїти, так і розчарувати журналістів. Вони викликають цілу низку сильних почуттів, у тому числі хвилювання, тривогу, невпевненість у собі, радість перемоги, конкуренцію та зневіру, каже дослідниця.

“Розробляючи внутрішні правила використання метрик, менеджери редакцій повинні розглядати потенційний вплив даних про трафік не лише на редакційний контент, але й на працівників редакції”, –  зазначила вона.

Статистика відвідувань може викликати сильне звикання

Одна з авторів видання Gawker сказала, що залежна від метрик: “Якщо проведу день без статистики, мене лихоманить”.

Петр каже, що ця залежність може бути пов’язана зі схожістю аналітики до комп’ютерних ігор та гральних автоматів. “Багато речей, через які виникає залежність від гральних автоматів, наявні у метриках, наприклад інтригуючі візуалізації та п’янке поєднання майстерності й фарту. Існують дії, дотримуючись яких можна мати день гарного трафіку”, – каже дослідниця.

Метрики посилюють внутрішню конкуренцію, але це не обов’язково погано.

Петр виявила, що коли медіа використовує метрики, що відслідковують кількість відвідувань в режимі реального часу, журналісти видання тяжіють до того, щоби змагатися одне з одним, а не із зовнішніми сайтами. Однак, як зазначає авторка дослідження, більшість людей вважає це здоровою конкуренцією.

“Я завжди хочу бути серед топ-4 (найбільших сайтів) компанії, я не хочу бути серед чотирьох найнижчих”, – каже один із редакторів Gawker.

У своєму звіті Петр також дає три рекомендації редакціям:

“По-перше, новинні медіа повинні ставити у пріоритет стратегічне мислення стосовно питань, пов’язаних із аналітикою (наприклад, про прийнятну роль метрик в організації та про шляхи, через які дані взаємодіють із журналістськими завданнями організації). Залучення цих ширших питань має бути відділене від щоденного трафіку та редакційних тисків, водночас може набувати різних форм. Наприклад, ньюзруми, що не мають ресурсів найняти штатного фахівця із метрик, можуть використовувати партнерство із зовнішніми експертами.

По-друге, обираючи аналітичний сервіс, менеджери редакцій мають розглядати не лише інструментарій, але й дивитися, які стратегічні завдання компанії, ділові обов’язки та цінності найкраще доповнюють їхній ньюзрум.

Зрештою, хоча зусилля зі створення кращих метрик необхідні та виправдані, редакції та аналітичні компанії повинні бути уважними до обмежень веб-аналітики. Оскільки пріоритети організації та системи оцінки все частіше побудовані на метриках, існує небезпека сплутати кількісно вимірюване і цінне”.

Більше про це дослідження за посиланням.

Переклад з англійської мови статті  “Traffic Factories? How Metrics Affect Journalists…And Journalism“

Право на фото: Chartbeat