Фото: Pixabay/StockSnap

На перший погляд, основний принцип роботи інформаційних медіа у 2010 та у 2020 мало чим відрізняється. Газети друкуються, телевізійні та радіопрограми все ще знаходять свою аудиторію, онлайн-видання працюють. Звісно, без прогресу журналістиці не вдалося б вижити в бурхливому сьогоденні. От тільки розвиток цієї галузі не можна виміряти математичними формулами. Зрештою, журналістика – це не ядерна фізика. Фізиці, аби розвиватися, не потрібно зважати на статус-кво.

Успіх журналістики – це успіх індустрії, яка непомітно адаптується до потреб сучасності. Зміни в журналістиці ніколи не подаються як сенсації. Натомість нові інструменти та підходи інтегруються якомога органічніше, аби не сполохати кінцевого споживача. ЗМІ – це частина людського побуту. А люди не люблять, коли їх заскочують зненацька.

Роботодавці в ЗМІ завзято шукають нові кадри. Від молодих журналістів очікують інновацій, які допоможуть виданням та медіакорпораціям ставати більш прогресивними та конкурентоспроможними.

Як сприймають себе студенти, що лише починають свій шлях у професії: вони є захисниками норм та традицій в індустрії чи хочуть докорінно змінити журналістику? На це запитання у своєму дослідженні «Опинившись між інноваціями та традицією: молоді журналісти як агенти змін у журналістській галузі» відповідають Марсель Броесма (Marcel Broersma) та Джейн Б. Зінгер (Jane B. Singer).

Із 2015 по 2017 рік автори опитали 265 студентів журналістських програм у Гронінгенському університеті (Нідерланди) та Міському університеті Лондона. Дослідження, опубліковане наприкінці вересня 2020 року, стверджує: більшість опитаних не готові кидати виклик статусу-кво.

Агенти змін у меншості

«Сьогодні молоді фахівці тільки частково залучаються через здатність робити внесок у наявні редакційні процеси; їх також, або навіть першочергово, наймають в надії, що вони запропонують унікальні ідеї, – стверджують автори дослідження. – Журналістика довгий час вважалася однією з найбільш консервативних галузей економіки, оскільки її бізнес-модель – так чи інакше спираючись майже виключно на роботодавців та аудиторію – була настільки вигідною, що лише незначні інновації здавалися необхідними. Але за останнє десятиліття стрімке зменшення обох традиційних потоків прибутку сколихнуло галузь».

Опитані студенти та студентки погоджуються, що журналістика має постійно еволюціонувати, залишаючись релевантною для суспільства. Однак кількість нідерландських студентів, які прагнуть стати новаторами, зменшується з кожним роком – з 58% позитивних відповідей у 2015 до всього лише 16% у 2017. Переважна більшість їхніх британських колег виражають зацікавленість у внесенні змін до галузі, однак менше за чверть надали б перевагу роботі в незалежних онлайн-виданнях перед традиційними медіакорпораціями.

Автори дослідження припускають: молодь сприймає «нове» тільки як зовнішню силу, яка впливає на журналістську галузь. Наприклад, прогрес пов’язується з новими технологіями, які вимагають опанування нових навичок, що виходять за межі традиційного уявлення про роботу інформаційних медіа.

Журналісти мають розбиратися в здобутках сучасного цифрового розвитку, якщо той здатен полегшити рутинну роботу. От тільки перспектива нескінченних перегонів із технологічним прогресом видається безперспективною й виснажливою. Зрештою, настане день, коли репертуар навичок виявиться застарілим.

Інновації та традиції

Стрімка діджиталізація світу не оминає й медіаіндустрію.  «Соціальні мережі» та «онлайн» стають найбільш вживаними в опитуванні словами, які респонденти асоціюють із журналістськими інноваціями. Майже 97% британських та приголомшливі 100% нідерландських студентів погоджуються – журналісти зобов’язані бути обізнаними в сучасних технологіях.

Потреба опановувати «традиційні» вміння написання та редагування інформаційних матеріалів, на думку опитаних, не сильно поступається: 95% британців та 83% нідерландців вважають ці навички необхідними та незмінними нормами для роботи в галузі.

Цікавою є ще одна тенденція. Студенти журналістських програм в обох країнах підтримують думку про те, що журналістика має бути незалежною, притягати до відповідальності тих, хто має владу, і сприяти позитивним змінам в суспільстві. Проте, незважаючи на стрімкий розвиток та домінування тем соціальної справедливості та рівності в міжнародному дискурсі останніх років, відсоток опитаних, які вважають етичні принципи невіддільною основою журналістської роботи, потроху знижується.

Медіа як бізнес

Медіаіндустрія вибаглива. Як новачкам вдало позиціювати себе в професії, в яку майже всі початківці, маючи істотні теоретичні знання, приходять ще й з навичками роботи з новітніми технологіями? Серед тих, хто відгукується на вакансії, роботодавці вишукують генераторів оригінальних ідей та форматів. На думку досвідчених журналістів, молодь знаходиться в контексті сучасних тенденцій, а отже може докласти свої знання до розвитку видань та медіакомпаній.

Однак студенти не поспішають вриватися в індустрію з агресивними інноваціями. Більшість опитаних надають перевагу інтегруванню наявних технологій в журналістську роботу. Нормативна поведінка, що не підриває основні принципи роботи галузі, видається майбутнім журналістам найбільш безпечною та виграшною позицією.

Ідеї створення власних медіа стартапів чи переходу в фріланс не є популярними серед більшості студентів. Хоча опитані вважають, що журналісти мають розбиратися в основах функціонування бізнесу, вони не поспішають брати відповідальність за отримання прибутку. Студенти прагнуть завойовувати власну аудиторію шляхом класичної журналістської роботи. Підприємницька діяльність, якою б цікавою вона не здавалась деяким опитаним, здебільшого викликає підозру та страх стати залежними від вимог рекламодавців та споживачів контенту.

Потенційні зміни на краще

Найбільш зрозумілою для студентів журналістських програм є так звана «нормативна поведінка», тобто поступова адаптація нових ідей, які працюють на підтримку загальноприйнятих норм у структурі індустрії. Іншим полюсом вважається «девіантна поведінка» – відмова від традиційних принципів роботи, що може зустріти опір від більш досвідчених журналістів та поставити новаторівк у маргінальне положення.

Дослідження ілюструє, що інновації в уяві студентів журналістських програм зазвичай дорівнюють об’єктивним матеріальним результатам.

Однак автори дослідження нагадують, що існує й третій шлях. «Ненормативна поведінка» не змушує новачків виходити на відкритий конфлікт із нормою, проте дозволяє долучати до журналістики ідеї та навички з інших галузей чи теоретичних дисциплін. Нові ідеї в такому підході мають на меті не просте підлаштування під чинний контекст, а переосмислення й оновлення застарілих концепцій. Прихований потенціал індустрії може розкритися  й через модернізацію наративів.

«Якщо школи журналістики хочуть задовольнити вимогу галузі до становлення реальних агентів змін, які можуть допомогти новинним виданням реагувати на головні виклики, що чекають попереду, або справді прагнуть підготувати студентів до самозайнятості чи підприємницької діяльності, мають відбутися істотні зміни в навчальних програмах», – підсумовують автори.